Невдовзі настануть часи, коли ви не зможете витратити більше, ніж офіційно заробляєте

«Контрабанда вирішує ті проблеми, які не хоче брати на себе держава»

— Коронавірус боляче вдарив по економічних процесах, які відбуваються в державі, особливо це відчула митниця. Як нині працює митниця та чому відбулися ротації?

— Зміна керівників митної та податкової служб є цілком очевидною. Відбувається конкурентна політична й економічна боротьба різних груп впливу. А ще є необхідність суттєво збільшити фінансові надходження до бюджету. Важливо призначити таких керівників, які б змогли

виконати два основні завдання.

Перше — збільшити надходження до державного бюджету. Друге — зробити це не внаслідок тиску на бізнес, а внаслідок економічного розвитку держави. І цього балансу можна досягнути лише за умови, що вся система управління країною працює на розвиток економіки та підприємництва. Якщо державна система незбалансована, то зміна керівників не приведе до значного зрушення. Потрібно змінити систему, яка буде стало працювати незалежно від персоналій керівного складу.

— Чи є у вас бачення, що потрібно зробити для покращення ситуації?

— Є не тільки бачення, а ціла програма розвитку податкового й митного секторів України, яку я розробив разом зі своєю командою. Уважаю, що потрібно змінювати систему, а не людей. Першим етапом має стати створення єдиного центру прийняття рішень з податково-митних питань. І я говорю саме про об’єднання всіх служб, які зараз дублюють повноваження одна одної.

— Під чиїм дахом це має відбуватися?

— Я бачу таке об’єднання у складі Державної служби доходів, до якої мають увійти митна та податкова служби, служби фінансового моніторингу, фінансового аудиту і фінансових розслідувань. Саме через те, що між цими службами відсутній конструктивний діалог, а їхня кількість є невиправдано великою, і потрібно створити єдиний центр прийняття рішень. У цьому випадку можна ставити завдання щодо наповнення бюджету і розуміти, хто їх має вирішувати. Наявний поділ служб на митну та податкову себе не

виправдав.

— За часи незалежності Україна могла спробувати різні форми керування податковим та митним секторами, зокрема, колись ці інституції були об’єднані в єдину систему. Чи допомогло це бізнесу або державі?

— Щодо таких питань дуже багато гучних заяв, утім, необхідно дивитися статистику. Якщо проаналізувати, що відбувається із бізнесом в останні роки, то ми побачимо, що його виховують методом батога. Однак такі заходи відверто неефективні. Якщо ж дивитися на проблему з погляду держави, то без об’єднання цих інституцій руху в правильному напрямку не буде.

За таких обставин державі вигідно створити таку систему, яка б містила всю інформацію щодо того, які товари були поставлені в Україну та яка їхня подальша доля. Нині багато процесів оцифровуються та автоматизуються. Тож відстежити рух товарів, спрогнозувати попит та наслідки не становить проблеми. Так само необхідно створювати єдиний орган, який займатиметься фінансовими розслідуваннями. Якщо ми бажаємо отримати результат — повинна бути жорстка ієрархія та персональна відповідальність за прийняті рішення.

— Деякі експерти стверджують, що причина провалу митного плану 2019—2020 років полягає у високих митних ставках та, як наслідок, розквіті контрабанди. Як ви оцінюєте ситуацію із чорними ринками в Україні?

— В основу будь-якого бізнесу або ж інституції чи явища завжди покладено певну систему. І

тут важливо розуміти, чому бізнес використовує контрабандні шляхи.

Перш за все одним із найголовніших інтересів є мінімізація витрат та збільшення дохідної частини. Тож важливо виходити із психології підприємця. Якщо роками створювати нестерпні умови, штрафувати навіть за невеликі порушення, то бізнес обиратиме більш зрозумілу систему. Контрабанда вирішує ті проблеми, які не хоче брати на себе держава. Тож якщо ми бачимо, що такі ганебні явища досі не подолані, це свідчить лише про одне — система десь не спрацьовує.

Утім, необхідно розуміти і зворотну тенденцію: якщо різниця між витратами на митне оформлення та ціною на доставку шляхом контрабанди буде невеликою, то невдовзі бізнес почне обирати білий сектор. Головне, чого боїться підприємець, — це особливої зацікавленості його бізнесом з боку органів контролю.

І це нагальна проблема, яка так само вирішується шляхом створення єдиної фінансової інституції. Нині до підприємця можуть завітати безліч перевіряльників, які все одно знайдуть порушення. Крім того, те, що не вважається порушенням у межах однієї інституції, є порушенням в іншій. Укрупнення системи дає можливість запровадити єдиний погляд на спірні питання.

«Чого не вистачає нашій митниці, так це сервісу і усмішок»

— Чи допоможе реформі започаткування професійного свята та які зміни потрібні?

— Ми маємо пам’ятати, що за кожною назвою

професії стоїть людина. А кожна людина бажає, щоб її визнавали як фахівця у середовищі колег та поважали у суспільстві. День митника України є ближчим до кожного працівника митниці, якщо ми порівнюємо з професійними святами, які передували цьому дню. До цього був День митної служби України, День працівника податкової та митної справи України. Багато слів і все далеко від людей. Нова назва є правильною з погляду емоційного наповнення та сприйняття саме працівниками митниці.

Але запровадження професійного свята недостатньо. Важливо те, як митників сприймають люди, які перетинають державний кордон. І тут виникає багато запитань. Чого не вистачає нашій митниці, так це сервісу і усмішок.

Зараз ставлення до митників не дуже позитивне. Переконаний, що змінити це можна внаслідок навчання, де митники дізнавалися б, як забезпечити кожному комфортне та швидке проходження зони митного контролю. Те саме стосується і перетину товарів через митний кордон. Швидкість обслуговування — це основний фактор, який впливає на сприйняття роботи митників людьми і бізнесом.

— Чи торкнулися митницю карантинні обмеження? Які перспективи відновлення митного оформлення?

— Митниця відчула на собі вплив карантину дуже сильно, тому що саме митники мають справу з рухом товарів та пасажирів. Усім нам відомо про закриті пункти пропуску, які протягом карантину змінили транспортну логістику через державний кордон. Упевнений,

що карантин докорінно змінить роботу митних постів. Будемо спостерігати за такими змінами.

Що ж до перспектив, то, думаю, в умовах карантину мова вже не йтиме про покращення митного оформлення. Завдання мінімум — утримати наявний рівень. Без докорінної зміни системи, про яку я вже говорив, прориву не буде.

«Заплатив раніше від строку або наперед — сплатив знижену ставку податку»

— Чи планується підвищення податків з огляду на карантинну стагнацію?

— Поки що Верховна Рада приймала рішення про деякі податкові послаблення для бізнесу. Це закони №№533-IV, 540-IV, 592-IV. Щодо підвищення розміру податків з боку політиків лунають різні пропозиції. Але я б не радив їх збільшувати у ситуації, яка склалася. Можемо отримати зворотний ефект і неконтрольовану соціальну напруженість.

— Чи допоможуть вивести вітчизняний бізнес із тіні жорсткі заходи?

— У нашій країні намагаються запровадити правила поведінки внаслідок страху відповідальності за свої діяння. Бізнес — це творчість, його не можна заганяти в рамки. Жорсткі заходи завжди отримують зворотний ефект — тінь або еміграцію. Потрібно, щоб держава стимулювала працювати легально. Це нелегко.

Залякати відповідальністю завжди легше, але для розкриття потенціалу маємо давати бізнесу найбільші економічні свободи. Коли ми говоримо про інвестиції, то має йтися насамперед про внутрішні інвестиції. Про

допомогу вітчизняному бізнесу, який буде захищений не гірше, ніж іноземний. Я за смарт-рішення: наприклад, заплатив раніше від строку або наперед, сплатив знижену ставку податку. За такими формами майбутнє. Держава має бути партнером бізнесу. Розвиток буває лише там, де є свобода вибору, свобода дій бізнесу.

— Чого очікувати бізнесу внаслідок ухвалення закону №466-IX? Кого зміни торкнуться в першу чергу?

— Змінилося все. Найбільш масштабний закон останніх років. Тому раджу кожному підприємцю та адвокатам виділяти час на ознайомлення з нововведеннями. Ми пам’ятаємо, що кожен правочин породжує податкові наслідки. Краще не нехтувати такими знаннями.

Так, ми в рамках роботи комітету започаткували серію відкритих засідань, на яких адвокати безкоштовно здобувають знання про зміни, передбачені законом №466-IX. Перший захід, який ми провели в ZOOM-форматі, прослухали 400 учасників. Також на платформі Вищої школи адвокатури я і члени нашого комітету проводимо семінари і вебінари з податкових питань. Податки все глибше проникають у наше життя, тому я бачу збільшення попиту на податкові знання адвокатів та запити клієнтів на вирішення податкових питань.

«Будь-яка держава має власних громадян, яких вона буде захищати в першу чергу»

— Чи не вважаєте, що в сучасних умовах легше та приємніше вести бізнес десь за кордоном? Чи потрібно

вітчизняним підприємцям шукати кращої долі?

— Ні, я вважаю, що єдине та найкраще місце для розвитку бізнесу — це Україна. Адже нікому у світі ми не потрібні. Будь-яка держава має власних громадян, яких вона буде захищати в першу чергу.

Український бізнес має звичку шукати різних більш-менш передбачуваних заходів для зменшення податкового навантаження. Крім того, деякі вітчизняні інструменти є недооціненими. Зокрема, система єдиного податку ідеальна для розвитку малого та середнього підприємництва. Втім, говорити про те, що в Україні є щось добре, не дуже популярно. Проте я вважаю, що система, за якої ти можеш сплатити 5% податку, заробивши до 7 млн грн., є доволі прогресивною.

Глобальний світ ставатиме все прозорішим, тож ховати гроші з року в рік ставатиме все складніше. Зокрема, з огляду на заходи щодо протидії відмиванню коштів та фінансуванню тероризму, які активно запроваджуються у світі, доволі швидко настануть часи, коли ви не зможете витратити більше, ніж офіційно заробляєте.

— Не так давно український бізнес середнього рівня мав у своїй структурі підприємства десь в Естонії або на Кіпрі. Ви вважаєте, що варто серйозно переглядати бізнес-структуру та повертати активи в державу?

— Як і будь-яке явище, питання деофшоризації складне та багаторівневе. Попри закриття офшорів, вільних грошей у світі більше не стало. А отже, бізнес має іншу мету та інші

моделі для зберігання коштів.

З іншого боку, курс заходів BEPS впроваджується не лише в Україні, а й у всьому світі. З огляду на останні проголосовані парламентом зміни зараз саме час переглядати структуру власності та починати працювати в білому секторі. Незважаючи на те, чи буде створено єдиний орган, який займатиметься митними, податковими та фінансовими питаннями, про який ми говорили раніше, в підсумку всі бази даних будуть об’єднані. Отже, рух коштів буде доволі легко відстежувати, а світ дедалі більше відмовлятиметься від готівки та переходитиме на електронний оборот.

— Як ви зазначили, нещодавно були прийняті зміни, які посилюють фінансовий моніторинг. Чи будуть банки блокувати кошти? Яким чином це вплине на ситуацію в державі?

— Новий закон про фінмоніторинг не є чимось кардинально новим. Що суттєво змінилося, так це обсяг відповідальності. І це стосується не тільки фінансових установ, у яких розмір штрафу може сягнути до 135 млн грн. Це і відповідальність всіх інших суб’єктів первинного фінансового моніторингу, якими в тому числі є адвокати.

Уявіть собі, що за два і більше порушень для нефінансових установ законодавець установив відповідальність у розмірі 27 млн грн. А тепер можемо поговорити про наслідки. Якщо розмір штрафу за порушення правил фінансового моніторингу такий великий, бачу такі наслідки: ті, хто зможе відмовитися від супроводження правочинів, які підлягають фінансовому моніторингу, можуть просто припинити надання певної категорії послуг, щоб не

створювати передумов для ймовірної відповідальності. Ті, хто і далі провадитиме діяльність, яка вимагає фінмоніторингу, будуть дуже прискіпливо ставитися до клієнтів та їхніх операцій. Тобто збільшиться кількість повідомлень про підозри щодо походження коштів клієнтів. А це негативно вплине на рух капіталів, він уповільниться.

У цій ситуації законодавець знову забув про моральний аспект прийнятого закону. Уявіть собі, що певний нотаріус або адвокат почне надсилати повідомлення про підозри до Держфінмоніторингу. Сарафанне радіо, особливо негативне, працює дуже швидко. Можемо передбачити, скільки залишиться клієнтів у такого нотаріуса або адвоката, коли кілька клієнтів зазнають дискомфорту від запитів органів контролю щодо їхніх статків та розкажуть про це всім, кого знають. Особливо ця проблема стосується невеликих міст, в яких всі знають одне одного.

В сучасному світі потрібно змінювати підхід до нормотворчої техніки. Прийняттю фінансових та обмежувальних законів має передувати аналітична та статистична робота, яка б дала прогноз про вплив цього закону на систему взаємовідносин. Важливо також враховувати психологію платників податків, перш ніж запроваджувати нові зміни. Зараз ситуація така, що законів дуже багато, але їх мало хто читає і, як наслідок, виконує. Аналізують та вивчають лише адвокати та інші фахівці за напрямами своєї спеціалізації.

Також закон про фінмоніторинг є суттєвою перепоною для прийняття закону про нульову декларацію. Якщо такий приймуть і не змінять правил проведення фінансового моніторингу, процент подання нульових декларацій буде

мінімальним.

«Постійні реформи та кадрові ротації не додають поваги системі судочинства»

— Нині бізнес скаржиться на велику кількість перевірок та використання креативних заходів з боку податкової для нарахування додаткових штрафів. Що порадите бізнесу?

— Знайти свого адвоката і хоча б періодично радитися з ним, як уникати негативних податкових наслідків. Є велика кількість спілок, асоціацій, які захищають окремі категорії товарів або галузі виробництва. Зараз власник бізнесу має постійно вчитися, щоб бути у курсі подій і у русі грошей.

Потрібно постійно підвищувати фінансову і податкову грамотність людей та бізнесу. Кожен адвокат, який спеціалізується на податкових питаннях є носієм важливих знать зі світу практичного застосування податкового законодавства. Тому важливо ділитися своїми знаннями та досвідом з людьми та бізнесом.

— Доволі часто адвокати скаржаться на прийняття суперечливих рішень, зокрема на рівні касаційної інстанції. Як позначається на бізнесі неоднакова судова практика?

— Дуже не люблю оціночних суджень. На мою думку, більшість суддів є цілком професійними та самодостатніми фахівцями. Проблема не в наявності різної практики, а в постійних спекуляціях щодо прийнятих рішень. Вважаю, що на рівні держави нам варто припинити обговорювати прийняті судові рішення поза професійним колом.

Іншою не менш важливою проблемою є потреба у реальній незалежності судової влади. Постійні реформи та кадрові ротації не додають поваги системі судочинства. В демократичній державі не може бути так, щоб суди створювались та ліквідувались через політичні інтереси або примхи. Судді — це еліта суспільства, тож ми повинні дати їм змогу зростати і припинити публічно обговорювати рішення та розповідати про «корупцію та зраду».

Нам вкрай необхідна професійна етика. Адже прийняте судове рішення стосується виключно сторін у процесі. Те, що відбувається сьогодні, — це ментально-історичні наслідки відсутності поваги до приватного життя та авторитетів у суспільстві. Доки в суспільстві зберігається споживче ставлення до системи судочинства або ще гірше — ставлення до неї як до приватного сервісу, ми ніколи не отримаємо справжнього правосуддя.

Матеріал опубліковано у виданні «Закон і Бізнес».

Автор публікації: Яків Воронін

Яків Воронін

Голова комітету з митного та податкового права НААУ, адвокат, д.ю.н