Національна Асоціація Адвокатів УкраЇни - ЄСПЛ визнав порушення Конвенції у справі "Гудмундур Андрі Астрадсон проти Ісландії"

Головна цитата

Суд вважає, що в даному процесі виконавча влада мала невиправданий та непередбачений національним законодавством розсуд щодо вибору чотирьох суддів до нового Апеляційного суду, включаючи A.Є., що обуло поєднано з недотриманням Парламентом раніше прийнятої законодавчої процедури для забезпечення належного балансу між виконавчою та законодавчою гілками влади у процесі призначення суддів. Крім того, Міністр юстиції, приймаючи рішення про заміну чотирьох із п’ятнадцяти кандидатів, які були визнані Комітетом найбільш кваліфікованими, іншими чотирма заявниками, що були визнані Комітетом менш кваліфікованими, у тому числі А.Є. діяла, як було встановлено Верховним Судом, з явним нехтуванням діючими правилами. Таким чином, цей процес знижував впевненість довіру громадськості до судової влади

ЄСПЛ визнав порушення Конвенції у справі "Гудмундур Андрі Астрадсон проти Ісландії"

17:49 Чт 07.11.19 Автор : Олександр Дроздов, Олена Дроздова 377 Переглядів 0 Коментарів Версія для друку

Справу було розпочато за заявою Гудмундура Андрі Астрадсона, поданою до Європейського суду з прав людини проти Республіки Ісландія 31 травня 2018 року на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Заявник скаржився на те, що його було притягнуто до кримінальної відповідальності судом, який не був незалежним та безстороннім, а також не був таким, що встановлений законом, чим було порушено пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Йшлося про те, що до складу колегії суддів входила А.Є., яка була однією із чотирьох суддів, призначених президентом Ісландії на підставі пропозиції Міністра юстиції, в чому заявник вбачав порушенням процедури.

Даним рішенням було констатовано порушення Ісландією статті 6 ( Право на справедливий суд ) Конвенції. Ця справа стосується законності формування (призначення) складу суду.

Суд, беручи до уваги характер процесуальних порушень внутрішнього законодавства, підтверджених Верховним судом Ісландії, не може не зробити висновок, що процес, за допомогою якого A.Є. була призначена суддею Апеляційного суду, містив кричущі порушення діючих норм у той самий час. Дійсно, Суд вважає, що в даному процесі виконавча влада мала невиправданий та непередбачений національним законодавством розсуд щодо вибору чотирьох суддів до нового Апеляційного суду, включаючи A.Є., що обуло поєднано з недотриманням Парламентом раніше прийнятої законодавчої процедури для забезпечення належного балансу між виконавчою та законодавчою гілками влади у процесі призначення суддів. Крім того, Міністр юстиції, приймаючи рішення про заміну чотирьох із п’ятнадцяти кандидатів, які були визнані Комітетом найбільш кваліфікованими, іншими чотирма заявниками, що були визнані Комітетом менш кваліфікованими, у тому числі А.Є. діяла, як було встановлено Верховним Судом, з явним нехтуванням діючими правилами. Таким чином, цей процес знижував впевненість довіру громадськості до судової влади, що є необхідним у демократичному суспільстві, а тому суперечив самій суті принципу верховенства права в цій частині - здійснення правосуддя судом, встановленим законом. Суд підкреслює, що протилежний висновок щодо фактів цієї справи був би рівнозначним позбавленню гарантії, що передбачена пунктом 1 статті 6 Конвенції, змістовного захисту. Тому Суд приходить до висновку, що в цій справі було порушено пункт 1 статті 6 Конвенції.

Суть справи

У кінці січня 2017 року Гудмундуру Андрі Астрадсону було пред’явлено звинувачення за керування автомобілем без дійсного посвідчення водія та під впливом наркотиків. Районний суд Рейк'янесу засудив його до 17 місяців позбавлення волі. Справу було розглянуто в узагальненому порядку, адже звинувачений визнав свою вину. Згодом він подав апеляцію до Верховного суду, в якій попросив пом’якшити вирок. Оскільки справа не була розглянута Верховним Судом до кінця 2017 року, вона була передана до Апеляційного суду згідно законодавства країни.

На попередньому слуханні в Апеляційному суді Гудмундур Андрі Астрадсон подав клопотання про відвід однієї з трьох суддів, призначених Президентом Ісландії на підставі пропозиції Міністра юстиції, що була відмінна від звіту Комітету з оцінювання. Заявник стверджував, що згідно зі статтями 59 та 70 Конституції Ісландії та пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, він не отримає справедливого судового розгляду перед безстороннім та незалежним судом, якщо дана суддя братиме участь у розгляді справи, що зумовлено порушенням в процедурі її призначення. Заявник посилався на рішення Суду Європейської асоціації вільної торгівлі від 14 лютого 2017 року та рішення Суду ЄС від 23 січня 2018 року. Він стверджував, що за даними рішеннями, в разі, коли призначення судді не відповідає закону, суддя не повністю наділений судовими повноваженнями і його рішення будуть недійсними. Це клопотання Апеляційний суд відхилив. Тоді заявник подав апеляційну скаргу до Верховного суду.

Своїм рішенням Верховний Суд відхилив апеляційну скаргу на підставі того, що не було дотримано умов оскарження. Суд постановив, що оскільки клопотання заявника про відвід судді насправді ґрунтується на тому, що вона зайняла посаду не відповідно до закону, таке призначення не може бути оскаржено до Верховного Суду на підставі процесуального рішення Апеляційного суду. Згодом заявник змінив свої вимоги і знову подав апеляцію до Верховного суду. У відповідь Верховний Суд відхилив позовні вимоги заявника та залишив без змін рішення Апеляційного суду.

Водночас Верховний Суд підтримав процедуру призначення суддів в Апеляційному суді, обґрунтовуючи це тим, що у звіті Комітету з оцінювання було зроблено висновок, що всі 33 кандидати на посади суддів Апеляційного суду відповідали всім передбаченим законодавством вимогам, а відповідний факт не було оскаржено. Призначення їх здійснювалося відповідно до формальних процедурних правил, за виключенням обставин, за яких під час Парламентського голосування по пропозиціях Міністра юстиції щодо призначення суддів не було дотримано вимог, оскільки Парламент повинен був голосувати за кожного суддю окремо, а не всіх суддів одночасно, як це було зроблено насправді. Але таке порушення Верховний суд вважає несуттєвим. Крім того, враховуючи те, що всі п'ятнадцять суддів були призначені на посади листами, підписаними Президентом Ісландії та Міністром юстиції, Верховний суд не вважає незаконним їх призначення.

Згодом в Парламент Ісландії було подано клопотання кількох членів двох опозиційних партій на підставі того, що Міністром юстиції було порушено національне законодавство при призначенні суддів до Апеляційного суду. Парламент відхилив цю пропозицію голосами 33-х народних депутатів проти 29-ти.

У той же час двоє інших кандидатів, які входили до числа п'ятнадцяти, яких Комітет вважав найбільш кваліфікованими, але які були вилучені Міністром юстиції із остаточного списку кандидатів на посади суддів Апеляційного суду, подали позови до Районного суду Рейк'явіку проти ісландської держави. Вони просили стягнути з держави матеріальну шкоду на їх користь за те, що не були стали суддями Апеляційного суду. Двома окремими рішеннями Районний суд задовольнив вимоги позивачів. Проте ісландська держава оскаржила обидва рішення. Наразі вони перебувають на розгляді Апеляційного суду після того, як у безпосередньому оскарженні до Верховного суду їм було відмовлено.

Про що ця справа?

Насамперед, слід зазначити, що принципове значення у будь-якій державі має незалежність судової влади для верховенства права. Водночас, об'єктивні критерії відбору та справедливий відбір необхідні. Їх метою повинно бути забезпечення рівного ставлення до кандидатів та прийом до відбору, заснований на перевагах кандидатів, а також уникнення неправомірного політичного впливу. Це рішення, очевидно, відповідає цим принципам.

Проте, більшість нехтує принципом субсидіарності, не зважаючи на надання оцінки сфери застосування відповідних норм національного законодавства вищим національним судом. Ця оцінка здійснювалася в контексті процедури призначення на посаду, яка, хоча і безперечно мала недоліки, суттєво відповідала діючим правилам. Цей процес був об'єктом жорсткої політичної суперечки, зокрема, мав місце рух щодо недовіри Міністру юстиції, що розпочався після Парламентських виборів та формування нового уряду, в якому Міністр юстиції зберігла свою посаду. Ця велика суперечка не лише знайшла відгомін у пунктах рішення Верховного суду, але й змогла відхилити більшість у її мотивах від усталених принципів судової практики цього суду.

Більшість відкриває скриньку Пандори, пропонуючи засудженим аргументи, що доступні без обмежень, аби оскаржувати своє засудження з підстав, що не мають нічого спільного з справедливістю судового розгляду. Зокрема, як у даній справі. І це рішення є прикладом «надмірності». Керманич у цій справі – Міністр юстиції, а потім Парламент – допустив навігаційну помилку, але це не привід збивати літак – Апеляційний суд.

В цілому, висновок, який можна зробити по цій справі це те, що поки призначення посадової особи не скасовано – ця особа повністю наділена повноваженнями, покладеними на неї. Це принцип адміністративного права, який служить юридичній визначеності. Рішення, прийняті посадовою особою, не є незаконними (а рішення, прийняті суддею, не є порушенням вимоги «встановлення законом»), лише тому, що ця особа не була призначена відповідно до правил, зокрема, тих, які мають на меті забезпечити рівну можливість для всіх кандидатів бути обраними на посаду. На це посилався Верховний Суд, коли в своєму рішенні постановив, що призначення всіх п’ятнадцяти суддів Апеляційного суду стало реальністю і що всі ці судді користувалися правами та підпадали під зобов'язання, покладені на їх посаду. Отже, презумпція полягає в тому, що Апеляційний суд, що складається з суддів, призначених компетентним органом, в кожній справі є судом, «встановленим законом».

З цього витікає, що Апеляційний суд був судом, «встановленим законом», коли він розглядав кримінальну справи заявника. Як і Верховний суд, вважаю, що порушення деяких правил, що стосуються призначення суддів до Апеляційного суду, були не такими, що призвели до того, що в Апеляційного суду відсутня необхідна юридична підстава для подальшого розгляду справ за участю одного або декількох з чотирьох суддів, які були оцінені Міністром юстиції вище тих, що були представлені Комітетом з оцінки.

Висновок, зокрема, ґрунтується на таких елементах:

- Міністр юстиції мала право вносити зміни до списку кандидатів, поданого Комітетом з оцінки;

- Міністр юстиції представила аргументи щодо своїх пропозицій та змін, які вирішила внести до списку кандидатів, поданого Комітетом з оцінки;

- Парламент схвалив пропозицію Міністра про висунення п'ятнадцяти названих осіб суддями Апеляційного суду. Відмова окремо проголосувати за кожного кандидата не є «кричущим

порушенням» процедури призначення і цей недолік не мав жодного значення;

- Міністр юстиції недостатньо обґрунтувала свою пропозицію, однак усі кроки, зроблені нею, голосування в Парламенті та загалом весь процес відбору проходили публічно та прозоро, про що свідчить той факт, що цей процес був дуже дискусійною подією в Ісландії;

- відповідно до пропозиції Міністра юстиції та прийняття Парламентом списку, представленого нею, Президент Ісландії підписав листи про призначення п’ятнадцяти кандидатів, висунутих на посади суддів Апеляційного суду, включаючи суддю, відносно якої вимагав відвід заявник;

- призначення суддів, як правило, проводилося відповідно до «формальних процедурних правил», які тлумачив Верховний Суд у своєму рішенні;

- суттєві вимоги, передбачені національним законодавством для призначення на посаду судді Апеляційного суду, були виконані всіма кандидатами.

Отже, можна зробити висновок, що порушення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод не було.

Наслідки

Що стосується наслідків для Ісландії, то більшість обмежується посиланням на можливість відновлення кримінального провадження проти заявника. Нічого не сказано про загальні заходи, які, можливо, доведеться вжити для того, щоб в інших випадках порушень, подібних до того, що мали місце в цій справі, не відбулося. Питання, порушене заявником у цій справі, може виникнути заново в будь-якій справі, яка наразі перебуває або буде передана на розгляд Апеляційному суду. Відповідним органам влади під наглядом Комітету міністрів необхідно буде вирішити це складне питання.

Це рішення також матиме наслідки для інших держав. Безперечно виникне питання, чи можна і в якій мірі оскаржувати судові рішення на підставі недоліку в процедурі призначення судді на посаду, недоліків, які могли мати місце задовго до надходження справи до цього судді. Чи можемо ми передбачити, що це питання, раніше чи пізніше, повернеться до Суду в рамках або його суперечливої практики, або нещодавно набутої.

Рішення ЄСПЛ у справі "Гудмундур Андрі Астрадсон проти Ісландії" у перекладі українською мовою Олександра Дроздова, Віктора Янишена,Олени Дроздової, Яни Токарь, Богдана Трофімова

Автор публікації: Олександр Дроздов

Автор публікації: Олена Дроздова

 

Інші публікації автора

Публікація

ЄСПЛ визнав порушення Конвенції у справі
17:49 Чт 07.11.19 378

ЄСПЛ визнав порушення Конвенції у справі "Гудмундур Андрі Астрадсон проти…

Автор: Олександр Дроздов, Олена Дроздова

Публікація

ЄСПЛ назвав ключові рішення щодо нагляду на робочому місці
11:13 Пн 04.11.19 1188

ЄСПЛ назвав ключові рішення щодо нагляду на робочому місці

Автор: Олександр Дроздов, Олена Дроздова

Публікація

ЄСПЛ визнав порушення Конвенції у справі Садоча проти України щодо конфіскації коштів при митному контролі
15:25 Вт 16.07.19 916

ЄСПЛ визнав порушення Конвенції у справі Садоча проти України щодо конфіскації…

Автор: Олександр Дроздов, Олена Дроздова

Публікація

ЄСПЛ визнав порушення Конвенції у справі
15:27 Ср 19.06.19 975

ЄСПЛ визнав порушення Конвенції у справі "Сидорова проти Росії" щодо…

Автор: Олександр Дроздов, Олена Дроздова

Публікація

ЄСПЛ установив порушення Конвенції у справі Аджич проти Хорватії
10:54 Пн 03.06.19 691

ЄСПЛ установив порушення Конвенції у справі Аджич проти Хорватії

Автор: Олександр Дроздов, Олена Дроздова

Публікація

ЄСПЛ визнав  порушення права на розумні терміни розгляду справи у позові ZIAJA проти Польщі (прес-реліз)
14:01 Чт 30.05.19 840

ЄСПЛ визнав порушення права на розумні терміни розгляду справи у позові ZIAJA проти…

Автор: Олександр Дроздов, Олена Дроздова

Вестник:№11 листопад 2019 - Вісник;
Річний звіт НААУ 2018;
Партнерська програма 2019;
Навчальні продукти для адвокатів;
Про НААУ Вісник;
Стратегія розвитку НААУ до 2020;
НеВестник 5;
НеВестник 4

Будьте проінформовані

Залишайтеся в курсі останніх новин, публікацій та заходів нашої організації, а також отримуйте актуальні правові огляди з коментарями юристів

Subscribe to our mailing list

* indicates required

Категорії

Надішліть файл із текстом публікації у форматі *.doc, фотографію за тематикою у розмірі 640х400 та Ваше фото.

Оберіть файл

НААУ вітає Вас на новому сайті!

Ця онлайн-платформа розроблена відповідно до структури глобального корпоративного сайту та сприяє кращому розумінню компетенції та напрямків діяльності Національної асоціації адвокатів України (НААУ). Сайт демонструє наше прагнення відповідати найвищим інформаційним стандартам сучасності. За його допомогою асоціація має змогу активно взаємодіяти із кожним користувачем.
Запрошуємо почати ознайомлення з порталом

Дізнатись що нового? Почати користування