Адвокат Олександр Надрага: тернисті шляхи життєвої долі практикуючого християнина | НААУ

Головна цитата

«Про адвоката О. Надрагу можна сказати, що він також був активним, або, як висловлюються у церковних колах, — практикуючим християнином — греко-католиком»

Публікація

Адвокат Олександр Надрага: тернисті шляхи життєвої долі практикуючого християнина

14:21 Пт 24.05.24 Автор : Вісник НААУ 15624 Переглядів Версія для друку

Поступово повертаються із забуття важливі постаті української інтелігенції, яких свідомо намагалася приректи на небуття радянська тоталітарна система. Одним із таких відроджених імен є Олександр Надрага (1885—1962) — адвокат, доктор права, доцент Львівського університету і надзвичайний професор Богословської академії, автор цікавих спогадів про Львів і львівські звичаї й традиції.

Олександр Надрага був відомою фігурою в церковних колах, як той, хто допомагав Церкві і духовенству в непростий міжвоєнний час, брав активну участь в церковному житті як організатор різних акцій і учасник різних товариств. За тісну співпрацю з греко-католицькою церквою і духовенством Олександр Надрага потрапив під пильний нагляд радянських органів держбезпеки, був репресований і депортований у Сибір.

Початок життєвого шляху Олександра Надраги: родина, освіта та професійна кар’єра адвоката

Олександр Надрага (Надраґа) народився 15 жовтня 1885 року в повітовому місті Бережани, яке тоді належало до коронного краю Королівства Галичини і Володимирії в складі Австро-Угорщини. Його батько Антоній (Антін) (1853-1903), син Онуфрія і Марії з дому Козьоровська (Козорис), був поліційним службовцем; мати називалася Катерина (1864-1846) і була дочкою Михайла Кропильницького і Теофілії з роду Шиш, і походила, ймовірно, з  Гуцульщини. Крім  Олександра, в сім’ї було ще троє дітей: дочки Стефанія (1890-1967) і Марія (1892-?) і  син Лев-Володимир (1898-1970). Десь наприкінці  1880-х  — початку  1890-х Надраги переїхали до Львова і оселилися спочатку в будинку по вул. Городецькій, 13 (сьогодні вул. Городоцька, 63), але згодом переселилися в будинок по вулиці Городецька, 16а (сьогодні вул. Городоцька, 50), неподалік собору Святого Юра.

Початкову освіту Олександр здобув у  народній школі імені св. Анни, а середню — у тодішній чоловічій цісарсько-королівській ІV гімназії, в яку, склавши вступні іспити, вступив 1896 року. Переглядаючи щорічні звіти ІV гімназії, бачимо, що всі вісім років Олександр Надрага вчився в одному класі («А») з майбутнім українським істориком Іваном Крип’якевичем, кілька років був в одному класі з майбутніми польськими вченими: фізиком Зиґмунтом Клеменсевичем (1896-1899, перевівся в V гімназію) та літературознавцем Юліушем Кляйнером (прийшов уже до третього класу і разом закінчили гімназійні студії). Коли Олександр навчався в сьомому класі гімназії, 20 січня 1903 року помер його батько і був похований на Янівському цвинтарі. Після закінчення гімназії і складення «матури» в 1904 році Олександр Надрага вступив на правничий факультет Львівського Університету імені Франца І. Тут відвідував він лекції і семінари професора Освальда Бальцера, семінари з римського права професорів Станіслава Шаховського, Іґнація Кошембара-Лисковського, Марцеля Хламтача, заняття з церковного права Владислава Абрагама і цивільного права професора-українця Станіслава Дністрянського. Вчився Олександр добре, за що, принаймні, двічі отримував державні стипендії: на 3-му році навчання 315 корон і на 4-му році — так звану «краківську закордонну стипендію», засновану Ягеллонським університетом для найкращих студентів Галичини — 420 корон.

У 1909 році Олександр Надрага закінчив правничий факультет, відбув однорічну адвокатсько-судову практику і адвокатське стажування. За цей час написав наукову працю, склав відповідний іспит і 30 жовтня 1911 року здобув науковий ступінь доктора права. У роки Першої світової війни д-р Надрага був мобілізований до війська, але на фронті не воював — служив у канцеляріях військових судів та етапних команд, отримавши категорію «однорічного добровольця». Під кінець світової війни Олександр Надрага перебував у Станіславі (нині — Івано-Франківськ). Тут у листопаді 1918 року брав участь у творенні Західно-Української Народної Республіки. Працював у повітовому старостві секретарем повітового комісара ЗУНР Лева Бачинського (станом на 15-17 листопада 1918). Після поразки революції повернувся до Львова, де відкрив свою адвокатську канцелярію, якою керував аж до 1939 року.

Наприкінці 1919 року Олександр Надрага розпочав викладацьку діяльність як професор римського права на правничому факультеті Українського таємного університету. Лекції читав у своїй канцелярії на вулиці Домініканській, 11 (нині вул. Ставропігійська), яку провадив разом із доктором Володимиром Охримовичем, котрий викладав там процесуальне право. Ці заняття тривали до 1925 року.

У 1921 році доктор Олександр Надрага одружився з Теодозією Туною (1893-1976), доктором медицини Віденського університету. Дружина народилася в селі Ляшки Муровані Старосамбірського повіту і була донькою священника Іларіона Туни (1845-1919) та їмості Іванни з дому Ванкович. У подружжя Олександра і Теодозії було двоє дітей: син Богдан-Євген (1922 р. н.) і донька Олена-Іванна (1928 р. н.). Дружина якийсь час була лікаркою семінарії і  вселюдної школи при монастирі св. Макрини монахинь василіянок по вул. Потоцького, 95 у Львові. Крім того, приймала пацієнтів у своїй приймальні по вул. Домініканській, 11, а з 1937 року — по вул. Баденіх, 12.

Після заснування  1931  року митрополитом Андреєм Шептицьким Українського Католицького Союзу Олександр Надрага став його активним членом, а з 1932 року як надзвичайний професор читав цивільне право у греко-католицькій Богословській академії. Тут він працював до вересня 1939 року. Окрім того, він став дійсним членом Наукового Товариства ім. Шевченка у Львові, а з 1923 року — членом президії правничої комісії історико-філософської секції цього Товариства (до 1939 року). Був у складі правничо-термінологічної комісії, створеної при Товаристві. Став він також одним із  членів-засновників Союзу українських адвокатів — професійної організації українських адвокатів у Галичині, що існувала у 1923-1940 роках. Брав участь у  роботі комісії, яка виробляла статут Союзу (його прийнято  20  травня  1923  року), був обраний до складу керівного органу цього Союзу — Головної ради. Дещо пізніше (у 1935 році) його обрано до  складу адвокатського дисциплінарного суду Львівської адвокатської палати. Був Олександр Надрага також членом Товариства українсько-руських правників, яке об’єднувало не тільки адвокатів, а й представників різних юридичних професій — суддів, нотаріусів, учених і інших Галичини й Буковини (утворене у Львові 1909 року, припинило діяльність у 1939 році). Обидва товариства видавали спільний журнал «Життя і право» (1928-1939 роки), у якому неодноразово публікував свої дослідження й інші матеріали д-р Надрага. У  30-х роках Олександр Надрага став доволі відомим галицьким громадсько-політичним діячем: його обирали до складу різних українських культурних, благодійних, просвітницьких організацій та товариств, де він активно працював. Як адвокат часто надавав безплатну юридичну допомогу й фахові поради незаможним людям.

Доктор права Олександр Надрага і Греко-католицька богословська академія

Олександр Надрага включився в навчальний процес Богословської академії всередині другого триліття — тобто в п’ятому академічному році (1932/1933) як запрошений надзвичайний професор цивільного права. Два наступні академічні роки він викладав для студентів п’ятого курсу богословського факультету курс «Вибрані питання цивільного і адміністративного права» (Quaestiones selectae iuris civilis et administrativi) по одній годині щотижня у зимовому і літньому семестрах — відповідно першу і другу частини курсу. У третьому і четвертому трилітті (1934-1939) на богословському факультеті проф. Надрага викладав курс «Цивільне право з узглядненням греко-католицької Церкви» (Quaestiones selectae e iure civili speciali respect Ecclesiae Ucrainorum unitae habito) одну годину щотижня. Як виняток у літньому семестрі 1936/1937 академічного року він провадив курс «Правно-адміністраційні й правно-скарбові проблеми конкордату з 1925 р.» (De problematibus iuridice administrativis et iuridice fiscalibus concordatus a. 1925). З 1934 року був членом історично-правничої іспитової комісії. У зв’язку із радянською окупацією заходу України академічний процес Богословської академії у 1939-1941 роках був призупинений. Тоді Олександр Надрага був доцентом Львівського університету. Працю Богословська академія відновила у 1941 році за нацистів і він повернувся до викладів на її богословському факультеті. Протягом трьох наступних років він викладав п’ятикурсникам щотижнево по годині два предмети «Українські джерела церковного права» (De ucrainicis fontibus iuris ecclesiastici) і «Вибрані питання обов’язуючого на українських Землях Генеральної Губернії цивільного права з особливим узглядненням греко-католицької Церкви» (Quaestiones selectae e iure civili quod in ucrainicis terries Generalis Gubernii vim obtinet speciali respecta Ecclesiae Ucrainorum unitae habito).

За  роки праці в  Богословській академії доктор Олександр Надрага налагодив та  поглибив зв’язки із викладацьким складом навчального закладу, в якому більшість були представники духовенства. У ЦДІАУЛ у фонді 451 — Греко-Католицька Богословська академія м. Львів у різних справах можна натрапити на фрагменти кореспонденції д-ра Надраги і ректора Академії о. Йосифа Сліпого (його чернетки), зокрема привітання з нагоди церковних свят чи іменин та інші. Отець-ректор найчастіше звертався до нього старою львівською формою титулування адвокатів «меценас» — «Високоповажний Пане Меценас». Очевидно, що його оселю і одночасно канцелярію на Домініканській, 11, а потім на Баденіх, 12 відвідували як у справах, так і з інших нагод друзі священники та світські.

Співпраця адвоката Олександра Надраги з Чернечим орденом отців Василян

Неможливо точно сказати, коли саме розпочалася співпраця Олександра Надраги і Отців Василіян — найдавнішого греко-католицького чернечого чину (ордену) в Україні. Головний монастир Отців Василіян у  Галичині по  вулиці Жовківській, 36 у  Львові (нині вул. Богдана Хмельницького, 36) притягував вірних з усього міста і довколишніх сіл. Самі ченці обителі також намагалися брати активну участь в українському житті передвоєнного і особливо міжвоєнного Львова. На початку 1921 року двоє з них о. Йосафат Скрутень і о. Йосафат Маркевич об’єднали деяких представників львівської інтелігенції довкола нового студентського часопису «Поступ». Крім  василіян, до  редакційного комітету належали шкільний інспектор д-р Остап Макарушка, професор Ярослав Гординський і адвокат д-р Олександр Надрага як відповідальний редактор. Редакція містилася в канцелярії адвоката Надраги по вул. Домініканській, 11. Вже з першого числа часопис наразився на «ворожі заяви деяких груп українського студентства», а також часопису «Вперед», органу львівських соціалістів, у якому звинувачено «Поступ» в клерикалізмі. Редакційний комітет реагував на ці заяви, подаючи в наступних числах часопису та в львівській пресі відповідні пояснення і спростування. Автор львівського монастирського літопису за 1920-ті роки о. Йосафат Скрутень ще раз згадує Олександра Надрагу під датою 30 жовтня 1921 року в зв’язку зі звинуваченнями поляків в адресу українського духовенства з собору Святого Юра, під прикриттям якого нібито в соборових будівлях відбувався «більшовицький конґрес» і начебто один із василіян його пильнував. Через канцелярію адвоката Олександра Надраги протоігумен звернувся офіційно до редакцій деяких польських газет з проханням подати спростування. Відповідні заяви з підписом доктора Надраги помістили дві газети «Dziennik ludowy» і «Rzeczpospolita».

У  1920-1930-ті роки адвокат Олександр Надрага від імені протоігуменату чи окремих монастирів займався справами різних монастирів Галицької провінції отців василіян. Збереглося кілька листів доктора Надраги у конкретних справах, а також канцелярські рахунки («виказ належностей»), які надходили на адресу протоігуменату. Це, зокрема, рахунки за консультації в майнових справах, за оформлення майнових документів, ведення справ у судах та інші.

Олександр Надрага під пильним оком радянських спецслужб

У  вересні  1939  року розпочалася Друга світова війна. Гітлерівська Німеччина і Радянський Союз розділили між собою Польщу. Львів опинився під радянською окупацією. Усі попередні українські товариства й організації припинили діяльність, у тому числі навчальні, у тому числі, Богословська академія. Чимало патріотично-національних діячів, інтелігенції було репресовано.

У жовтні 1939 року відновив діяльність Львівський університет (з 8 січня 1940 року Львівський державний університет імені Івана Франка). На роботу запрошено відомих наукових працівників, яких не допускали до праці в польському університеті попередня влада та професура. Серед них був і Олександр Надрага. Після співбесіди з тодішнім ректором Михайлом Марченком д-р Надрага почав читати римське право. Він сам підготував рукописний курс, адже радянських підручників з цього предмета не існувало, а також курс з цивільного права. Ці рукописи планувалося згодом видати як навчальні посібники, але цьому завадив напад Третього Райху на Радянський Союз 22 червня 1941 року. Львівський університет припинив діяльність.

Доктор Олександр Надрага був на нараді представників громадськості у Львові 6 липня 1941 року, на якій підписав відозву в справі консолідації всіх сил довкола ідеї відбудови держави. Одним із пунктів відозви була підтримка Акту відновлення Української Держави, проголошеного 30 червня 1941 року.

Усю війну Олександр Надрага залишався у Львові. Працював і далі адвокатом та викладав цивільне право у  Греко-Католицькій Богословській академії, яка за німців відновила діяльність. У липні 1944 року Львів був звільнений від  нацистів і  головний університет міста став готуватися до відновлення своєї діяльності. До роботи в університеті повернувся і Олександр Надрага — з 1 грудня 1944 року на посаді в. о. доцента, оскільки він не мав наукового звання (титулу), а лише науковий ступінь — доктора права. Він читав римське право і проводив семінарські заняття з історії держави і права. При оформленні документів він подав список своїх опублікованих праць, який налічував 21 позицію. Вони надруковані у журналі «Життя і право», газетах «Діло», «Наше слово», польських газетах. Підготував кілька рукописів з римського та цивільного права й історії держави і права. Д-р Олександр Надрага мав чимало друзів як серед своїх співпрацівників — правників, так і серед духовенства. Його активна заангажованість у громадсько-церковному житті привернула увагу органів держбезпеки. У  нього почались неприємності на роботі. Спочатку його переведено на півставки (листопад 1946), потім взагалі звільнення з 1 вересня 1947 року.

У жовтні 1947 року Олександр Надрага був заарештований і 22 жовтня25 разом з усією сім’єю вивезений у Західний Сибір у місто Анджеро-Судженськ Кемеровської області. Формальною причиною депортації було «содействіє бандам ОУН». Коли доктора Надрагу з сім’єю депортували, йому вже виповнилося 62 роки, тобто він був особою пенсійного віку. Він часто хворів, скаржився на серцеві болі. В Анжеро-Судженську до примусових робіт його не залучали. Він мав можливість працювати науково: готував фундаментальний підручник з римського права. З необхідною для цього літературою йому допомагали друзі зі Львова, зокрема професор П. Домбковський, з яким Олександр Надрага часто листувався. У засланні сім’я Надраги провела 11 років (1947—1958 роки). 8 липня 1958 року їм надано дозвіл повернутися в Галичину, але без права проживати у Львові та Львівській області. До Львова Надраги нелегально все-таки повернулися і проживали більше двох років у друзів на Личаківському передмісті. Притулок їм надала сім’я Рудницьких. На початку  1962  року Олександр Надрага був змушений переїхати з дружиною у місто Самбір, до сина, де той працював лікарем.

3 квітня 1962 року доктор Олександр Надрага помер у Самборі. Спершу був похований на місцевому цвинтарі, згодом перепохований на Янівському цвинтарі у Львові біля могили батьків.

Список використаної літератури:

  • Марія Надрага народилася 1 квітня 1892, охрещена 30 жовтня 1892 в соборі св. Юра — див. ЦДІАУЛ, ф. 201, оп. 4а, спр. 3429, арк. 66зв.
  • Лев-Володимир Надрага народився 5 лютого 1898, охрещений 19 лютого 1898 в соборі св. Юра — див. ЦДІАУЛ, ф. 201, оп. 4а, спр. 3431, арк. 71.
  • Короткий некролог Антонія Надраги під тим самим числом (ч. 7 за 10 (23 січня) 1903) помістили львівські газети «Діло» та «Руслан». Його зміст: «Антін Надрага, офіциял ц. к. полїциї у Львові, помер дня 20 с. м. в 52 роцї житя. В. є. п.».
  • Stypendyja, w: Kurjer lwowski, №75 z 14 lutego 1907, s. 2.
  • Stypendyja, w: Kurjer lwowski, №88 z 21 lutego 1908, s. 6.
  • Західно-Українська народна республіка 1918-1923. Документи і матеріали, У 5 т., Том 1: Листопадова 1918 р. національно-демократична революція. Проголошення ЗУНР, уклад.: О. Карпенко, К. Мицан, Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2001, с. 325, 441.
  • Тищик Б., Доктор права, доцент Надрага Олександр Антонович: основні віхи життя та праця на юридичному факультеті Львівського національного університету імені Івана Франка, в: Вісник Львівського університету. Серія юридична, Львів: Львівський національний університет ім. І. Франка, 2016, Вип. 62, с. 65-66.
  • Цьорох С. Погляд на історію і виховну діяльність монахинь василіянок, Рим 1964, с. 154.
  • Оголошення. «Др. Теодозія Туна Надраґа ординує в недугах дівочих і жіночих. Львів, вул. Домініканська ч. 11» — див. Календар «Місіонаря» на рік 1932, ред. М. Марисюк, Жовква: Друкарня і видавництво оо. Василіян, 1931, додаток без нумерації.
  • Оголошення. «Лікар Д-р. Теодозія Надраґа і адвокат Д-р Олександер Надраґа тепер у Львові, вул. Баденіх ч. 12 (б. Техніки)» — див. Діло, ч. 199 за 10 вересня 1937, с. 2.
  • Тищик Б., Доктор права, доцент Надрага Олександр Антонович, с. 66-67.
  • Світильник істини. Ч. 1, с. 108, 111.
  • Світильник істини. Ч. 1, с. 118.
  • Світильник істини. Ч. 1, с. 131.
  • Світильник істини. Ч. 1, с. 151.
  • ЦДІАУЛ, ф. 451, оп. 1, спр. 76: Навчальні програми [Богословської академії] на 1941/42 і 1942/43 навчальні роки, арк. 7, 13, 39, 40, 73, 78.
  • ЦДІАУЛ, ф. 451, оп. 2, спр. 153, арк. 3; ЦДІАУЛ, ф. 451, оп. 2, спр. 172, арк.48; ЦДІАУЛ, ф. 451, оп. 2, спр. 193, арк. 20, 22, 24, 25, 27, 28, 31.
  • ЦДІАУЛ, ф. 684, оп. 1, спр. 2196: Хроніка [Львівського] монастиря за 1920-1930 рр, арк. 19зв.
  • ЦДІАУЛ, ф. 684, оп. 1, спр. 145: Матеріали про майнові спори з боржниками монастирів, орендаторами монастирських майнових об’єктів та іншими позивачами (реєстри, переліки, скарги, боргові розписки та інші документи), Том VII і останній, арк. 123-168зв.
  • Тищик Б., Доктор права, доцент Надрага Олександр Антонович, с. 67.
  • Українське державотворення. Акт 30 червня 1941, Збірник документів і матеріалів, упор. О. Дзюбан, Львів-Київ: Літературна агенція «Піраміда», 2001, с. 154.
  • Тищик Б., Доктор права, доцент Надрага Олександр Антонович, с. 67-69.
  • Реабілітовані історією. Львівська область, Книга 15: м. Львів, голова редкол. Ю. Горун, заст. гол. В. Савчак, Львів: Видавничий центр «Пам’ять», 2023, с. 478.
  • Тищик Б., Доктор права, доцент Надрага Олександр Антонович, с. 69-70.

ВІСНИК НААУ № 4 (100)

Аби першим отримувати новини адвокатури, підпишіться на канал Національної асоціації адвокатів України у Telegram.

Інші публікації автора

Вестник:№ 5 травень 2024 -;
Міжнародна благодійна допомога для НААУ;
Стратегія НААУ 2021-2025;
Доступ до адвокатської професії -;
Рекомендації щодо захисту професейних та;
АНАЛІЗ ПОРУШЕНЬ ПРАВ ТА ГАРАНТІЙ;
Навчальні продукти для адвокатів;
НеВестник 4

Категорії

Надішліть файл із текстом публікації у форматі *.doc, фотографію за тематикою у розмірі 640х400 та Ваше фото.

Оберіть файл