Підходи до захисту ІР на твори, що повністю згенеровані штучним інтелектом

Сьогодні штучний інтелект вже створює тексти, музику, зображення та комп'ютерні програми без утручання людини. Кому належать права на такі об’єкти, чи можна ШІ визнати автором або винахідником, як захистити результати його діяльності?

Європейські стандарти

В Європейському Союзі твори, які повністю згенеровані штучним інтелектом, не захищаються авторським правом. Там виходять з того, що оскільки відсутнє втручання людини у процес створення, твір не може вважатися оригінальним.

Так, у справі Infopaq International A/S проти Danske Dagblades Forening (C-5/08, 2009) Суд Європейського Союзу постановив, що твір вважається оригінальним, якщо він є «власною інтелектуальною творчістю автора» і відображає його «особистісний внесок». Це передбачає наявність людського втручання у творчий процес. У випадку творів, створених виключно штучним інтелектом, брак людського втручання, ймовірно, унеможливлює їх відповідність критерію оригінальності за нормами ЄС.

Правильність такого підходу підтверджують висновки, зроблені у справі Levola Hengelo BV проти Smilde Foods BV (C-310/17, 2018). Тут наголошується на важливості творчого вибору людини для визнання об’єкта авторським твором. Якщо людина використовує ШІ як інструмент для творчості (наприклад, задає параметри, відбирає результати чи вносить значні корективи), твір може бути захищений авторським правом. Це ґрунтується на концепції «допоміжного інструменту», коли людина зберігає контроль над процесом створення. Такий підхід підтримується в наукових дослідженнях ЄС, зокрема в публікаціях Європейської комісії, а також у практиці національних судів, як, наприклад, у справі Муніципального суду Праги 2024 року, де суд визнав, що складний креативний запит може надати людині авторські права на твір, створений за допомогою DALL-E. Тому наразі питання правового статусу творів, що повністю згенеровані ШІ, не врегульоване.

Питання щодо віднесення об’єктів, створених штучним інтелектом, до категорії творів було розглянуто у фінальному звіті ЄС щодо тенденцій та розвитку ШІ у 2020 році. У документі зазначено, що об’єкт, створений штучним інтелектом, може вважатися твором, якщо він відповідає таким критеріям:

1) належить до літературної, наукової або художньої сфери;

2) є результатом інтелектуальної діяльності людини;

3) відображає творчий вибір людини, що знайшов вираження в цьому об’єкті.

Країни Європейського Союзу активно працюють над створенням кодексу правових норм, який включатиме положення з авторського права та визначатиме межі правового захисту творів, створених за допомогою ШІ (AI Act та AI Code). Це питання залишається предметом обговорення, і процес прийняття акта, а також поточні дискусії щодо кодексу все ще тривають. За поточними версіями проектів ШІ-актів позиція щодо статусу ШІ-творів не змінюється, проте у тексті документів зазначається необхідність забезпечення прозорості та підзвітності ШІ-систем, що створюють контент. Також передбачаються механізми ліцензування та правового регулювання використання таких творів, що сприяє врегулюванню відносин між розробниками технологій, зокрема ШІ, і користувачами контенту.

Досвід з-за океану

У Сполучених Штатах Америки ситуація подібна: твори можуть претендувати на захист авторським правом, якщо вони створені людиною, тобто присутній творчий елемент. Так, у лютому 2023-го року Бюро авторських прав США прийняло рішення, що зображення в графічному романі Кріс Каштанової «Зорі світанку», створені за допомогою системи ШІ Midjourney, не повинні бути захищені авторським правом. Авторка має право на захист лише тих частин книги, які вона написала та упорядкувала, але не на зображення, створені Midjourney. У США також склалася судова практика, яка підтверджує авторство лише за фізичними особами.

У березні 2023 року за підсумками цієї справи набула чинності Інструкція з реєстрації авторських прав на роботи, що містять матеріали, створені штучним інтелектом. У документі зазначено, що особи, які використовують технологію ШІ для створення твору (об’єкта), можуть претендувати на захист авторських прав лише щодо свого власного внеску і мають вказати у стандартній заявці на реєстрацію авторського права ту частину твору (об’єкта), яка належить їм як авторам.

У серпні 2023 року окружний суддя США Беріл Говелл у справі Стівена Талера постановила, що твори, створені ШІ без участі людини, не можуть бути захищені авторським правом. Суддя зазначила, що «авторство людини є основоположною вимогою авторського права».

Окрім цього, серія колективних позовів проти GitHub Copilot (ШІ-асистента для кодування, створеного на основі піратського програмного забезпечення з відкритим кодом), Stability AI, DeviantArt, Midjourney, Runway AI та Google (інструмент Imagen), поданих Сарою Ендерсен, Гжегожем Рутковським, Джінгною Чжан, Келлі МакКернан та іншими за порушення авторських прав, сприяла розробленню та оприлюдненню у липні 2024 року проєкту Бюро авторських прав США. Цей проект має на меті врегулювання питань авторського права щодо творів, створених штучним інтелектом, шляхом формування єдиного підходу до ідентифікації таких об'єктів, визначення строків їх реєстрації та розроблення механізмів вирішення випадків порушення авторських прав у сфері ШІ.

Захист в Україні

В Україні були здійснені спроби врегулювання питання правового статусу творів, які були повністю створені ШІ. В новому Законі «Про авторське право і суміжні права» передбачено режим захисту прав на неоригінальні об’єкти, згенеровані комп’ютерною програмою – право особливого роду (sui generis).

У ст. 33 Закону зазначаються умови набуття правової охорони таким об’єктом: він має бути відмінним від наявних створених об’єктів, створений комп’ютерною програмою як результат виконання її технічних функцій та без безпосередньої участі людини. Це означає, що фізична особа не використовує жодних систем проектування чи графічних дизайнерів для створення об’єкта, а її участь є формальною лише в частині увімкнення програми для функціонування. Тобто відсутній творчий елемент, а саме у створенні об’єкта фізична особа не приймає рішень з використанням власних розумових здібностей. При цьому психоемоційний стан не має жодного впливу на кінцевий результат. Як наслідок, створений об’єкт не вважається об’єктом авторського права. Тому введення права особливого роду надає таким творам юридичний захист, коли традиційні способи захисту прав інтелектуальної власності не можуть забезпечити захист неоригінальним творам, що створені комп’ютерною програмою.

Іншою відмінністю неоригінальних творів, які згенеровані комп’ютерною програмою, є строк чинності прав на них. Відповідно до п. 6 ст. 33 Закону він спливає через 25 років, що обчислюються з 1 січня року, наступного за роком, в якому згенеровано неоригінальний об’єкт. Натомість строки чинності прав на роботи, які створені безпосередньо фізичною особою і захищаються авторським правом, є більш широкими у часових межах - спливає через 70 років, що обчислюються з 1 січня року, наступного за роком смерті автора або наступного за роком, в якому твір було оприлюднено анонімно чи під псевдонімом, або наступного за роком смерті останнього співавтора, якщо твір було створено у співавторстві (чч. 2, 3, 4 ст. 31 Закону).

***

Отже питання правового захисту творів, повністю згенерованих штучним інтелектом, залишається відкритим. Як у ЄС, так і в США визнається: відсутність людського творчого внеску унеможливлює надання класичного авторсько-правового захисту. Український підхід частково вирізняється — запроваджено правовий режим sui generis для неоригінальних творів. І це дозволяє забезпечити мінімальний рівень охорони. Водночас у нас ідеться радше про компроміс, ніж про комплексне врегулювання.

Можна припустити, що країни вимушені будуть шукати баланс між захистом прав людини, подальшим розвитком ШІ та недопущенням зловживань.

Автор публікації: Сергій Барбашин

Сергій Барбашин

заступник голови Комітету НААУ з питань інтелектуальної власності, президент Міжнародної асоціації з етики та доброчесності ШІ

Аби першим отримувати новини адвокатури, підпишіться на канал Національної асоціації адвокатів України у Telegram.