Коли неналежний контроль за діями підлеглих тягне відповідальність керівника держслужбовця

Коли чиновник порушує закон, логічно постає питання, чому не було забезпечено належного контролю за його діяльністю. Куди дивився його начальник відділу чи керівник структурного підрозділу? Можливо варто саме підлеглого притягти до дисциплінарної відповідальності?

За загальними правилами Закону «Про державну службу» державний службовець зобовʼязаний дотримуватися Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, сумлінно і професійно виконувати свої посадові обовʼязки. За невиконання або неналежне виконання посадових обовʼязків, порушення правил етичної поведінки чи інше порушення службової дисципліни держслужбовець притягається до дисциплінарної відповідальності в порядку, який визначений главою 2 Закону.

Підставою для притягнення держслужбовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку - протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обовʼязків та інших вимог, встановлених нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.

Одним з видів дисциплінарних проступків є невиконання або неналежне виконання посадових обовʼязків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень.

До держслужбовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення: 1) зауваження; 2) догана; 3) попередження про неповну службову відповідність; 4) звільнення з посади державної служби.

Дисциплінарне стягнення має відповідати характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку та ступеню вини державного службовця. Під час визначення виду дисциплінарного стягнення необхідно враховувати характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він був вчинений, настання тяжких наслідків, добровільне відшкодування заподіяної шкоди, попередню поведінку державного службовця та його ставлення до виконання посадових обовʼязків.

Рішення про накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження приймає субʼєкт призначення протягом 10 календарних днів з дня отримання пропозицій комісії, подання дисциплінарної комісії у державному органі. Рішення оформляється відповідним актом субʼєкта призначення.

Отже, надаючи оцінку доведення складу дисциплінарного проступку, слід розуміти, що дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обовʼязків. Складовими дисциплінарного проступку є:

• дії (бездіяльність) працівника (порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обовʼязків);
• вина працівника;
• наявність причинного звʼязку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обовʼязків.

Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку.

Обовʼязок доведення всіх складових дисциплінарного проступку покладається на роботодавця. І для застосування дисциплінарного стягнення уповноваженому органу необхідно встановити наявність всіх елементів складу дисциплінарного проступку – обʼєкта, обʼєктивної сторони, субʼєкта, субʼєктивної сторони, а також врахувати інші обставини, що мають значення: ступінь тяжкості, наявність шкоди, особу працівника.

Обʼєктивна сторона дисциплінарного проступку складається з протиправної поведінки субʼєкта, шкідливих наслідків та причинного звʼязку між ними й поведінкою особи, що притягається до відповідальності. Протиправність поведінки полягає в порушенні трудових обовʼязків, закріплених нормами загального та спеціального законодавства про працю: Кодексом законів про працю, Законом «Про державну службу», правилами внутрішнього розпорядку, статутами, положеннями, посадовими інструкціями, а також у порушенні або невиконанні наказів і розпоряджень власника, уповноваженої ним адміністрації.

Верховний Суд у справі № 380/3258/23 наголосив (постанова від 03.04.2025), що у контексті обʼєктивної сторони дисциплінарного проступку, повʼязаного з неналежним контролем керівника за діями підпорядкованих осіб, необхідно встановити такі обставини: чи був на керівника покладений обовʼязок здійснювати контроль за роботою підлеглих, зокрема в частині митного оформлення товару (посадовою інструкцією, нормативними актами, що регулюють його діяльність); чи дійсно керівник неналежно виконував цей обовʼязок (наприклад, не перевіряв документи, не здійснював контроль за процесом митного оформлення, не організував належний інструктаж для підлеглих); чи мали місце порушення митного законодавства підлеглими та чи підтверджені вони належними доказами; чи були ці підлеглі притягнуті до дисциплінарної відповідальності за відповідні порушення, чи оскаржували вони накази про притягнення та які результати такого оскарження.

При цьому визначальним у встановленні обʼєктивної сторони з точки зору складу дисциплінарного проступку, що полягає у неналежному контролі за діями підлеглих, є доведеність факту порушення законодавства підлеглими.

Важливо підкреслити, що керівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності за неналежний контроль за діями підлеглих, які допустили відповідні порушення, якщо відносно підлеглих не вирішувалося питання про притягнення їх до дисциплінарної відповідальності за допущені порушення або їх дії (рішення) визнані правомірними. Відповідно, скасування наказу про застосування дисциплінарного стягнення щодо підлеглих ставить під сумнів правомірність притягнення до відповідальності їхнього керівника.

У разі доведення фактів порушень підлеглими та чинності відповідних рішень про їхнє притягнення до дисциплінарної відповідальності необхідно було б зʼясувати, чи існує причинно-наслідковий звʼязок між неналежним контролем керівника та вчиненими порушеннями. Для цього слід оцінити, чи мав керівник реальну можливість вплинути на дії підлеглих та чи були його бездіяльність або неналежне виконання обовʼязків безпосередньою передумовою допущених порушень.

Отже, недостатньо буде встановити про відсутність в діях керівника складу дисциплінарного проступку шляхом доведення, які конкретні дії в межах виконання своїх службових обовʼязків повинен був вчинити керівник для здійснення контролю за підлеглими, а також які заходи контролю він не здійснив і як це вплинуло на порушення, вчинені підлеглими особами, а все ж таки необхідно було б зʼясувати факти порушень підлеглими та чинності відповідних рішень про їхнє притягнення до дисциплінарної відповідальності та чи існує причинно-наслідковий звʼязок між неналежним контролем керівника та вчиненими порушеннями.

Таким чином, сам факт обіймання державним службовцем посади начальника відділу (керівника структурного підрозділу) не є підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності за неналежний контроль за діями підлеглих. У будь-якому випадку необхідно довести три елементи:

• які конкретні дії в межах виконання своїх службових обовʼязків повинен був вчинити начальник;
• які заходи контролю він не здійснив;
• як це вплинуло на порушення, вчинені підлеглими особами.

Автор публікації: Наталія Кайда

Наталія Кайда

членкиня Ради Комітету НААУ з питань трудового права

Аби першим отримувати новини адвокатури, підпишіться на канал Національної асоціації адвокатів України у Telegram.