Надайте ордер! Або як Верховний Суд вдається до формалізму | НААУ

Головна цитата

Жваве обговорення на початку цього місяця викликала постанова Верховного Суду у складі касаційного цивільного суду від 29 травня 2019 року по справі 202/5348/18, в якій йдеться про неможливість посвідчення відповідності оригіналу копії ордеру самостійно адвокатом, оскільки положеннями ЦПК України і Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» такого права не передбачено.

Публікація

Надайте ордер! Або як Верховний Суд вдається до формалізму

15:32 Вт 18.06.19 Автор : Володимир Мацко 8526 Переглядів Версія для друку

Більш ніж півроку в нашій країні діє виключне право адвокатів на представництво інтересів в суді. Звісно це є правильно, оскільки професійна допомога повинна надаватися фахівцями та спеціалістами відповідної галузі.

Досить дивно було б отримувати фахову медичну допомогу від осіб за довіреністю або інших осіб, які б називали себе фахівцями в цій галузі. Звісно, в суспільстві існують різного роду шарлатани та «знахарі», але ми знаємо про наслідки таких «професіоналів».

В Україні непоодинокі випадки створення певних перепон з боку держави та її органів, які в подальшому європейськими інституціями визнаються такими, що порушують права людини. Прояви такого є надмірним формалізмом, який нажаль в нашій судовій системі зустрічається до волі часто.

Саме надмірний формалізм є порушенням права на доступ до справедливого суду в розумінні ст. 6 Конвенції, саме таких висновків дійшов ВС КАС у справі 804/243/16.

Посилаючись на рішення ЄСПЛ («Скорик проти України», «Bellet v. France», «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії», «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії»), суд касаційної інстанції зазначив, що обставини справи свідчать про необхідність надати позивачу можливість захистити своє право в суді. Інакший підхід був би виявом надмірного формалізму та міг би розцінюватись як обмеження особи в доступі до суду, яке захищається статтею 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Жваве обговорення на початку цього місяця викликала постанова Верховного Суду у складі касаційного цивільного суду від 29 травня 2019 року по справі 202/5348/18, в якій йдеться про неможливість посвідчення відповідності оригіналу копії ордеру самостійно адвокатом, оскільки положеннями ЦПК України і Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» такого права не передбачено.

На мою думку, це може бути прикладом надмірного формалізму судового процесу з огляду на наступне.

Статтею 60 Цивільного процесуального кодексу Україні передбачено, що представниками у судовому процесі є адвокат або законний представник.

Стаття 62 Цивільного процесуального кодексу України передбачає, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» зазначає, що Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об’єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера.

Таким чином, це є письмовим документом, який посвідчує повноваження адвоката.

Главою 5 в ст. 76 Цивільного процесуального кодексу одним із видів доказів є письмові.

Стаття 95 Цивільного процесуального кодексу Україні ретельно розкриває суть та поняття письмових доказів. Дійсно, йде мова про письмові докази по справі, але чому ордер адвоката був виділений окремо?

Відповідно до ч. 2 ст. 95 Цивільного-процесуального кодексу України зазначено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Законодавець також передбачив право учасника процесу подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону. Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом.

Тому вимога Суду про необхідність надання оригіналу ордеру адвоката на підтвердження своїх повноважень фактично нівелює ідею впровадження електронного судочинства, оскілки в такому випадку, Суд за формальною ознакою (відсутність оригіналу ордеру адвоката) зможе застосовувати процесуальні наслідки – залишення скарги або позову без руху. Саме в наслідок таких дій Суду можна в подальшому констатувати про наявність процесуального формалізму.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» зазначено, що адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Дивно, чому Судом не перевіряється ще складання присяги адвоката?

Закон повинен реалізовувати свої основні завдання – регулювання та захист суспільних взаємовідносин, а не створювати перепони для його учасників. Особи, які наділені правом вирішувати той чи інший спір, повинні знаходити баланс між правом та справедливістю, не створюючи тлумачення закону, який зводиться лише до алфавітного формалізму.

Автор публікації: Володимир Мацко

 

Інші публікації автора

Вестник:№1-2 січень-лютий 2024 - Вісник;
Міжнародна благодійна допомога для НААУ;
Стратегія НААУ 2021-2025;
Доступ до адвокатської професії -;
Рекомендації щодо захисту професейних та;
АНАЛІЗ ПОРУШЕНЬ ПРАВ ТА ГАРАНТІЙ;
Навчальні продукти для адвокатів;
НеВестник 4

Категорії

Надішліть файл із текстом публікації у форматі *.doc, фотографію за тематикою у розмірі 640х400 та Ваше фото.

Оберіть файл