Правове регулювання інтелектуальної власності на обʼєкти, створені із залученням ШІ

Відповідальність за творчість із залученням штучного інтелекту стає однією з найбільш дискусійних тем у сфері інтелектуальної власності. Раніше ми вже розглянули підходи до захисту ІР на твори, що повністю згенеровані ШІ. Сьогодні зупинимося на результатах спільної праці машини і людини.

Законодавство у сфері захисту прав інтелектуальної власності на твори, що згенеровані штучним інтелектом, є новим і перебуває на етапі активного формування.

Відповідно до ст. 435 Цивільного кодексу та ст. 5 Закону «Про авторське право і суміжні права» ШІ не є суб’єктом авторського права. Тобто він не може вважатися автором і перебуває за межами правового регулювання.

Автором може бути фізична особа, яка своєю творчою діяльністю створила твір. На неоригінальні обʼєкти, згенеровані комп’ютерною програмою, особисті немайнові права не виникають. Такі твори вважаються неоригінальними об’єктами, згенерованими комп’ютерною програмою і вони захищаються правом особливого роду (sui generis).

Незважаючи на це, Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій (ІР офіс) у 2024 році зареєстрував права інтелектуальної власності на збірку «Вірші незакінченої війни» та дитячу книгу «Зачарована пригода Руфуcа», до яких включені зображення, що були створені за допомогою штучного інтелекту, а правовласниками зареєстрованих обʼєктів зазначено фізичних осіб, авторів відповідних текстів. Це не означає, що такі ШІ-обʼєкти отримують правову охорону, а більше про дисклеймер щодо включення таких робіт у збірку. При реєстрації авторського права, в анкетній заяві вказуються обʼєкти, що були використані у новому творі (наприклад, частина коду, що є відкритою чи на підставі ліцензії, обʼєкти інших авторів тощо, застереження про правомірність використання таких обʼєктів).

У Європейському Союзі у 2018 році було подано на реєстрацію дві патентні заявки: на контейнер для їжі та пристрої і методи привернення підвищеної уваги, які Європейське патентне відомство (EPO) відхилило. Причина – згідно з Європейською патентною конвенцією (EPC) винахідником може бути лише людина, а не машина. У заявках як винахідник був зазначений штучний інтелект "DABUS". Заявник стверджував, що як власник машини він отримав усі права на її розробки. Проте у висновках EPO підкреслила, що винахідником може бути лише фізична особа, що є загальноприйнятим міжнародним стандартом. Окрім того, правовий статус винахідника передбачає юридичні наслідки, яких машини не можуть мати.

У фінальному звіті ЄС щодо тенденцій та розвитку ШІ у 2020 році зазначено, що твори підлягають охороні, якщо вони «оригінальні в тому сенсі, що є власним інтелектуальним створенням автора». У своєму висновку у справі Painer Генеральний адвокат Трштеняк і Суд дійшли висновку зі змісту статті 6 Директиви 93/98 і Директиви 2006/116 про терміни охорони, що «лише людські твори підлягають захисту, що також може включати ті, для створення яких особа використовує технічний засіб, наприклад, камеру». Така вимога щодо залучення людських зусиль виключає з можливості правової охорони результатів, які були створені без будь-якого людського втручання.

Проте у Європейському Союзі прийняли Закон про ШІ (AI Act), який вступив в силу 01 серпня 2024 року. Cтаття 107 цього Закону передбачає, що постачальники генеративних моделей штучного інтелекту повинні будуть надати детальний короткий виклад вмісту, який використовується для навчання, у вичерпний спосіб, що дозволить авторам або сторонам із законними інтересами здійснювати та відстоювати свої права відповідно до законодавства ЄС. Це також може сприяти надалі визнанню творів, створених штучним інтелектом, та одночасно забезпечувати дотримання авторських прав тих, чиї роботи були використані для його навчання.

Авторське право в США загалом вимагає авторства саме людини, цей принцип випливає із Закону про авторське право (Copyright law).

З іншого боку, у більш сучасних справах, які стосуються співавторства, суди досліджували необхідний рівень внеску, щоб кваліфікуватися як автор.

Так, Верховний суд США розглянув це питання у справі Community for Creative Non-Violence v. Reid (CCNV), де вирішувалося, хто є автором скульптури: некомерційна організація, яка її задумала, чи художник, який її створив. Суд постановив, що автором є художник, оскільки він виконав ескізи та втілив свій творчий задум у матеріальній формі. У рішенні про передачу справи на повторний розгляд Окружний суд округу Колумбія зазначив, що замовлення скульптури та надання детальних вказівок недостатньо для визнання авторства, оскільки такі внески не охоплюються для надання відповідної охорони. Хоча результат, створений штучним інтелектом, не може вважатися спільною роботою користувача та системи ШІ, спільне авторство надає корисну аналогію для оцінки того, чи зробила сторона достатній творчий внесок, щоб бути визнаною автором.

Крім того, при використанні ШІ зазвичай особа застосовує інструкції, які дають ШІ зрозуміти, що від нього очікують (промпти) і у випадку надання лише таких детальних інструкцій без контролю над їх виконанням є недостатнім для визнання авторства, тобто співавторство у такий спосіб із ШІ демонструють, що користувач не контролює, як його ідея перетворюється у виражений твір. Як зазначив суд у рішенні, особа, яка лише описує автору, яким має бути замовлений твір або як він має виглядати, не є співавтором. Отже, щоб бути співавтором, необхідно зробити внесок, що підпадає під авторське право.

У творчому процесі розглядаються три типи людського внеску в результати, створені ШІ:

1. Промпти, що спрямовують систему ШІ на створення результату.
2. Виразні (творчі) вхідні дані, які можна розпізнати в результатах, створених ШІ.
3. Модифікації або впорядкування результатів, створених ШІ.

Отже, існує важлива відмінність між використанням ШІ як інструменту для допомоги у створенні творів і використанням ШІ як заміни людської творчості. У випадках, коли ШІ допомагає розширити людське вираження, це не обмежує авторську охорону.

Хоча законодавство поки що не містить чітких положень щодо авторських прав на об'єкти, створені за допомогою штучного інтелекту, поточні дискусії та правові тенденції вказують на можливість їх визнання у разі значного творчого внеску людини. Якщо ШІ виконував лише допоміжну роль у творчому процесі, а результат містить оригінальні елементи, користувач такого інструменту потенційно може претендувати на авторство. Водночас питання меж цього внеску залишається предметом активних обговорень.

Раніше С. Барбашин висвітлив підходи до захисту ІР на твори, що повністю згенеровані штучним інтелектом.

Автор публікації: Сергій Барбашин

Сергій Барбашин

заступник голови Комітету НААУ з питань інтелектуальної власності, президент Міжнародної асоціації з етики та доброчесності ШІ

Аби першим отримувати новини адвокатури, підпишіться на канал Національної асоціації адвокатів України у Telegram.