Світовий досвід протидії булінгу та аналіз судової практики в Україні

Сьогодні ми все частіше говоримо про таку проблему в суспільстві як булінг. Багато часу приділяється вчителями, психологами, а також нами, адвокатами тому, щоб донести до учасників навчального процесу всю небезпечність цього явища та окреслити правові наслідки його вчинення.

Світова практика

Світова практика з цього  приводу досить різноманітна. Сьогодні у багатьох країнах Європейського Союзу, а також у Сполучених Штатах Америки запроваджені державні антибулінгові програми, направлені на зменшення випадків цькування серед учнів. Дані заходи включають лекції для батьків, нагляд за дитячими майданчиками, навчально-виховні програми високої інтенсивності та тривалості як для дорослих, так і для дітей, використання конкретних дисциплінарних методів. Серед Європейських країн Швеція стала країною, у якій ці програми були найефективнішими.

Щодо України, то поняття булінгу було закріплене на законодавчому рівні та отримало відповідну увагу з боку навчальних закладів після прийняття Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню)» від 18.12.2018, яким внесено зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення та Закону України «Про освіту».

Поняття булінгу

Булінг (цькування)- це діяння учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи або такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого.

На жаль, законодавець досить звузив коло осіб та перелік обставин за яким кривдника можна притягнути до відповідальності за вчинення булінгу.  З огляду на вказане, поодинокий випадок агресії одного учня щодо іншого вважатиметься шкільним насильством, але не булінгом. Також, якщо насильство вчинене не під час навчального процесу, тобто у літніх таборах, на гуртках, колективних дитячих зустрічах, то поняття булінгу виключається і відповідальність за вчинення дій, які підпадають під його ознаки не наступає.

Портрет жертви та булера

Виходячи з власного досвіду просвітницької роботи серед школярів різних класів, можна сказати, що булером стає дитина, яка відчуває брак батьківської уваги або моральний тиск з боку сім’ї. Ще однією причиною такої поведінки є відсутність діалогу та брак батьківської уваги. Часто поведінка такої дитини не відповідає обстановці і це досить помітно, навіть на лекціях, які проводить наша Адвокатська ініціатива “СтопБулінг”.

Щодо самої жертви булінгу, то за результатом дослідження, проведеним Інститутом Джефферсона (США), нею є особа, якій властиві одна, декілька або всі нище перелічені риси. Вона відрізняються від своїх однолітків фізичними даними, успіхами в навчанні, матеріальними можливостями, страждає на психологічні розлади (наприклад, тривогу та депресію), має дефіцит розуміння соціальних норм, має занадто покірний характер. 

Ознаки булінгу

Типовими ознаками булінгу (цькування) є:

-систематичність (повторюваність) діяння;

-наявність сторін- кривдник (булер), потерпілий (жертва булінгу), спостерігачі (за наявності);

-дії або бездіяльність кривдника, наслідком яких є заподіяння психічної та/або фізичної шкоди, приниження, страх, тривога, підпорядкування потерпілого інтересам кривдника, та/або спричинення соціальної ізоляції потерпілого.

Відповідальність за вчинення булінгу та притягнення до відповідальності

Відповідно до ч.3 ст. 173-4 КУпАП, адміністративна відповідальність батьків настає за вчинення малолітніми або неповнолітніми особами віком від 14 до 16 років булінгу (цькування), тобто діяння учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи або такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров`ю потерпілого.

Слід зауважити, що за булінг учасник навчального процесу притягується до адміністративної відповідальності. Процедура притягнення наступна.

Після того, як повідомлення про факт вчинення булінгу (цькування) надійшло до органів правопорядку, підрозділи ювенальної превенції Національної поліції України складають протокол про вчинення адміністративного правопорушення із зазначенням статті Кодексу. Після цього справа про адміністративне правопорушення передається на розгляд до відповідного суду або судді за місцем вчинення правопорушення.

Судді районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів розглядають справи про адміністративні правопорушення та призначають вид і розмір покарання. Строк розгляду справи судом – 15 днів з для отримання ним протоколу про адміністративне правопорушення та матеріалів справи. Доказами у справах про факти вчинення булінгу (цькування) можуть бути пояснення особи, яку притягують до відповідальності, потерпілого та свідків, висновок експерта (якщо в результаті вчинення правопорушення була завдана фізична чи психологічна шкода), речові докази у вигляді зіпсованих особистих речей постраждалого, а також письмові документи, матеріали листування, в тому числі – переписки в соціальних мережах, відео-матеріали, на яких зафіксовано процес цькування.

Аналіз судової практики щодо притягнення до відповідальності за вчинення булінгу,  яка склалась в Україні

В Україні вже сформувалась певна судова практика щодо притягнення до відповідальності за вчинення булінгу. Перший звіт було представлено мною та моїми колегами з Адвокатської ініціативи «СтопБулінг» у липні цього року під час круглого столу, організованого Київською міською радою та нашою ініціативою.

Станом на сьогодні, досить великий відсоток протоколів про адміністративне правопорушення були досліджені судом і правопорушника було притягнуто до адміністративної відповідальності. Але, існує і протилежна практика, де суд постановою закриває провадження у справі і особа не притягується до відповідальності з наступних причин.

1. Відсутні ознаки булінгу

- Відсутні складові поняття цькування (булінгу), а саме - відсутнє систематичне постійне насилля з боку групи осіб, або однієї особи за підтримки групи осіб, з ознаками нерівності сил, застосованих та направлених до однієї тієї самої людини.

- Дії були вчинені з метою самозахисту, а факт булінгу не знайшов свого підтвердження.

- Не здобуто доказів наявності вини особи у вчинені правопорушення, що ставиться їй у вину. В протоколі про адміністративне правопорушення описано лише події, в яких відсутні ознаки булінгу.

2. В діях особи відсутній склад адміністративного правопорушення.

Протокол складено відносно вчителя або класного керівника, в якому зазначається про приховування останнім факту булінгу, що постійно відбувався у класі. Однак, як вбачається з існуючої судової практики та наявних у ЄРСР постанов, суд справу провадженням закриває, у зв`язку з відсутністю в діях педагога складу адміністративного правопорушення.

В свою чергу, суд посилається на ст. 26 ЗУ «Про освіту», де зазначається, що керівник закладу освіти в межах наданих йому повноважень забезпечує створення у закладі освіти безпечного освітнього середовища, вільного від насильства та булінгу (цькування), у тому числі: розглядає заяви про випадки булінгу (цькування) здобувачів освіти, їхніх батьків, законних представників, інших осіб та видає рішення про проведення розслідування; скликає засідання комісії з розгляду випадків булінгу (цькування) для прийняття рішення за результатами проведеного розслідування та вживає відповідних заходів реагування, повідомляє уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України та службі у справах дітей про випадки булінгу (цькування) в закладі освіти. Тобто, як вбачається з позиції суду, за неповідомлення про факт булінгу несе відповідальність лише керівник закладу освіти, так як він є учасником адміністративних правовідносин.

3.Невірно складений протокол про адміністративне правопорушення органами Поліції.

В протоколі не зазначено чи є порушник учасником навчального процесу, які саме насильницькі дії були вчинені порушником по відношенню до потерпілого, які наслідки викликали вказані дії у потерпілого і чи були вони взагалі, чи мало діяння систематичний характер, якщо так, то в який період часу, з конкретною вказівкою на час кожної події.

Відповідно до ст.256 КУпАП та вимог «Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції» затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України за № 1376 від 06.11.2015 року у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення, яка повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення зазначеним у статті КУпАП за якою складено протокол, а до протоколу повинні бути додані докази вчиненого правопорушення.

При цьому суть адміністративного правопорушення має бути конкретною за змістом, викладеною з урахуванням суб`єктивних та об`єктивних ознак складу адміністративного правопорушення, передбачених ч. 1ст. 173-4 КУпАП.

Висновок

Роблячи висновок, хочу зазначити, що питання протидії булінгу потребує більш системної уваги з боку держави. Як представники підрозділів ювенальної превенції Національної поліції України, так і працівники закладів освіти не мають належного досвіду в даній сфері, тому потребують додаткових знань та освітніх програм. Але, не лише держава повинна піклуватись про майбутнє, батьки мають усвідомлювати, що поведінка дитини формується саме в сім’ї.

Автор публікації: Олена Мироненко-Шульган

Олена Мироненко-Шульган

адвокат, член комітету NextGen