Головна цитата
Європейський суд з прав людини посилаючись на свою попередню прецедентну практику (див. рішення у справах Суріков проти України, Християнська Демократична Народна Партія проти Молдови, Авілкіна та інші проти Росії, Пек проти Сполученого Королівства, Z проти Фінляндії, Функе проти Франції) встановив порушення статті 8 (Право на повагу до приватного і сімейного життя) Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, що полягало у зборі поліцією медичних даних про заявницю для невстановлених потреб.
Публікація
ЄСПЛ визнав порушення Конвенції у справі "Сидорова проти Росії" щодо несанкціонованого збору медичної інформації про особу
ЄСПЛ визнав порушення Конвенції у справі "Сидорова проти Росії" (2019), що стосувалася несанкціонованого збору медичної інформації про особу.
Європейський суд з прав людини посилаючись на свою попередню прецедентну практику (див. рішення у справах Суріков проти України, Християнська Демократична Народна Партія проти Молдови, Авілкіна та інші проти Росії, Пек проти Сполученого Королівства, Z проти Фінляндії, Функе проти Франції) встановив порушення статті 8 (Право на повагу до приватного і сімейного життя) Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, що полягало у зборі поліцією медичних даних про заявницю для невстановлених потреб.
У своєму рішенні Страсбурзький суд зазначив, що заявниця не була ані підозрюваною, ані обвинуваченою у будь-якому кримінальному провадженні. Уряд також не надав жодних доказів щодо будь-якого адміністративного розслідування, проведеного за розглядом скарги на заявницю. Фактично, Уряд не подав жодного примірника скарги, яка б стосувалася часу, за яких мала місце подія. У будь-якому випадку, як зазначено у судовому рішенні у справі заявниці, будь-яка зі скарг, що бралися поліцією до уваги, мали у 2012 році, і тому відповідно, на думку Суду, навряд чи можуть виправдати збір медичних даних заявниці у 2014 році. Враховуючи подані матеріали, Суд не вбачає жодної нагальної суспільної потреби вимагати розкриття конфіденційної медичної інформації заявниці. Таким чином, Суд вважає, що засоби, використані керівником відділу поліції при проведенні розслідування у відповідь на заявлені скарги, не відповідали поставленій меті.
У зв'язку з цим Суд не залишив поза увагою і той факт, що існували варіанти, відмінні від вимоги розголошення конфіденційної медичної інформації, які були доступні для поліції, для того, щоб відреагувати на подані скарги, якщо такі й мали місце. Зокрема, вони могли б спробувати отримати згоду заявниці на розкриття інформації та/або опитати її з цього питання. Тим не менш, поліція вирішила домагатися розголошення конфіденційної медичної інформації, не надаючи заявниці жодного повідомлення або можливості заперечувати чи погодитися на запит.
Суд також зазначив, що скарги заявниці розглядалися національними судами двох інстанцій. Посилаючись на право поліції збирати особисті дані, ці суди відхилили вимоги заявниці. Суд не вбачає в тексті судових рішень будь-яких зусиль національних органів влади щодо встановлення справедливого балансу між правом заявниці на повагу до її приватного життя та діяльності поліції, спрямованої на захист громадського порядку. Нарешті, Суд не може не враховувати той факт, що національні суди не надали жодного пояснення щодо свого висновку, що фраза «запитує ... перевірити [заявницю]» дійсно означає «запитує інформацію, пов’язану зі станом [заявниці]”.
Таким чином, вищевказаних міркувань було достатньо для того, щоб Суд міг дійти висновку, що збір поліцією конфіденційної медичної інформації стосовно заявниці не супроводжувався достатніми гарантіями для запобігання її розголошенню, що є несумісним з повагою до приватного життя заявниці, гарантованого статтею 8 Конвенції.
У період між 2012 і 2014 роками заявниця Сидорова подавала численні скарги до місцевого відділу поліції щодо нібито несанкціонованого використання земельної ділянки біля багатоквартирного будинку, де проживала її родина. Вона також стверджувала, що щодо неї було заплановано низку замахів на вбивство. У січні 2014 року начальник міжмуніципального відділу поліції передав наступний лист до психіатричної та наркологічної служби, у якому запропонував перевірити заявницю на предмет її психічного здоров'я. У січні 2014 року психіатр опитав сусідів заявниці, запитуючи їх, чи спостерігали вони якусь дивну поведінку зі сторони заявниці, відвідав заявницю за місцем її проживання та повідомив поліцію, що у заявниця немає психічних розладів.
У березні 2014 року міський суд за скаргою заявниці визнав дії психіатра незаконними. Суд встановив, що, всупереч чинному законодавству, психіатр не отримав згоду заявниці на проведення психіатричної експертизи і що заявниця заперечувала проти такої експертизи. Також у березні 2014 року заявниця звернулася до суду з проханням визнати незаконним рішення поліції щодо піддання її психіатричній експертизі. Вона вважає, що рішення було свавільним і що воно становило невиправдане втручання в її особисте життя.
Проте у квітні 2014 року міський суд відмовив у задоволенні вимог заявниці. Суд встановив, що дії поліції мали правову основу. Суд витлумачив лист, виданий відділом поліції, як запит про надання інформації від психіатра щодо того, чи страждала завниця від будь-якого психічного захворювання. Також суд мотивував своє рішення тим, що поліція не просила психіатричну службу проводити психіатричну експертизу заявниці. У 2012 році поліція отримала численні скарги від заявниці, яка стверджували, що її переслідували невідомі особи, а також скарги від власників і працівників торгівельних кіосків, в яких йшлося про знищення завницею їх власності і перешкоджання їх діяльності через влаштування сварок. Поліція провела розслідування, яке не підтвердило тверджень заявниці. Відповідно, поліція вирішила отримати інформацію про психічний стан заявниці. Нарешті, суд зазначив, що факт проведення психіатричною службою на запит поліції про надання інформації незаконної експертизи психічного стану заявниці не впливає на законність дій поліції.
У липні 2014 року обласний суд залишив в силі рішення від 29 квітня 2014 року.
У грудні 2014 рокуоОбласний суд відмовив у наданні заявниці дозволу на подання касаційної скарги.
У березні 2015 року Верховний Суд ухваливаналогічне рішення у відповідь на заяву заявниці про подання касаційної скарги.
"Принагідно слід зауважити, що відповідно до Конституції України ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України (частина перша статті 32). Згідно з юридичними позиціями, викладеними Конституційним Судом України у Рішенні від 20 січня 2012 року № 2-рп/2012:- „особистим життям фізичної особи є її поведінка у сфері особистісних, сімейних, побутових, інтимних, товариських, професійних, ділових та інших стосунків поза межами суспільної діяльності“ (абзац другий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини);
- „сімейне життя - це особисті майнові та немайнові відносини між подружжям, іншими членами сім’ї, яке здійснюється на засадах, визначених у Сімейному кодексі України“ (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини);
- „право на приватне та сімейне життя є засадничою цінністю, необхідною для повного розквіту людини в демократичному суспільстві, та розглядається як право фізичної особи на автономне буття незалежно від держави, органів місцевого самоврядування, юридичних і фізичних осіб“ (друге речення абзацу четвертого підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини)", - прокоментував це рішення ЄСПЛ Олександр Дроздов.
Олександр Дроздов
кандидат юридичних наук, доцент кафедри кримінального процесу (Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого), адвокат, Голова Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, Перший проректор Вищої школи адвокатури, член Науково-консультативної ради при Верховному Суді
Олена Дроздова
кандидат юридичних наук, викладач кафедри кримінального права і правосуддя (Міжнародний економіко-гуманітарний університет імені академіка С. Дем'янчука), адвокат, помічник Першого проректора Вищої школи адвокатури
Інші публікації автора
Публікація
Критикувати суд можна, ображати – ні. ЄСПЛ нагадав про особливу роль інституту…
Автор: Олександр Дроздов, Олена Дроздова
Публікація
ЄСПЛ визнав обшуки адвокатів і юристів порушенням Конвенції у справі «Круглов та…
Автор: Олександр Дроздов, Олена Дроздова
Публікація
ЄСПЛ визнав порушення Конвенції у справі «Хамбардзумян проти Вірменії» щодо…
Автор: Олександр Дроздов, Олена Дроздова
Публікація
Адвокат – суб’єкт первинного фінансового моніторингу та інші актуальні питання…
Автор: Олександр Дроздов, Олена Дроздова
Публікація
ЄСПЛ постановив порушення Конвенції у справі Ілєва проти Болгарії щодо скарг на…
Автор: Олександр Дроздов, Олена Дроздова
Публікація
ЄСПЛ визнав відсутність порушення права власності у справі Яшар проти Румунії
Автор: Олександр Дроздов, Олена Дроздова