Суд ЄС визнав порушення європейського законодавства у Польщі через права Мінюсту подовжувати перебування суддів-пенсіонерів на посадах

Велика Палата Суду Європейського Союзу підтримала позов Венеціанської Комісії проти Республіки Польща щодо невиконання зобов’язань згідно із законодавством ЄС, а саме статтею 157 Договору про функціонування Європейського Союзу і статей 5 (a) і 9 (1) (f) Директиви 2006/54/ЄC Європейського парламенту і Ради Європейського Союзу, а також абзац 2 пункту 1 статті 19 Договору про Європейський Союз щодо реалізації принципу рівних можливостей і рівного ставлення до чоловіків і жінок в питаннях зайнятості та професії.

Суд визнав порушення з боку Польщі в тому, що, по-перше, у державі було встановлено різний пенсійний вік для чоловіків – 65 років та жінок – 60 років, які були суддями чи прокурорами, а по-друге, шляхом зниження пенсійного віку суддів звичайних судів, було надано Міністру юстиції повноваження продовжувати термін служби цих суддів. Відповідні законодавчі ініціативи були прийняті у липні 2017 року.

Суд звертає увагу на різницю, запроваджену цими законами щодо пенсійного віку, що застосовується відповідно до жінок-суддів та жінок-прокурорів, а також до чоловіків-суддів та чоловіків-прокурорів. У зв’язку з цим він вказує на те, що пенсія за вислугу років, на яку мають право судді та прокурори, підпадає під дію статті 157 ДФЄС, згідно якої кожна держава-член повинна забезпечити принцип рівної оплати праці працівників чоловічої та жіночої статі за рівну виконану роботу. Розглянуті пенсійні схеми також підпадають під дію положень Директиви 2006/54/ЄC, яка присвячена рівному соціальному забезпеченню.

Крім того, Суд зауважує, що той факт, що такому суб’єкту, як Міністр юстиції, надано повноваження приймати рішення про продовження періоду діяльності судді після настання пенсійного віку,  недостатньо саме по собі для висновку, що принцип незалежності було порушено. Водночас фактичні умови та детальні процедурні правила, що регулюють повноваження приймати рішення, в даному випадку є такими, що викликають розумні сумніви щодо непідпорядкованості відповідних суддів зовнішнім факторам та щодо їх нейтральності. По-перше, критерії, на підставі яких Міністр покликаний прийняти своє рішення, є надто розпливчастими і неперевіреними, і це рішення не потребує будь-якого обґрунтування і не може бути оскаржене в судовому процесі. По-друге, тривалість періоду, протягом якого судді зобов'язані чекати рішення Міністра, вирішується самим Міністром.

Таким чином, із встановленою судовою практикою, необхідна невразливість суддів до будь-якого зовнішнього втручання чи тиску вимагає певних гарантій, що відповідають вимогам захисту осіб, які мають завдання вирішувати спори, наприклад, гарантій проти усунення з посади. Принцип непорушності вимагає, зокрема, щоб судді могли залишатися на посаді за умови, що вони не досягли обов'язкового пенсійного віку або до закінчення терміну їх повноважень, якщо мандат призначений на визначений строк. Хоча він не є абсолютним, не може бути винятків із цього принципу, якщо вони не будуть гарантовані законними та переконливими підставами з дотриманням принципу пропорційності.

У конкретному випадку поєднання заходів, що знижують нормальний пенсійний вік суддів звичайних судів, та заходів, що полягають у наданні Міністру юстиції свободи дозволяти суддям продовжувати виконувати свої обов'язки після досягнення нового пенсійного віку, встановлюючи, таким чином, 10 років для жінок-суддів і 5 років для чоловіків-суддів не відповідає принципу непорушності. Таке поєднання заходів створює у свідомості людей розумні сумніви щодо того, що нова система, можливо, була призначена для того, щоб Міністр міг усунути певні групи суддів, зберігаючи інших суддів на посаді. Крім того, оскільки рішення Міністра не підпадає під будь-які часові обмеження, і відповідний суддя залишається на посаді до прийняття рішення, будь-яке негативне рішення Міністра може бути прийняте після того, як відповідна особа залишилася на посаді після досягнення нового пенсійного віку.

Рішення Суду ЄС у позові Венеціанської комісії проти Польщі від 5 листопада 2019 року по справі С-192/18 в перекладі українською мовою

Автор публікації: Олександр Дроздов

Олександр Дроздов

член Комісії з питань правової реформи при Президентові України