Звільнення державного службовця за порушення Присяги: критерії законності

Присяга закладає високі стандарти поведінки державного службовця, порушення яких може мати наслідком припинення державної служби. Але за яких умов застосування найсуворішої санкції виправдане з точки зору закону - остаточну відповідь дає судова практика.

Фабула порушення

На підставі службової записки керівництва ОДА проти керівника одного з департаментів відкрили дисциплінарне провадження. Підставою стали повідомлення та звернення, у яких йому закидали дії, несумісні зі статусом державного службовця: використання службового становища у приватних інтересах, порушення етичних стандартів, тиск на підлеглих, а також поведінку, що шкодить авторитету органу влади.

Дисциплінарна комісія зібрала пояснення працівників департаменту, оформила висновок про наявність дисциплінарного проступку та рекомендувала застосувати найсуворіше стягнення. Спираючись на цей висновок, голова ОДА звільнив особу, кваліфікувавши встановлені дії як порушення Присяги державного службовця. Посадова особа не погодилася із рішенням і оскаржив до суду, який повністю відмовив у задоволенні позову. Відповідна справа № 640/13763/20 дісталася Касаційного адміністративного суду Верховного Суду. 28 лютого 2025 року КАС ухвалив постанову, якою залишив рішення нижчих судів без змін.

Це рішення вищої інстанції може бути корисним з огляду на зроблені нею висновки стосовно якості доказування порушень та критеріїв застосування найсуворішого дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення.

Довіра — передусім

Переглядаючи справу, КАС виходив з того, що згідно з п. 1 ч. 2 ст. 65 Закону «Про державну службу» порушення Присяги державного службовця є видом дисциплінарного проступку. Водночас законодавець свідомо виокремлює порушення Присяги серед інших дисциплінарних проступків, надаючи йому особливого правового значення.

Колегія суддів наголосили, що не кожне порушення службової дисципліни може бути кваліфіковане як порушення Присяги. Для такої кваліфікації необхідно встановити, що поведінка державного службовця:

• суперечить базовим цінностям публічної служби;
• має характер проступку проти інтересів держави або суспільства;
• підриває довіру до державного службовця як носія публічної влади;
• є несумісною з подальшим перебуванням на посаді.

Таким чином, порушення Присяги виступає іншим видом дисциплінарного проступку, який оцінюється не лише через формальне порушення норм, а й через вплив на авторитет державної служби.

У практиці застосування Закону поширеною є помилка ототожнення будь-якого дисциплінарного порушення з порушенням Присяги. І ВС послідовно відхиляє такий підхід з огляду на принципи правової визначеності та пропорційності.

КАС зазначив, що порушення Присяги має оцінюватися через призму втрати довіри до державного службовця. Ключовим є не сам факт порушення, а його наслідки для публічної служби. При цьому формальні недоліки у виконанні посадових обов’язків не можуть слугувати самостійною підставою для припинення державної служби.

Отже, для розмежування проступків вирішальним є питання: чи підриває поведінка конкретної особи саму можливість здійснення нею публічної влади надалі.

Винятковий випадок

Відповідно до частини другої ст. 66 Закону звільнення з посади державної служби є винятковим видом дисциплінарного стягнення. І ВС підкреслив, що припинення державної служби за порушення Присяги є найсуворішою формою дисциплінарної відповідальності. Воно може застосовуватися лише за умови доведення особливої тяжкості проступку, а не як універсальний або спрощений механізм реагування на порушення.

Тож суб’єкт призначення зобов’язаний мотивувати неможливість застосування більш м’яких дисциплінарних стягнень, а не обмежуватися формальним посиланням на порушення Присяги.

Процедурні гарантії

Також важливою складовою правомірності припинення державної служби є дотримання встановленої у законі процедури дисциплінарного провадження. КАС наголосив, що припинення державної служби за порушення Присяги можливе виключно за результатами дисциплінарного провадження. І службове розслідування не є обов’язковою передумовою, якщо дисциплінарне провадження проведено відповідно до вимог Закону. Втім, державному службовцю мають бути гарантовані право на захист, надання пояснень та ознайомлення з матеріалами справи.

Недотримання процедурних гарантій, переконані Колегія суддів, саме собою є підставою для визнання рішення про звільнення незаконним, незалежно від оцінки суті проступку.

Принцип пропорційності

Оцінка судами пропорційності дисциплінарного стягнення у формі судового контролю у справах щодо припинення державної служби не обмежується перевіркою формальних підстав. У КАС нагадали, що суди мають оцінювати співмірність застосованої санкції тяжкості проступку, поведінку державного службовця до вчинення проступку, наслідки діяння для органу державної влади та суспільної довіри.

Суд підтвердив, що принцип пропорційності є ключовим критерієм у вирішенні спорів щодо звільнення за порушення Присяги.

Сукупність обставин

Тож для визнання припинення державної служби законним суб’єкт призначення повинен довести сукупність таких обставин:

1) конкретність порушення. У рішенні має бути чітко зазначено: які саме дії або бездіяльність вчинено державним службовцем; які норми закону, посадової інструкції чи етичних стандартів порушені; у чому саме полягає порушення Присяги, а не лише службової дисципліни;

2) тяжкість проступку. Формальні, процедурні або незначні порушення не можуть кваліфікуватися як порушення Присяги. Проступок має бути таким, що об’єктивно дискредитує державну службу;

3) причинно-наслідковий зв’язок. Має бути доведено, що саме поведінка державного службовця підірвала довіру до нього, негативно вплинула на авторитет органу державної влади та унеможливила подальше виконання ним службових повноважень;

4) пропорційність санкції. Застосування звільнення повинно бути: співмірним тяжкості проступку, обґрунтованим з огляду на альтернативні дисциплінарні стягнення.

Критичні помилки

Аналіз наявної судової практики дозволяє виокремити типові помилки, які стають підставами для скасування у подальшому рішень про звільнення:

• ототожнення будь-якого дисциплінарного проступку з порушенням Присяги;
• відсутність мотивування, чому саме звільнення, а не інше стягнення, є єдино можливим;
• формальне посилання на втрату довіри без доказів її реального підриву;
• порушення прав державного службовця на надання пояснень, ознайомлення з матеріалами дисциплінарної справи, участь у засіданні дисциплінарної комісії.

ВС зазначає: процедурні порушення у разі застосування найсуворішої санкції самі собою є підставою для визнання звільнення незаконним, незалежно від оцінки поведінки службовця.

Межі судового контролю

Водночас судовий контроль у таких справах полягає у тому, що суди не обмежуються формальною перевіркою: наявності дисциплінарного провадження, дотримання строків, повноважень суб’єкта призначення. Суди здійснюють повну правову оцінку: змісту проступку, мотивів роботодавця, відповідності санкції принципам верховенства права, правової визначеності та пропорційності.

Відтак ВС підтвердив, що суд має право перевіряти, чи дійсно проступок є несумісним із перебуванням на посаді надалі та оцінювати, чи не є рішення суб’єкта призначення проявом дискреції, реалізованої свавільно.

***

Отже порушення Присяги державного службовця – це виняткова правова конструкція, яка застосовується лише у випадках, коли поведінка особи є грубим проступком проти інтересів служби, підриває довіру до держави як інституту, є несумісною зі здійсненням надалі публічної влади. Постанова КАС ВС у справі № 640/13763/20 закріпила підхід, за яким звільнення не може бути інструментом спрощеного реагування, а виключно зваженим і юридично доведеним заходом реалізації відповідальності.

Автор публікації: Наталія Кайда

Наталія Кайда

адвокат, членкиня Ради Комітету НААУ з питань трудового права

Аби першим отримувати новини адвокатури, підпишіться на канал Національної асоціації адвокатів України у Telegram.