Застосування верховенства права у реалізації права власності на об’єкти тваринного світу в Україні

Яким чином може фізична особа отримати у власність дику тварину, особливо червонокнижну, якщо всі вони є загально національним надбанням і належать народу України? В ідеальній картині довкілевого права кожен, відвідуючи об’єкти природно-заповідного фонду, як на сафарі, може побачити диких тварин. Проте в Україні, на жаль, є багато прикладів, коли дикі тварини, особливо червонокнижні, перебувають у неволі, у неналежних умовах утримання, крім того, таке утримання здійснюється лише з метою отримання прибутків, проте природі та науці про тварин від цього немає жодної користі, природна популяція цих тварин різко падає.

Неоднозначна судова практика, а також відсутність спеціалізації у слідчих і представників національної поліції, низька обізнаність громадян про важливість охорони диких тварин породила утворення масово зоокутків, контактних зоопарків, єдиною метою яких є отримання прибутку. Багато таких об’єктів утворилося стихійно – наче з метою порятунку диких тварин, проте без залучення кваліфікованих реабілітаційних центрів. У статті аналізується чинне законодавство, конкретні кейси та пропонуються рішення.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права, сказано у статті 8 Основного закону. Це означає, що всі відносини, які здійснюються в межах України, мають відбуватися в межах права, на основі права та з метою виконання права. У контексті поводження з дикими тваринами відслідковується постійне порушення принципу верховенства права. Зумовлено це непривальною комунікацією, що ведеться Міндовкілля, Держлісагентством та Держрибагентством про важливість охорони диких тварин, та відсутністю належного управлінського, інституційного механізмів, що б дозволили здійснювати належну охорону державою об'єктів тваринного світу в Україні незалежно від права власності на них.

Звісно, верховенство права не означає абсолютності права власності на природні ресурси, навпаки, з огляду на те, що природні ресурси є загально національним благом, держава повинна дбати за них на постійній основі, слідкувати щодо їхньої кількості, враховувати місця їхнього проживання, розмноження, контролювати поширення чужорідних видів, науково вивчати та у разі потреби відтворювати.

Незважаючи на те, що Закон України «Про тваринний світ» чітко визначає поняття користування тваринним світом, яким надається право громадянам безоплатного загального використання об'єктами тваринного світу для задоволення життєво необхідних потреб (естетичних, оздоровчих, рекреаційних тощо) дуже часто є бажання у людей стати власником дикої тварини. Володіння дикою твариною прирівнюється до володіння речами класу лакшері, має додавати їхнім власникам статусності, проте, чи так є насправді? Закон дозволяє загальне використання об'єктів тваринного світу, що здійснюється без вилучення об'єктів тваринного світу з природного середовища (за винятком любительського і спортивного рибальства у водних об'єктах загального користування в межах встановлених законодавством обсягів безоплатного вилову). Також сюди підпадає використання об'єктів використання корисних властивостей життєдіяльності тварин – природних санітарів середовища, запилювачів рослин тощо, а також використання об'єктів тваринного світу в наукових, культурно-освітніх, виховних, естетичних та інших цілях, не заборонених законом. Забороняється знищення тварин, руйнування їхнього житла та інших споруд (нір, хаток, лігв, гнізд, мурашників, бобрових загат тощо), порушення середовища існування тварин і погіршення умов їх розмноження.

За правилами спеціального користування (за наявності дозволів і визначених місць реалізації цього права) передбачено такі види користування:

• мисливство;
• рибальство, включаючи добування водних безхребетних тварин;
• використання диких тварин з метою отримання продуктів їх життєдіяльності;
• добування (придбання) диких тварин з метою їх утримання і розведення у напіввільних умовах чи в неволі;
• використання об'єктів тваринного світу в наукових, культурно-освітніх, виховних та естетичних цілях у разі їх вилучення з природного середовища з метою отримання прибутку.
• За спеціальне користування тваринами сплачується збір. Порядок справляння і розміри збору за спеціальне використання об'єктів тваринного світу встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Плата за спеціальне використання диких тварин не справляється з:

1. наукових установ та організацій, окремих науковців України,  які здійснюють використання диких тварин у наукових цілях, а також  іноземних юридичних та фізичних осіб, які залучаються для спільних  наукових досліджень,  погоджених з центральними органами державної  виконавчої влади;
2. державних зоологічних парків та інших установ і організацій, які здійснюють використання диких тварин у виховних цілях, а також з метою їх штучного утримання чи розведення;
3. підприємств, установ, організацій та громадян, які у встановленому законодавством порядку проводять регулювання чисельності диких тварин з метою охорони здоров'я і безпеки населення, відвернення заподіяння шкоди навколишньому природному середовищу і народному господарству.

Тимчасові нормативи плати за спеціальне використання диких тварин (крім мисливських тварин, рибних запасів, видів тварин, занесених до Червоної книги України) встановлені у доларах США та коливаються від 5 центів (Золотоочки, хемеробіїди) до 300 доларів США – осоїд.

Існування дозвільної процедури щодо спеціального використання об'єктів тваринного світу є інструментом захисту державного права власності на тваринний світ як однієї з конституційних цінностей, є захистом права власності народу України на природні цінності. Відсутність дієвих механізмів такого захисту є свідченням порушення права власності народу України на ці ресурси. Кожне комерційне використання тварин заради розваги, утримання у будинках відпочинку, ресторанах тощо є прикладом порушення права власності народу України на тваринний світ, свідченням відсутності державного регулювання цих питань і порушенням принципу верховенства права.

Принцип верховенства права охоплює правову визначеність (чіткість, зрозумілість і однозначність правових норм, зокрема їх передбачуваності (прогнозованості), законність очікування та стабільності). Розглядаючи питання допустимих меж обмеження гарантованого Конституцією України права власності, Конституційний Суд України зазначав, що право власності не є абсолютним, тобто може бути обмежене, однак втручання у це право може здійснюватися лише на підставі закону з дотриманням принципу юридичної визначеності та принципу пропорційності, який вимагає досягнення розумного співвідношення між інтересами особи та суспільства; при обмеженні права власності в інтересах суспільства пропорційними можуть вважатися такі заходи, які є менш обтяжливими для прав і свобод приватних осіб з-поміж усіх доступних для застосування заходів. Будь-яке втручання у право власності має ґрунтуватися на законі, мати правомірну мету та бути домірним. Правомірність мети закону – забезпечення захисту державою права власності як однієї з конституційних цінностей.

З огляду на це користувачі об'єктами тваринного світу в установленому законодавством порядку зобов'язані:

• додержуватися встановлених правил, норм, лімітів і строків використання об'єктів тваринного світу;
• використовувати тваринний світ у способи, що не допускають порушення цілісності природних угруповань і забезпечують збереження тварин, яких не дозволено використовувати;
• безперешкодно допускати до перевірки всіх об'єктів, де утримуються, перероблюються та реалізуються об'єкти тваринного світу, представників органів, що здійснюють державний контроль за охороною і використанням тваринного світу, своєчасно виконувати їх законні вимоги та розпорядження; своєчасно вносити збір за спеціальне використання об'єктів тваринного світу.

Відповідно до Закону України «Про тваринний світ» охорона тваринного світу забезпечується шляхом:

• встановлення правил і науково обґрунтованих норм охорони, раціонального використання і відтворення об'єктів тваринного світу; організації наукових досліджень, спрямованих на обґрунтування заходів щодо охорони тваринного світу (стаття 37^-1, зокрема, визначення ролі деяких видів диких тварин як індикаторів забруднення);
• встановлення заборони та обмежень при використанні об'єктів тваринного світу (стаття 38 – обмежено або повністю заборонено на певній території чи на певні строки);
• охорони від самовільного використання та інших порушень встановленого законодавством порядку використання об'єктів тваринного світу (стаття 41 – проведення ОВД);
• охорони середовища існування, умов розмноження і шляхів міграції тварин (стаття 39 – визначення місць розмноження диких тварин та своєчасне інформування населення про правила поведінки, яких необхідно дотримуватися в таких місцях);
• запобігання загибелі тварин під час здійснення виробничих процесів (стаття 40 – визначення та вживання заходів на захист тварин);
• формування екологічної мережі, створення державних заповідників, заказників і визначення інших природних територій та об'єктів, що підлягають особливій охороні (стаття 43 – Закони України «Про екологічну мережу», «Про природно заповідний фонд України»);
• встановлення особливого режиму охорони видів тварин, занесених до Червоної книги України і до переліків видів тварин, які підлягають особливій охороні на території Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (стаття 44 – Закон України «Про Червону книгу України»);
• розроблення і впровадження програм (планів дій) щодо збереження та відтворення видів диких тварин, які перебувають під загрозою зникнення (наприклад, Програма охорони, відтворення та раціонального використання тваринного світу у Львівській області);
• розведення в неволі рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тварин, створення центрів та "банків" для зберігання генетичного матеріалу; встановлення науково обґрунтованих нормативів і лімітів використання об'єктів тваринного світу та вимог щодо засобів їх добування; регулювання вилучення тварин із природного середовища для зоологічних колекцій; (стаття 45 – здійснення такої діяльності лише на дозвільній основі, держава фінансує заходи зі збереження генофонду тварин, стаття 46 – зооколекції);
• надання допомоги тваринам у разі захворювання, загрози їх загибелі під час стихійного лиха і внаслідок надзвичайних екологічних ситуацій (стаття 47 – порядок реєстрації та утримання диких тварин вилучених з природи з метою надання їм допомоги, порядок створення регіональних центрів порятунку та реабілітації диких тварин);
• виховання громадян у дусі гуманного ставлення до тварин; пропаганди важливості охорони тваринного світу (Закони України «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про жорстоке поводження з тваринами»);
• здійснення контролю у галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу; (Кодекс про адміністративні правопорушення: стаття 50 «Порушення права державної власності на тваринний світ», стаття 85 «Порушення правил використання об'єктів тваринного світу», стаття 87 «Порушення вимог щодо охорони середовища перебування і шляхів міграції, переселення, акліматизації та схрещування диких тварин», стаття 88 «Незаконне вивезення з України і ввезення на її територію об'єктів тваринного і рослинного світу», стаття 88-1 «Порушення порядку придбання чи збуту об'єктів тваринного або рослинного світу, правил утримання диких тварин у неволі або в напіввільних умовах», стаття 88-2 «Порушення правил створення, поповнення, зберігання, використання або державного обліку зоологічних, ботанічних колекцій та торгівлі ними», стаття 89 «Жорстоке поводження з тваринами», стаття 90 «Порушення вимог щодо охорони видів тварин і рослин, занесених до Червоної книги України або які охороняються відповідно до міжнародних договорів України, або які внесені до переліків рідкісних видів тварин і рослин, або які мають особливу наукову, природоохоронну та іншу цінність, або є такими, що перебувають під загрозою зникнення на відповідній території»);
• проведення заходів екологічної безпеки (статті 48, 49 – визначення окремих територій, на яких обмежується або забороняється застосування пестицидів і агрохімікатів);
• запобігання проникненню в природне середовище України чужорідних видів диких тварин і здійснення заходів щодо недопущення негативних наслідків у разі їх випадкового проникнення (стаття 50 лише за умови науково обґрунтованих експертних висновків з дозволу Міндовкілля, за погодження Держлісагентства, Держводагентства, оцінка впливу на довкілля за умови введення біотехнологій);
• створення системи державного обліку, кадастру та моніторингу тваринного світу;
• урахування питань охорони тваринного світу під час встановлення екологічних нормативів і здійснення господарської діяльності (стаття 52 – затвердження нормативів екологічної безпеки та лімітів добування диких тварин);
• регулювання вивезення за митний кордон України об'єктів тваринного світу (стаття 53 – документи (дозволи або сертифікати), що видаються уповноваженими органами України відповідно до Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення, вносяться такими органами до єдиного державного інформаційного веб-порталу "Єдине вікно для міжнародної торгівлі" у формі електронних документів, засвідчених електронним цифровим підписом, в день видачі таких документів);
• стимулювання діяльності, спрямованої на охорону, раціональне використання і відтворення тваринного світу (стаття 54 – в інтересах охорони, раціонального використання та відтворення тваринного світу права власників і користувачів землі, лісів, водних об'єктів та інших природних ресурсів можуть бути обмежені законом і на них можуть покладатися відповідні обов'язки згідно із законом);
• проведення відповідно до законодавства інших заходів і встановлення інших вимог щодо охорони об'єктів тваринного світу (стаття 52-1 – забороняються виготовлення, збут, застосування, зберігання отруйних принад, колючих, давлячих та капканоподібних знарядь лову, електроловильних систем (електровудок), електрогону, петель, самоловів, самострілів, вибухових речовин, пташиного клею та монониткових (волосінних) сіток (крім тих, що призначені для промислового лову), таких що спричиняють страждання, а також інших засобів, заборонених законом, забороняється ввезення в Україну електроловильних систем (електровудок), монониткових (волосінних) сіток, мисливських капканів та інших засобів добування об'єктів тваринного світу, заборонених законом).

Важливість охорони тваринного світу підкріплена великим переліком правопорушень, за якими може настати відповідальність:

• порушення встановленого законодавством порядку надання об'єктів тваринного світу в користування;
• порушення правил використання об'єктів тваринного світу;
• незаконне вилучення об'єктів тваринного світу з природного середовища;
• перевищення лімітів і порушення інших встановлених законодавством вимог використання об'єктів тваринного світу;
• невиконання екологічних умов, визначених у висновку з оцінки впливу на довкілля;
• порушення встановлених законодавством вимог щодо охорони середовища існування, умов розмноження і шляхів міграції тварин, самовільне випалювання сухої рослинності або її залишків;
• порушення правил зберігання, транспортування, застосування засобів захисту рослин, стимуляторів їх росту, мінеральних добрив та інших речовин (препаратів);
• порушення правил створення, поповнення, зберігання, використання та державного обліку зоологічних колекцій, торгівлі ними, а також установленого законодавством порядку їх пересилання, ввезення в Україну і вивезення за її митну територію;
• самовільне або з порушенням установленого законодавством порядку переселення, акліматизація та схрещування тварин, а також виведення і використання генетично змінених організмів;
• жорстоке поводження з тваринами;
• приховування та перекручення інформації про стан і чисельність об'єктів тваринного світу та їх використання;
• невжиття заходів щодо запобігання загибелі тварин, погіршення середовища їх існування та ліквідації негативного впливу на тваринний світ;
• порушення порядку придбання, реалізації, пересилання і вивезення за межі України, ввезення на її територію диких тварин та інших об'єктів тваринного світу;
• невиконання встановлених законодавством вимог щодо охорони видів тварин, занесених до Червоної книги України або до переліків видів тварин, що підлягають особливій охороні;
• виготовлення, зберігання, реалізація та застосування заборонених знарядь добування тварин;
• невиконання законних розпоряджень посадових осіб органів, що здійснюють державний контроль та управління у галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу.

За ці правопорушення відповідають і фізичні, і посадові, і службові особи.

Ілюстративні кейси, як справа ведмежатка, якого знайшли у травні 2023 року на межі НПП «Ужанський парк» та відкрили кримінальну справу Територіальним управлінням ДБР у місті Львова по ч. 2 статті 248 ККУ, виявлення прикордонниками білуги, продаж рисі на OLX, що виявлена організацією URSA, теж свідчить про низький рівень верховенства права щодо захисту прав тварин, оскільки ГО не вважало за необхідне попередити правоохоронні органи завчасно для належного затримання усієї злочинної групи, чи утримання бурого ведмедя у приватній садибі у село Голошино Верховинського району Івано-Франківської області. Це все говорить про те, що у суспільстві не відпрацьовані алгоритми притягнення до відповідальності за злочини проти тварин. Немає навиків і знань щодо розслідування такої категорії спорів. Для притягнення особи до відповідальності слід довести, що така особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачала його суспільно небезпечні наслідки у вигляді незаконного видобутку, наприклад вилов риби, та бажала їх настання, посягала на суспільні відносини у сфері охорони й відтворення навколишнього природного середовища, раціонального використання природних ресурсів, діяла умисно та цілеспрямовано. Крім того, є багато інших прикладів утримання диких тварин у неволі без наявності дозволів та без дотримання правомірної мети такого утримання.

Враховуючи вищенаведене, вважаю за необхідне доповнити Порядок взаємодії між органами прокуратури, Національної поліції України, Служби безпеки України, уповноваженими органами державного нагляду (контролю), державними спеціалізованими установами під час виявлення та здійснення досудового розслідування кримінальних правопорушень проти довкілля – органами державної прикордонної служби. У комісії з відбору працівників поліції слід включати представників громадських природоохоронних організацій для з’ясування, чи володіє майбутній поліцейський мінімальними знаннями про існуючі екологічні проблеми у регіоні та відповідно знаннями екологічного права. Доцільно розробляти спеціальні навчальні курси з охорони та контролю за тваринним світом для представників органів місцевого самоврядування, бізнесу, правоохоронних органів та громадськості з метою формування належної правосвідомості з питань охорони диких тварин. Необхідно широко поширювати правозастосовну практику щодо захисту диких тварин із метою формування основ верховенства права у цій сфері.

Автор публікації: Софія Шутяк

Софія Шутяк

адвокат, заступник голови Комітету НААУ з питань аграрного, земельного та довкілевого права

Аби першим отримувати новини адвокатури, підпишіться на канал Національної асоціації адвокатів України у Telegram.