ЄСПЛ визнав відсутність порушення права власності у справі Яшар проти Румунії

Заявник, який проживає у Туреччині, був власником судна, на якому здійснювався незаконний вилов риби у Чорному морі.  Екіпаж судна отримав обвинувачення у вчиненні злочинів, пов’язаних з порушенням встановленого законодавством режиму здійснення рибного промислу в румунських територіальних водах. Також  рішенням від 8 квітня 2013 року окружний суд Констанца постановив конфіскувати судно, що належить заявнику, спираючись на статтю 66 GEO 23/2008. Суд постановив, що не має значення, знав заявник, чи не знав за яким призначенням використовувалось судно, оскільки  згідно із статтею 66 GEO 23/2008 захід конфіскації не був би обумовлений суб'єктивним ставленням власника судна в тому випадку, якщо б власник не був також винним; Суд також постановив, що конфіскація у вигляді грошового еквіваленту в цій справі неприйнятна з огляду на той факт, що застосований вид  конфіскації пропорційний тяжкості кримінального правопорушення та мірі наслідків, які могли б бути спричинені з економічної та екологічної точки зору, а саме потенційної шкоди захищеним рибним запасам у Чорному морі.

Заявник у скарзі до ЄСПЛ вказав, що конфіскація його судна стала незаконним та непропорційним втручанням у його право мирного володіння своїм майном. Він посилався на статтю 1 Протоколу № 1, в якій сказано: «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів».

Заявник стверджував, що конфіскація його судна була протиправною з посиланням на той факт, що його дії не підпадали під юрисдикцію Румунії, оскільки на момент арешту судно не знаходилось у виключній економічній зоні Румунії. У зв'язку з цим він підкреслив, що між відповідними прибережними державами не було укладено двосторонніх договорів, що встановлювали б відповідні виключні економічні зони.

Далі він стверджував, що міра конфіскації була непропорційною з огляду на вартість судна по відношенню до шкоди, фактично завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення - шкоди, якої, за його словами, насправді не існує, з урахуванням відсутності будь-яких цивільних вимог будь-якої потерпілої сторони у кримінальному провадженні.

Крім того, влада Румунії не застосувала відповідних положень пункту 2 статті 118 ЦК, які допускали застосування конфіскації у вигляді грошового еквіваленту, як це проілюстровано судовою практикою Апеляційного суду Констанці. 

ЄСПЛ зазначає, що після закінчення цього провадження національними судами було встановлено, що заявник повинен був знати, що судно використовувалось для вчинення злочину. Щоб дійти такого висновку, апеляційний суд надавав значення тому факту, що у судна не було ані дозволу на зайняття рибним промислом, ані будь-якого дозволу на використання знарядь лову риби. Наявність на борту декількох інструментів, що використовувались спеціально для незаконного зайняття рибальством, про які заявник стверджував як про своє власне майно, було ще одним свідченням його недобросовісності. Ніщо в матеріалах справи не свідчить про те, що румунські суди діяли свавільно, при оцінці доказів, поданих до них заявником з цього приводу.

Крім того, урівноважуючи заперечені права, національні суди посилаються на тяжкість злочину, скоєного з використанням конфіскованого судна, і вважають, що конфіскація у вигляді грошового еквіваленту не може бути домірним заходом У цьому контексті Суд вважає доречним той факт, що заявник не представив доказів перед національними судами щодо вартості судна, яка нібито була в багато разів вищою за будь-яку потенційну шкоду та факт, що оренда судна була його єдиним джерелом доходу.

Суд робить висновок про те, що, зважаючи на широкі повноваження щодо обрання виду обмежувального заходу, яку мають національні органи влади в цій галузі, конфіскація судна заявника не покладала на нього надмірного тягаря. Відповідно, не було порушення статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції.

Рішення ЄСПЛ у справі Яшар проти Румунії у перекладі українською мовою

Автор публікації: Олександр Дроздов

Олександр Дроздов

Член ВККС України, кандидат юридичних наук, доцент кафедри кримінального процесу (Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого), адвокат, член Науково-консультативної ради при Верховному Суді

Автор публікації: Олена Дроздова

Олена Дроздова

кандидат юридичних наук, викладач кафедри кримінального права і правосуддя (Міжнародний економіко-гуманітарний університет імені академіка С. Дем'янчука), адвокат, помічник Першого проректора Вищої школи адвокатури