Авторське право для адвоката: етичні та практичні міркування

Історія адвокатури та судового ораторства має глибоке коріння, сягаючи античних часів. У Стародавньому Римі видатні адвокати, такі як Катон, Красс, Антоній, Гортензій, Пліній молодший та Цицерон, не лише захищали інтереси своїх клієнтів, а й відігравали значну роль у політичному та культурному житті суспільства. Їхні промови, відточені майстерністю та красномовством, мали великий вплив на судові рішення та громадську думку. Роки, століття минають, а головні принципи роботи адвокатів лишаються незмінними.

Адвокатська діяльність здійснюється на принципах верховенства права, законності, незалежності, конфіденційності та уникнення конфлікту інтересів.

Здійснюючи адвокатську діяльність щодо захисту прав, надання іншої правової допомоги чи консультування, адвокат використовує такий інструментарій, як промова, виступ у судових дебатах, надання правової інформації, консультацій і роз’яснень з правових питань, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, які, у  свою чергу, згідно із законодавством України є об’єктами права інтелектуальної власності, а  адвокати, відповідно, є суб’єктами авторського права.

Статтею 7 Правил адвокатської етики передбачено, що у своїй професійній діяльності адвокат (адвокатське бюро, адвокатське об’єднання) зобов’язаний використовувати всі свої знання та професійну майстерність для належного захисту й представництва прав та законних інтересів клієнта, дотримуючись чинного законодавства України, сприяти утвердженню та практичній реалізації принципів верховенства права та законності.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про авторське право і суміжні права» суб’єкт авторського права має право використовувати твір будь-яким способом (способами), а також виключне право дозволяти або забороняти використання твору іншими особами.

Відтак, дотримання адвокатами авторського права колег-адвокатів є неодмінною складовою дотримання Правил адвокатської етики та важливим аспектом захисту інтелектуальної власності та запобігання порушенням прав авторів. Публічні виступи, такі як лекції, промови, інтерв’ю, можуть бути об’єктом авторського права, та їх використання іншими особами вимагає дозволу автора або особи, яка має майнові права на твір.

У Преамбулі Правил адвокатської етики надзвичайна важливість функціонального навантаження адвокатури вимагає від адвокатів слідування високим етичним стандартам поведінки. При цьому специфіка, комплексний характер обов’язків, що покладені на адвокатуру, обумовлюють необхідність збалансування засад служіння адвоката інтересам окремого клієнта та інтересам суспільства в цілому, дотримання принципів законності і верховенства права. Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачає дотримання Правил адвокатської етики як одного з основних професійних обов’язків адвоката.

Важливо пам’ятати, що при здійсненні адвокатами України адвокатської діяльності в інших країнах, які входять до ЄС та/або Європейського співтовариства, на них також поширюються вимоги Кодексу поведінки європейських адвокатів. Порушення вимог Кодексу поведінки європейських адвокатів у такому випадку є дисциплінарним проступком.

Звертаємо увагу на ст. 12 Правил, яка закріплює повагу до адвокатської професії. Тобто всією своєю діяльністю адвокат повинен стверджувати повагу до адвокатської професії, яку він уособлює, її сутності та громадського призначення, сприяти збереженню та підвищенню поваги до неї в суспільстві. Цього принципу адвокат зобов’язаний дотримуватись у всіх сферах діяльності: професійній, громадській, публіцистичній та інших. Адвокат не повинен вчиняти дій, спрямованих на  обмеження незалежності адвокатської професії, честі, гідності та ділової репутації своїх колег, підрив престижу адвокатури та адвокатської діяльності.

Адвокат повинен бути добропорядним, чесно та  гідно виконувати свої професійні обов’язки, зокрема і стосовно авторського права свого та інших суб’єктів.

При виконанні доручення адвокат зобов’язаний використати всі розумно необхідні і  доступні йому законні засоби для надання ефективної професійної правничої (правової) допомоги клієнту, здійснення його захисту або представництва. Під час здійснення професійної діяльності в суді адвокат повинен бути добропорядним, поводити себе чесно та гідно, стверджуючи повагу до адвокатської професії.

Відносини між адвокатами повинні будуватися на засадах взаємної поваги, дотримання професійних прав адвокатів та гарантій професійної діяльності, слідування принципам адвокатської діяльності, передбаченим Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», Правилами, рішеннями З’їзду, актами РАУ, НААУ.

Слід пам’ятати, що допустимими формами реагування адвоката на незаконну або неетичну поведінку іншого адвоката, якою заподіяна або може бути заподіяна шкода інтересам адвоката, його клієнта, адвокатського об’єднання, бюро, органів адвокатського самоврядування або адвокатури як такої, можна вважати звернення (заяви, скарги) до органів адвокатського самоврядування, в тому числі наділених дисциплінарними повноваженнями стосовно адвокатів, а також використання інших форм захисту прав та законних інтересів особи, передбачених законодавством України.

У своїй громадській, науковій та публіцистичній діяльності адвокат повинен враховувати необхідність дотримання своїх професійних обов’язків, зокрема тих, що випливають з Правил адвокатської етики. Адвокат не може використовувати у своїй громадській, науковій або публіцистичній діяльності інформацію, конфіденційність якої охороняється Правилами, без згоди на це осіб, зацікавлених у нерозголошенні такої інформації.

У своїх публіцистичних матеріалах (статтях, публікаціях тощо) та публічних виступах адвокат не повинен поширювати відомостей, які ганьблять честь, гідність чи ділову репутацію інших адвокатів або престиж адвокатури як такої (ст. 56 Правил «Дотримання принципу поваги до адвокатської професії в публіцистичній діяльності адвоката»).

Участь адвоката в соціальних мережах, зокрема: Facebook, Twitter, LinkedIn, Instagram, інтернет-форумах та застосування ним інших форм спілкування в мережі «Інтернет» є допустимими, проте адвокат може розміщувати, коментувати лише ту інформацію, використання якої не завдає шкоди авторитету адвокатів та адвокатури в цілому, не порушує авторські права інших суб’єктів.

Використання адвокатом соціальних мереж, інтернет-форумів та інших форм спілкування в мережі «Інтернет» повинно відповідати таким принципам: незалежності; професійності; відповідальності; чесності; стриманості та  коректності; гідності; недопущення будь-яких проявів дискримінації; толерантності та терпимості; корпоративності та збереження довіри суспільства; конфіденційності тощо.

Отже, адвокатська діяльність передбачає захист прав інших осіб, проте сам адвокат при цьому може залишатися незахищеним у контексті дотримання його авторських прав як суб’єкта інтелектуальної власності, не нехтуйте захистом своїх ділових та етичних прав.

Загальні відомості про авторське право

Відносини щодо набуття, здійснення та  захисту особистих немайнових та майнових авторських прав в Україні регулюються Законом України «Про авторське право і суміжні права».

Авторське право становлять особисті немайнові права автора і майнові права суб’єктів авторського права. Об’єктами авторського права є твори у сфері літератури, мистецтва, науки.

Твір — оригінальне інтелектуальне творіння автора (співавторів) у сфері науки, літератури, мистецтва тощо, виражене в об’єктивній формі.

Первинним суб’єктом авторського права є автор твору (фізична особа, творчою діяльністю якої створено твір). Суб’єктами авторського права є також інші фізичні та юридичні особи, які набули прав на твори відповідно до правочину або закону.

Об’єктами авторського права є твори у сфері літератури, мистецтва, науки, зокрема:

1) літературні твори белетристичного, публіцистичного, наукового, технічного або іншого характеру (книги, брошури, статті тощо) у письмовій, електронній (цифровій) чи іншій формі;

2) виступи, лекції, промови, проповіді та інші усні твори;

3) музичні твори з текстом і без тексту;

4) драматичні, музично-драматичні твори, пантоміми, музично-світлові шоу, циркові вистави, хореографічні та інші твори, створені для сценічного показу, та їх постановки;

5) театральні постановки, сценічні переробки творів і обробки нематеріальної культурної спадщини, придатні для сценічного показу;

6) аудіовізуальні твори;

7) тексти перекладів для озвучення (у тому числі дублювання), субтитрування аудіовізуальних творів іншими мовами;

8) твори образотворчого мистецтва;

9) фотографічні твори;

10) твори ужиткового мистецтва, у тому числі твори декоративного ткацтва, кераміки, різьблення, ливарства, з художнього скла, художня ковка, ювелірні вироби тощо;

11) твори архітектури, містобудування, садово-паркового мистецтва та ландшафтних утворень;

12) твори художнього дизайну;

13) похідні твори;

14) збірки творів, збірки обробок нематеріальної культурної спадщини, енциклопедії та антології, збірки звичайних даних, інші складені твори, за  умови що вони є результатом творчої діяльності за добором або упорядкуванням змісту;

15) ілюстрації, карти, плани, креслення, ескізи, пластичні твори, що  стосуються географії, геології, топографії, техніки, будівництва та інших сфер діяльності;

16) комп’ютерні програми;

17) бази даних (компіляції даних), якщо вони за добором або упорядкуванням їх складових частин є результатом інтелектуальної діяльності;

18) інші твори.

Авторське право виникає у його автора внаслідок факту створення твору, тобто з моменту первинного надання твору будь-якої об’єктивної форми (письмової, речової, електронної (цифрової) тощо). Державна реєстрація авторського права не є обов’язковою, але на практиці рекомендована для можливості належного ведення бухгалтерського обліку, оцінки майнових прав на твори та укладення договорів щодо розпоряджання ними.

Державна реєстрація авторського права і договорів, які стосуються майнових прав на твір, здійснюється Національним органом інтелектуальної власності (НОІВ). З 08.11.2022 на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 28.10.2022 № 943-р «Деякі питання Національного органу інтелектуальної власності» державна організація «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій» (УКРНОІВІ) є суб’єктом, що виконує функції НОІВ.

До владних повноважень, делегованих УКРНОІВІ, належить:

1) приймання і розгляд в електронній та/або паперовій формі заявок на державну реєстрацію прав автора на твори науки, літератури і мистецтва, а також на реєстрацію в електронній та/або паперовій формі договорів, що стосуються прав авторів на твори, здійснення їх реєстрації в електронній та/або паперовій формі;

2) ведення в електронній формі Державного реєстру свідоцтв про реєстрацію авторського права на твір;

3) ведення в електронній формі Державного реєстру договорів, що стосуються права автора на твір;

4) видача свідоцтв про реєстрацію авторського права на твір в електронній та/або паперовій формі;

5) здійснення публікацій в офіційному електронному бюлетені з питань охорони авторського права і суміжних прав;

6) здійснення міжнародного співробітництва у сфері правової охорони інтелектуальної власності і представлення інтересів України з питань охорони авторського права та суміжних прав у Всесвітній організації інтелектуальної власності та інших міжнародних організаціях відповідно до законодавства;

7) інформування та надання роз’яснень щодо реалізації державної політики у сфері охорони авторського права та суміжних прав.

Владні повноваження, делеговані УКРНОІВІ, щодо розгляду та вирішення адміністративних справ здійснюються УКРНОІВІ з урахуванням вимог Закону України «Про адміністративну процедуру».

Розгляд заявки на державну реєстрацію авторського права на твір здійснюється протягом 2 місяців з дати надходження правильно оформлених документів заявки. Охорона надається творам, які є оригінальними. Правова охорона авторським правом надається формі вираження твору та не поширюється на технології створення та вираження твору, на ідеї, теорії, принципи, методи, процедури, процеси, системи, способи, концепції, відкриття, навіть якщо вони у творі виражені, описані, пояснені, проілюстровані. Тому реєстрація авторського права на твір може застосовуватися як частина комплексної правової охорони виробу. Якщо авторське право зареєстровано в Україні, то останнє не потребує реєстрації в інших країнах (які ратифікували Бернську конвенцію).

Переваги державної реєстрації:

— засвідчити своє авторство на певний твір;

— зберегти дату створення твору, тобто дату, коли в автора або іншого суб’єкта виникли авторські прав на твір;

— передати твір на зберігання;

— у комерціалізації творчих здобутків;

— при укладанні договорів стосовно використання творів;

— передати у спадок майнові права;

— для участі у публічних закупівлях;

— в опублікуванні твору під псевдонімом або анонімно;

— у доведенні свого авторства у судових спорах тощо.

Важливо розрізняти авторське право на твір і право власності на матеріальний, електронний (цифровий) об’єкт, в якому втілено (зафіксовано) твір.

Авторське право і право власності на матеріальний, електронний (цифровий) об’єкт, в якому втілено (зафіксовано) твір, не залежать одне від одного. Відчуження матеріального, електронного (цифрового) об’єкта, в якому втілено (зафіксовано) твір, не означає передання (відчуження) майнових прав на твір і навпаки.

Особистими немайновими правами автора є:

1) право вимагати визнання свого авторства шляхом зазначення належним чином імені автора в оригіналі і копіях твору і за будь-якого використання твору, якщо це практично можливо;

2) право забороняти під час будь-якого використання твору згадування свого імені, якщо автор твору бажає залишитися анонімом;

3) право обирати псевдонім, зазначати і вимагати зазначення псевдоніма замість справжнього імені автора в оригіналі і копіях твору і за будь-якого використання твору;

4) право вимагати збереження цілісності твору, протидіяти будь-якому перекрученню, спотворенню чи іншій зміні твору, у тому числі супроводження твору ілюстраціями, передмовами, післямовами, коментарями тощо без згоди автора;

5) право надати назву твору або  залишити його без назви

6) право присвятити твір особі (особам), події або даті.

Особисті немайнові права належать лише автору та не можуть бути передані (відчужені) іншим особам і не переходять у спадщину.

Майнові права інтелектуальної власності на твір

Суб’єкт авторського права має право використовувати твір будь-яким способом (способами), а також виключне право дозволяти або забороняти використання твору іншими особами.

Способами використання твору є:

1) відтворення;

2) включення до складеного твору;

3) включення до  іншого твору, крім  складеного твору;

4) розповсюдження примірників твору;

5) імпорт примірників твору;

6) здавання в найм або в позичку примірників твору;

7) публічне виконання, публічний показ, публічне демонстрування, публічне сповіщення, інтерактивне надання доступу публіці та інші способи доведення до загального відома публіки;

8) переклад;

9) переробка, адаптація, аранжування та інші подібні зміни твору.

Цей перелік не є вичерпним.

Майнові права на твір може бути передано (відчужено) іншій особі на підставі закону чи правочину повністю (на всі способи використання твору на території всіх держав світу) або частково (на окремі способи використання твору на території всіх держав світу, або на окремі способи використання твору на території окремих держав світу, або на всі способи використання твору на території окремих держав світу). Особа, до якої перейшли майнові права на твір у повному складі або частково, є суб’єктом авторського права у межах набутих прав.

Суб’єкт авторського права має право надати дозвіл на використання твору або розпоряджатися майновими правами на твір в інший спосіб, що не суперечить закону.

Важливо розуміти, що автору збірника, зокрема енциклопедії, енциклопедичного словника, антології або іншого складеного твору (упоряднику) належить авторське право на  здійснене ним упорядкування (підбір та/або розташування) творів, якщо таке упорядкування є  результатом творчої діяльності. Упорядник здійснює свої права, за  умови дотримання ним прав суб’єктів авторського права щодо кожного з творів, включених до складеного твору. Упоряднику енциклопедій, енциклопедичних словників, періодичних та інших збірників, газет, журналів та інших періодичних видань належать майнові права на використання таких видань у цілому. Упорядник має право за будь-якого використання таких видань зазначати в них своє ім’я (найменування) або вимагати такого зазначення. Авторське право упорядника складеного твору не перешкоджає іншим особам здійснювати самостійне упорядкування тих самих творів для створення інших складених творів.

Суб’єкти авторського права, твори яких включено до складеного твору, зберігають власні майнові права на такі твори щодо їх окремого використання від складеного твору, якщо інше не передбачено договором з упорядником складеного твору.

Без дозволу суб’єктів авторського права і безоплатно, але із зазначенням імені автора і джерела запозичення, допускається, зокрема:

1) використання цитат, включаючи їх переклад з інших мов, з правомірно опублікованих творів, у тому числі статей з газет і журналів у формі оглядів преси, якщо це зумовлено критичним, полемічним, науковим або інформаційним характером твору (повідомлення), до якого цитати включаються, із семантичним та/ або графічним виділенням меж цитати;

2) відтворення, у тому числі в електронній (цифровій) формі, інтерактивне надання доступу до правомірно опублікованих статей та  інших невеликих за обсягом творів, а також уривків з письмових творів, фотографічних творів, програмах організацій мовлення, звукозаписах чи відеозаписах для забезпечення та реалізації освітнього процесу або з метою наукових досліджень, якщо такі дії не мають самостійного економічного значення, в обсязі, що відповідає визначеній меті, за умови, що: обсяг такого використання відповідає визначеній меті; використання творів здійснюється суб’єктами освітньої або наукової діяльності у місцях, де цими суб’єктами здійснюється освітня або наукова діяльність, або через захищене електронне (цифрове) середовище, до якого забезпечується доступ виключно здобувачам освіти та педагогічним, науково-педагогічним працівникам навчального закладу або працівникам наукової установи;

3) репрографічне відтворення творів, що здійснюється суб’єктами освітньої діяльності для навчальних занять правомірно оприлюднених статей та  інших невеликих за обсягом творів, а також уривків з письмових творів з ілюстраціями або без них за умови, що: обсяг такого відтворення відповідає меті, визначеній навчальними заняттями; відтворення твору не  має систематичного характеру;

4) відтворення в  електронній (цифровій) формі, інтерактивне надання доступу до правомірно оприлюднених статей та інших невеликих за обсягом творів, а також уривків з письмових творів як ілюстрацій для дистанційного навчання, за умови застосування заходів щодо захисту матеріалів дистанційного навчання від незаконного доступу до них;

5) відтворення та розповсюдження у пресі, доведення до загального відома попередньо опублікованих у газетах або журналах статей з поточних економічних, політичних, релігійних та соціальних питань у випадках, коли право на таке відтворення, розповсюдження, доведення до загального відома публіки спеціально не заборонено автором;

6) доведення до загального відома публіки творів, побачених або почутих під час перебігу поточних подій з метою висвітлення таких подій, в обсязі, що відповідає інформаційній меті;

7) відтворення у каталогах творів, виставлених на доступних публіці виставках, аукціонах, ярмарках або у колекціях для висвітлення зазначених заходів, крім використання таких каталогів з комерційною метою;

8) відтворення та доведення до загального відома публіки публічно виголошених промов, звернень, доповідей та інших подібних творів в обсязі, що відповідає визначеній меті;

9) відтворення в Державному реєстрі свідоцтв про реєстрацію авторського права на твір та Державному реєстрі договорів, що стосуються права автора на твір;

10) записування твору в цілях короткострокового користування, здійснюваного організацією мовлення власними засобами та для власних програм організацій мовлення, стосовно якого вона одержала право на публічне сповіщення тощо.

Строк чинності авторського права

Авторське право на твір є чинним з моменту створення твору. Авторське право діє протягом усього життя автора та 70 років після його смерті. Якщо твір був створений у співавторстві, авторське право діє протягом життя його авторів і 70 років після смерті останнього з них. Особисті немайнові права автора охороняються безстроково.

Перехід прав на твір у порядку спадкування

Майнові права на твір входять до складу спадщини. Особисті немайнові права автора не  входять до складу спадщини.

Підстави для захисту авторського права і суміжних прав

1. Підставами для захисту особистих немайнових та/або майнових авторських і суміжних прав є будьяке порушення, невизнання або оспорювання таких прав, а  також створення загрози порушення таких прав.

2. Порушенням особистих немайнових та/або майнових авторських і суміжних прав є, зокрема:

1) плагіат (від  лат. plagiarius  — викрадач)  — це опублікування твору або його частини у незмінному або видозміненому вигляді, включаючи опублікування перекладу іншомовного твору або його частини, під іменем особи, яка не є автором цього твору. Інакше кажучи, це привласнення авторства на чужий продукт праці у будь-якій формі (твір, відкриття, винахід, раціоналізаторську пропозицію) або запозичення частини творчого доробку іншої людини у  своїх працях без посилання на автора. Плагіат є серйозним порушенням академічної етики та може мати серйозні наслідки дня науковців;

2) використання об’єкта авторського права або об’єкта суміжних прав, якщо такі дії не  підпадають під передбачені законодавством України випадки вільного використання об’єктів авторського права або об’єктів суміжних прав, без дозволу суб’єкта таких прав, у тому числі: піратство у сфері авторського права і суміжних прав — відтворення, ввезення на митну територію України, вивезення з митної території України і розповсюдження піратських примірників творів (у тому числі комп’ютерних програм і баз даних), незаконне використання програм організації мовлення, камкординг, а також інтернет-піратство, тобто незаконне використання об’єктів авторського права та/ або об’єктів суміжних прав із застосуванням мережі «Інтернет»;

3) будь-які дії з  недозволеного обходу технологічного засобу захисту об’єкта авторського права або об’єкта суміжних прав, у тому числі кардшейрінг, а  також виготовлення, реклама, розповсюдження, ввезення з  метою розповсюдження і  застосування засобів для такого обходу (кардшейрінг — це забезпечення у будь-якій формі та в будь-який спосіб доступу до програми організації мовлення, доступ до якої обмежено суб’єктом авторського права або суб’єктом суміжних прав шляхом застосування технологічних засобів захисту (абонентська карта, код тощо) або в інший спосіб, в обхід таких форм захисту, внаслідок чого така програма організацій мовлення може бути сприйнята публікою (це може стосуватись цифрових каналів мовлення адвокатів в YouTube або інших соціальних мереж та телебачення тощо));

4) підроблення, зміна чи вилучення інформації про управління правами (інформації, що ідентифікує об’єкт авторського права або об’єкт суміжних прав і автора чи іншу особу, яка має на цей об’єкт авторське право та/або суміжні права, або інформації про умови використання об’єкта авторського права та/або об’єкта суміжних прав, або будь-які цифри чи коди, у яких представлена така інформація, коли будь-який із цих елементів інформації прикладений до копії об’єкта авторського права та/або об’єкта суміжних прав або вміщений у нього чи з’являється у зв’язку з його повідомленням до загального відома), зокрема в електронній (цифровій) формі, без дозволу відповідного суб’єкта авторського права або суб’єкта суміжних прав;

5) управління вебсайтом, який шляхом індексації метаданих твору або об’єкта суміжних прав та наданням пошукової системи дозволяє користувачам цього вебсайту знаходити та  поширювати твір або  об’єкт суміжних прав у межах однорангової мережі без дотримання майнових прав суб’єктів авторського права та/або суб’єктів суміжних прав.

Захист прав суб’єктів авторського права і суб’єктів суміжних прав

До порушення авторського права діють заходи охорони, а після порушення — заходи захисту. Захист прав здійснюється у передбаченому законодавством порядку із застосуванням належних форм, способів і засобів захисту.

За порушення Правил адвокатської етики до адвоката можуть бути застосовані заходи дисциплінарної відповідальності в порядку, передбаченому чинним законодавством про адвокатуру та адвокатську діяльність, а  також рішеннями З’їзду, актами Ради адвокатів України, Національної асоціації адвокатів України, за  порушення авторського права  — може бути передбачена національним законодавством відповідальність. За порушення авторського права може бути відповідальність, яка здійснюється в порядку, встановленому адміністративним, цивільним і кримінальним законодавством.

Примітка. Також зазначаємо, що наразі з метою подальшої імплементації acquis ЄС, у тому числі в частині гармонізації положень про авторське право на Єдиному цифровому ринку, вносяться зміни до законів України «Про авторське право і суміжні права» та «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав».

Підсумовуючи цей короткий огляд законодавчих засад охорони авторського права, зауважимо, що дотримання авторського права адвокатами, в тому числі щодо використання складових елементів юридичних документів, є важливою складовою розвитку етичних стандартів адвокатської діяльності. Очевидно, що ані законодавчі акти, ані акти судових та інших державних органів не охороняються авторським правом. Поряд з  цим навіть документи, які мають стандартизовані вимоги до змісту, можуть бути творчо та оригінально складені, з використанням авторського стилю опису обставин справи чи доказової бази. Саме ця оригінальність форми юридичного документа і може охоронятися авторським правом.

ВІСНИК НААУ № 9 (114)

Аби першим отримувати новини адвокатури, підпишіться на канал Національної асоціації адвокатів України у Telegram.