ЄСПЛ визнав порушення низки статей Конвенції у справі «Развозжаєв проти Росії та України і Удальцов проти Росії»

19 листопада 2019 року ЄСПЛ визнав порушення низки статей Конвенції у справі за позовом двох російських активістів-опозиціонерів до Росії та України. Один з позивачів - Розважаєв – політичний активіст, який був помічником депутата Державної Думи, в жовтні 2012 році прибув до Києва з метою отримання притулку. Проте, його викрали невідомі особи, силою помістили до мікроавтобусу та відвезли назад до Росії проти його волі, де його змусили зізнатись у підготовці політичних заворушень і насильстві.

Другий заявник – Удальцов – був одним із організаторів мітингу у травні 2012 року проти імовірної фальсифікації парламентських та президентських виборів у РФ. Мітинг мав пройти кількома вулицями Москви і завершитись мітингом в районі парку на Болотній площі та Болотній набережній.

В липні 2014 року заявників було визнано винними в організації масових заворушень 6 травня 2012 року і кожному із них було призначено покарання у виді чотирьох років і шести місяців позбавлення волі. Їхні апеляційні скарги були відхилені, в січні 2016 року Верховний суд відмовив у перегляді їхніх справ у порядку нагляду.

Перший заявник подав скарги до ЄСПЛ стосовно його стверджуваного викрадення та відсутності ефективного розслідування щодо цього факту Україною та Росією згідно з вимогами положення статті 3 Конвенції (заборона катування) та статті 5 Конвенції (право на свободу та особисту недоторканність); окрім цього, перший заявник вказував на відсутність медичного лікування під час досудового тримання під вартою та вплив на стан його здоров'я інтенсивного графіку судових слухань.

Обидва заявники вказували на порушення статті 5 Конвенції стосовно їх досудового тримання під вартою; другий заявник скаржився на надмірну тривалість домашнього арешту. Заявники також скаржилися на порушення статті 6 Конвенції (право на справедливий суд) щодо обвинувачення у масових заворушеннях. Посилаючись на положення статті 8 Конвенції (право на повагу до приватного і сімейного життя), перший заявник скаржився на те, що йому відмовили у проханні залишити місце тримання під вартою для відвідин його помираючої матері або бути присутнім на її похоронах, і що його відправили відбувати покарання до установи в м. Красноярськ, яка розташована далеко від його рідного міста – Москви.

Окрім іншого, заявники скаржились на порушення статті 10 Конвенції (право на свободу вираження поглядів) та статті 11 Конвенції (право на свободу зібрань та об’єднань) за визнання їх винними у масових заворушеннях під час мітингу. Другий заявник також подав скаргу у контексті порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції (право на мирне володіння майном) у зв'язку із накладенням арешту на його майно.

Наводимо аналітичний огляд рішення ЄСПЛ у цій справі, підготовлений Олександром Дроздовим та Оленою Дроздовою 

Автор публікації: Олександр Дроздов

Олександр Дроздов

Член ВККС України, кандидат юридичних наук, доцент кафедри кримінального процесу (Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого), адвокат, член Науково-консультативної ради при Верховному Суді

Автор публікації: Олена Дроздова

Олена Дроздова

кандидат юридичних наук, викладач кафедри кримінального права і правосуддя (Міжнародний економіко-гуманітарний університет імені академіка С. Дем'янчука), адвокат, помічник Першого проректора Вищої школи адвокатури