Скасування рішення суду ще не дає підстав для відшкодування моральної шкоди

Загальною підставою відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння. Протиправна поведінка може виявлятися, в тому числі, у прийнятті особою неправомірного рішення. Втім, скасування судового рішення ще не свідчить про завдання особі моральної шкоди з боку держави.

Цікавою у цьому аспекті може бути постанова Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 29 лютого 2024 року у справі № 205/818/23).

Особа звернулася з позовом до держави Україна в особі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про  відшкодування моральної шкоди. Позовні вимоги мотивувала тим, що  моральну шкоду їй було завдано через дії та бездіяльність Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська та Дніпровського апеляційного суду, які на національному рівні не виконали покладених на них чинним процесуальним законом завдань цивільного судочинства тощо.

Вирішуючи справу, суд виходи з того, що за статтею 23 ЦК особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Моральна шкода полягає у:

1. фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;
2. душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;
3. душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
4. приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Частиною першою статті 1166 ЦК передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. 

Згідно з частиною першою статті 1167 ЦК моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Верховний Суд вказує, що загальною підставою відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння завдавача шкоди. Протиправна поведінка може виявлятися у прийнятті особою неправомірного рішення або у неправомірній поведінці. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди. Відповідальність настає лише за вини заподіювача шкоди. Тобто відсутність у діях особи умислу або необережності звільняє особу від відповідальності.

У той же час спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органів державної влади визначені статтями 1173, 1174 ЦК. При цьому в таких випадках шкода відшкодовується державою лише у випадках визнання зазначених рішень незаконними та їх подальшого скасування або визнання дій або бездіяльності таких органів чи (та) осіб незаконними.

Згадані статті ЦК є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Втім цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.

Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов:

• неправомірні дії цього органу;
• наявність шкоди;
• причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою.

І доводити наявність цих умов має позивач, який звертається з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК.

Водночас, згідно з положеннями статті 49 Закону «Про судоустрій і статус суддів» суддю не може бути притягнуто до відповідальності за ухвалене ним судове рішення, за винятком вчинення злочину або дисциплінарного проступку. За шкоду, завдану судом, відповідає держава на підставах та в порядку, встановлених законом.

Верховний Суд наголосив та тому, що учасники справи мають передбачені процесуальним законом права та обов`язки, а обов`язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог і заперечень. Тож саме на позивача покладено обов`язок довести, якими саме діями йому завдано моральну шкоду, в чому вона полягає та з яких міркувань він виходив, визначаючи її розмір.

Гарантоване статтею 55 Конституції і конкретизоване у законах право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Зважаючи на викладене, КЦС виснував про відсутність підстав для задоволення позову у зв`язку з його недоведеністю, при цьому вказавши, що саме по собі скасування судом касаційної інстанції рішень нижчих інстанцій не свідчить про завдання особі моральної шкоди з боку держави Україна.

Автор публікації: Валерія Шкварко

Валерія Шкварко

секретар Комітету НААУ з питань цивільного права та процесу

Аби першим отримувати новини адвокатури, підпишіться на канал Національної асоціації адвокатів України у Telegram.