ЄСПЛ постановив порушення Конвенції у справі Ілєва проти Болгарії щодо скарг на незаконне проведення обшуку

ЄСПЛ постановив порушення Конвенції у справі Ілєва проти Болгарії щодо скарг на незаконне проведення обшуку та виїмки у житлі та на робочому місці.

Заявниця скаржилася на проведення з обшуку та виїмки, яку влада проводила в її будинку та приміщенні керованої нею компанії 19 жовтня 2010 року без попереднього судового дозволу. Обшуки не були проведені за попередньо наданою санкцією судді. Надалі Добрицький обласний суд поінформував заявницю про те, що два протоколи обшуку та вилучення від 19 жовтня 2010 року були схвалені суддею цього суду 20 жовтня 2010 року. Пізніше також стало зрозуміло, що органи прокуратури здійснювали розслідування стосовно заявниці та її співмешканця (партнера) за фактами ухилення від сплати податків. Уряд надав інформацію про те, що кримінальне провадження проти заявниці та її співмешканця, в якому національний суд 2019 року постановив рішення, ще триває.

Заявниця скаржилася на те, що згідно зі статтею 8 та статтею 13 Конвенції проведення обшуку та виїмка від 19 жовтня 2010 року була незаконною та що у неї не було ефективних засобів для її оскарження.

Уряд висловив заперечення щодо невичерпання внутрішніх засобів захисту на тій підставі, що заявниця не подала позов про правопорушення проти органів прокуратури стосовно нібито незаконного обшуку та виїмки. Крім того, Уряд стверджував, що операція 19 жовтня 2010 р. відповідала вимогам пункту 2 статті 8 Конвенції, зокрема, тому що вона була здійснена в рамках розслідування кримінальної справи проти заявниці та її партнера та оскільки протоколи про обшуки та виїмку були затверджені суддею.

Заявниця вважає, що відсутність будь-якої терміновості, яка виправдовувала б обшук та вилучення без попереднього судового дозволу, зробила заходи проти неї незаконними. На її думку, ретроспективний судовий огляд протоколів від 19 жовтня 2010 року виявився неефективним.

Що стосується заперечень уряду щодо невичерпання національних засобів правового захисту, Суд зауважує, що в ряді подібних справ проти Болгарії він уже встановив, що заявникам, які скаржаться на незаконний обшук та виїмку, фактично не були доступні жодні компенсаційні засоби захисту (див. цитовані вище рішення у справах Гуцанови, §§ 210-211 і 234; Говедарські проти Болгарії, № 34957/12, § 72-73 та 94, 16 лютого 2016 року; Посевіні проти Болгарії, № 63638/14, §§ 85-86, 19 січня 2017 року). Суд не заходить виправдання для досягнення іншого висновку в цій справі. Таким чином, Суд відхиляє заперечення Уряду. Він також зазначає, що скарга, що розглядається, не є явно необґрунтованою та неприйнятною з будь-яких інших підстав, перелічених у статті 35 Конвенції. Тому її слід визнати прийнятною.

Обшук та виїмка, здійснені в квартирі заявниці, є втручанням в її право на житло, захищене статтею 8 Конвенції. Що стосується слідчих дій, які було проведено у приміщенні компанії, якою керують заявниця та її партнер (див. пункт 5 вище), за відсутності будь-яких інших даних Суд приймає, що це стосувалося місця роботи заявника. Таким чином, проведені там обшук та виїмка також можуть вважатися наслідком втручання у права заявниці на житло та особисте життя.

Суд посилається на свої попередні аналогічні рішення у справах проти Болгарії, де заходи з обшуку та виїмки здійснювалися без попереднього судового дозволу. Оскільки стаття 8 Конвенції вимагала достатніх гарантій проти свавілля, Суд зазначив, що відсутність попереднього судового дозволу може бути врівноважена наявністю ефективного ретроспективного судового перегляду. Такий перегляд був ще більш необхідним, враховуючи, що владі не вдалося довести, що обставини справді були надзвичайними, виправдовуючи негайний обшук та виїмку без судового дозволу (див. рішення у справах Гуцанови, §§ 218-225, та Говедарський, §§ 81 -87, обидва цитовані вище, і Преждарови проти Болгарії, № 8429/05, §§ 44-47, 30 вересня 2014 року). Жодного ефективного ретроспективного судового перегляду не було здійснено, оскільки суддя, який розглядав протоколи про проведення обшуку та виїмки, просто підписав їх, не наводячи особливих причин для його схвалення (див. цитоване вище рішення у справі Гуцанови, § 223). Ці обставини призвели до висновку, що операції з обшуку та вилучення не були "відповідними до закону", і таким чином вони порушили вимоги статті 8 Конвенції.

Таким чином, як і в попередніх аналогічних випадках, Суд дійшов висновку, що втручання у права заявника на житло та приватне життя не було " згідно із законом", як цього вимагає стаття 8 Конвенції.

Суд також постановив порушення статті 13 у поєднанні зі статтею 8 Конвенції у цій справі та зобов’язав державу-відповідача виплатити  6 000 євро на моральну шкоду.

Рішення ЄСПЛ у справі Ілєва проти Болгарії у перекладі українською мовою

Автор публікації: Олександр Дроздов

Олександр Дроздов

Член ВККС України, кандидат юридичних наук, доцент кафедри кримінального процесу (Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого), адвокат, член Науково-консультативної ради при Верховному Суді

Автор публікації: Олена Дроздова

Олена Дроздова

кандидат юридичних наук, викладач кафедри кримінального права і правосуддя (Міжнародний економіко-гуманітарний університет імені академіка С. Дем'янчука), адвокат, помічник Першого проректора Вищої школи адвокатури