Головна цитата
«При укладенні трудового договору в період дії воєнного стану умова про випробування працівника під час прийняття на роботу може встановлюватися для будь-якої категорії працівників»
Публікація
Які трудові права мають особи з інвалідністю?
Під час воєнного стану Законом України встановлені деякі особливості організації трудових відносин. Стосуються вони і категорії осіб з інвалідністю.
Які саме – на це запитання відповів член Ради Комітету медичного і фармацевтичного права та біоетики НААУ Дмитро Дюжев:
– Відповідно до статті 27 Конвенції про права осіб з інвалідністю право осіб з інвалідністю на працю включає право на отримання можливості заробляти собі на життя працею, яку особа з інвалідністю вільно вибрала чи на яку вона вільно погодилася, в умовах, коли ринок праці та виробниче середовище є відкритими, інклюзивними та доступними для осіб з інвалідністю.
Відповідно до статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи. Особам з обмеженими можливостями забезпечується повне й рівне здійснення ними всіх прав і свобод людини в усіх сферах суспільного життя. Це вимагає створення належних умов праці та справедливого соціального захисту для осіб з інвалідністю. Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується (стаття 43 Конституції України). Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності. Законодавством забороняється будь-яка дискримінація осіб з інвалідністю (у тому числі при реалізації ними права на працю).
З метою реалізації творчих і виробничих здібностей осіб з інвалідністю та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом (частина 1 статті 17 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні»).
Відмова в укладенні трудового договору або в просуванні по службі, звільнення за ініціативою адміністрації, переведення особи з інвалідністю на іншу роботу без її згоди з мотивів інвалідності не допускається, за винятком випадків, коли за висновком медико-соціальної експертизи стан його здоров'я перешкоджає виконанню професійних обов'язків, загрожує здоров'ю і безпеці праці інших осіб, або продовження трудової діяльності чи зміна її характеру та обсягу загрожує погіршенню здоров'я осіб з інвалідністю.
Кодекс законів про працю України визначає загальні умови у сфері трудових відносин осіб з інвалідністю:
– при прийнятті на роботу не встановлюються випробування для осіб з інвалідністю, направлених на роботу відповідно до рекомендації медико-соціальної експертної комісії (частина 3 статті 26);
– розірвання строкового трудового договору достроково на вимогу працівника в разі його хвороби або інвалідності, які перешкоджають виконанню роботи за договором (частина 1 статті 39);
– переважне право залишитися на роботі при скороченні чисельності або штату при рівних умовах продуктивності праці та кваліфікації надається особам з інвалідністю внаслідок війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (частина 2 статті 42);
– робота осіб з інвалідністю у нічний час допускається лише за їх згодою і за умови, що це не суперечить медичним рекомендаціям (частина 2 статті 55, частина 2 статті 172);
– залучення осіб з інвалідністю до надурочних робіт можливе лише за їх згодою і за умови, що це не суперечить медичним рекомендаціям (частина 3 статті 63, частина 2 статті 172).
У випадках, передбачених законодавством, на роботодавця покладається обов'язок організувати навчання, перекваліфікацію і працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до медичних рекомендацій, встановити на їх прохання неповний робочий день або неповний робочий тиждень та створити пільгові умови праці (частина 1 статті 172 Кодексу законів про працю України).
Відповідно до частини 3 статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні»: підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб – у кількості одного робочого місця (частина 1 статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні»).
Законом визначено деякі додаткові гарантії у наданні відпусток особам з інвалідністю. Відповідно до частини 7 статті 10 Закону України «Про відпустки»: щорічні відпустки повної тривалості до настання шестимісячного терміну безперервної роботи у перший рік роботи на даному підприємстві за бажанням працівника надаються особам з інвалідністю.
Відповідно до частини 7 статті 6 Закону України «Про відпустки»: особам з інвалідністю I і II груп надається щорічна основна відпустка тривалістю 30 календарних днів, а особам з інвалідністю III групи – 26 календарних днів.
Під час дії воєнного стану деякі особливості організації трудових відносин встановлені Законом України від 15 березня 2022 року №2136-IX «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».
Згідно з частиною 2 статті 1 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина, передбачених статтями 43, 44 Конституції України.
При укладенні трудового договору в період дії воєнного стану умова про випробування працівника під час прийняття на роботу може встановлюватися для будь-якої категорії працівників (частина 2 статті 2 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану»).
Згідно з частиною 1 статті 12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» у період дії воєнного стану надання працівнику щорічної основної відпустки за рішенням роботодавця може бути обмежено тривалістю 24 календарні дні за поточний робочий рік. Якщо тривалість щорічної основної відпустки працівника становить більше 24 календарних днів, надання невикористаних у період дії воєнного стану днів такої відпустки переноситься на період після припинення або скасування воєнного стану.
Роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання щодо строків оплати праці, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили. У разі неможливості своєчасної виплати заробітної плати внаслідок ведення бойових дій строк виплати заробітної плати може бути відтермінований до моменту відновлення діяльності підприємства (частини 3, 4 статті 10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану»).
Разом з тим у період дії воєнного стану не залучаються до роботи в нічний час без їх згоди особи з інвалідністю, яким за медичними рекомендаціями протипоказана така робота (частина 1 статті 8 Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану»).
Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» діє у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», та втрачає чинність з дня припинення або скасування воєнного стану, крім частини четвертої статті 13 та статті 15 цього Закону, які втрачають чинність з моменту завершення відшкодування працівникам і роботодавцям грошових сум, втрачених внаслідок збройної агресії проти України.
Нормативно-правові акти:
• Загальна декларація прав людини;
• Конвенція про права осіб з інвалідністю від 13.12.2006;
• Кодекс законів про працю України;
• Закон України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» від 19.11.1992 №2801-XII;
• Закон України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991 №875-XII;
• Закон України «Про відпустки» від 15.11.1996 №504/96- ВР;
• Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 №2136-IX;
• Закон України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» від 06.09.2012 №5207-VI.
Дмитро Дюжев
член Ради Комітету медичного і фармацевтичного права та біоетики НААУ