Професійна правнича допомога: чи потрібен адвокат?

Президентом України подано до розгляду законопроект № 1013 про внесення змін до Конституції України щодо скасування адвокатської монополії. Я, як практикуючий юрист та адвокат, хочу навести власну позицію з цього приводу.

Відповідно до чинних положень Конституції України (стаття 131²) для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура. Незалежність адвокатури гарантується. Засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом.

Виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення.

Законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.

Тобто, за Конституцією - професійну правничу допомогу надає адвокат. Це на практиці зводиться до виключного права представляти інтереси у суді та кримінальному провадженні адвокатом.

Оскільки зміни щодо представництва інтересів могли суттєво впливати як на діяльність безпосередньо юристів, так і організацій, – норми вводилися в дію поступово. Лише адвокати можуть представляти інтереси сторін з 2017 р. у касаційних судах; з 2018 р. додаються апеляційні суди; 2019 р. – суди першої інстанції; органи державної влади повинні бути представлені адвокатами та прокурорами лише з 2020 року.

У свою чергу, пропозиція щодо скасування представництва сторін у судах адвокатами аргументована - «забезпечення права кожного на отримання професійної правничої допомоги». Вважаю, заявлені мета та завдання законопроекту не будуть досягнуті через скасування виключного права адвокатів представляти сторін у суді та кримінальному провадженні з огляду на наступне:

По-перше, саме представництво виключно адвокатом у судах спрямоване на підвищення якості правничих послуг та отримання професійної допомоги. Я, ні у якому разі, не ставлю під сумнів досвід та компетенцію колег-юристів, але адвокати, на відміну від юристів, зобов’язані скласти кваліфікаційний іспит, пройти стажування та щорічно підвищувати свій професійний рівень. Відповідні дії лише сприяють оновленню, підтриманню та здобуттю нових знань, що підвищує професійність правничої допомоги.

По-друге, адвокат зобов’язаний зберігати адвокатську таємницю (будь-яку інформацію, що стала відома адвокату, помічнику адвоката, стажисту адвоката, особі, яка перебуває у трудових відносинах з адвокатом, про клієнта, а також питання, з яких клієнт звертався до адвоката, зміст порад, консультацій, роз’яснень адвоката, складені ним документи, інформація, що зберігається на електронних носіях, та інші документи і відомості, одержані адвокатом під час здійснення адвокатської діяльності). Розголошення адвокатської таємниці або вчинення дій, що призвели до її розголошення є підставою до притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності. На юристів відповідні норми не розповсюджуються, що може негативно вплинути на інтереси клієнтів.

По-третє, адвокат несе дисциплінарну відповідальність за порушення Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». До адвоката можуть бути застосовані дисциплінарні стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю. Дисциплінарні стягнення виступають додатковою гарантією належної правової допомоги та дотримання принципів адвокатської діяльності.

По-четверте, для надання правової допомоги клієнту, адвокат може звертатися з адвокатськими запитами про надання інформації, копій документів. Це є важливим інструментом при зборі доказів, та як наслідок - побудові правової позиції, належного захисту прав. Відмова в наданні інформації на адвокатський запит, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, тягнуть за собою відповідальність.

Слід звернути увагу, що монополія адвокатів на представництво у судах не є «ноу-хао» та діє у багатьох країнах світу. Наприклад, монополія на представництво в судах і консультування (Австрія, Кіпр, Чехія, Німеччина), монополія на здійснення представництва в судах (Бельгія, Норвегія, Португалія), презумпція надання ефективної допомоги захисником (адвокатом) (США).

Так само можна провести аналогію між «адвокатською монополією» та «монополією» нотаріусів, лікарів, оцінювачів, аудиторів, які є представниками надзвичайно важливих та відповідальних професій.

Для доступу до вказаних професій також вимагається дотримання певних вимог (стаж роботи, скласти кваліфікаційний іспит, пройти атестацію, отримати сертифікат, ліцензію тощо) та регулярно підвищувати кваліфікацію. Все це, на мою думку, сприяє підвищенню рівня професійних знань та якості отримуваної допомоги.

Отже, на разі триває процес реформування сучасної адвокатури та поетапного запровадження адвокатської монополії, скасування якої на завершальних етапах є недоцільним. Кількість адвокатів на сьогодні налічує більше 50 000 та з кожним днем збільшується. Не слід забувати й про інститут безкоштовної правової допомоги адвокатів. Як наслідок, кожний зацікавлений у правовій допомозі – може її отримати. Не слід забувати й про принципи та засади адвокатської діяльності, до яких можна віднести обов’язок зберігати адвокатську таємницю, можливість притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності та використання такого інструмента правничої допомоги як адвокатський запит. Зазначені принципи й засади адвокатської діяльності направлені на забезпечення кожного належною професійною допомогою.

02.09.2019

Автор публікації: Сергій Барбашин

Сергій Барбашин

адвокат, керуючий партнер Trustme Law Firm (м. Київ), член комітету NextGen