Для ефективного розслідування НАБУ та САП мають бути обмежені строками

Майже два роки ми, українці, живемо у постійному стресі. Війна. Наш світ безповоротно змінився. Але в якому світі ми та наші діти будемо, чи точніше бажаємо жити? За що щоденно гинуть наші друзі, брати і сестри?

Яку державу ми захищаємо і будуємо? Демократичну, де на першому місті права людини, чи автократію, з безмежними можливостями репресивного апарату, безконтрольністю і свавіллям?

Ця щоденна метушня, біг з протягнутою рукою за грошима, за зброєю, за впливом. Чи не час зупинитись, згадати хто ми є, і якими бачимо себе в майбутньому.  Може час подивитись на здійснені кроки та їх результати, час проаналізувати помилки, зробити висновки і нові кроки.

На що хочеться звернути увагу всіх правників.  Вже 10 років майже всі зміни у кримінальному і кримінально – процесуальному законах мають репресивний характер. За різних мотивацій закони, що приймаються  у кримінальній юстиції агресивно наступають на незалежність судової влади, обмежують права громадян. Я  не кажу навіть про права людей, які стають внаслідок певних обставин об’єктом кримінального переслідування. Найгірше те, що правоохоронна система яка побудована для захисту прав людини, особистих чи спільних зациклилась сама на собі. Вона більше не захищає наші спільні інтереси (публічне обвинувачення) і інтереси тих, хто постраждав від злочину (потерпілих).

Мабуть, єдиним законодавчим виключенням були так звані «правки Лозового». Не поринаючи в їх суть, це була єдина в останні роки законодавча спроба якимось чином обмежити монополію репресивного апарату на насилля в часі, і захистити права людини, бізнесу які прямо чи опосередковано знаходяться під тиском кримінального переслідування. Залишки цих правок сьогодні намагаються знищити прикриваючись гаслами боротьби з корупцією.

Те, що залишилось від них сьогодні – це процесуальні строки у справах, де сторона обвинувачення не склала повідомлення про підозру, (так звані фактові справи). Відповідно до ч.2 ст.219 КПК України з часу внесення до  ЄРДР відомостей про нетяжке кримінальне правопорушення встановлено 12 місяців строку досудового розслідування до прийняття рішення щодо складання повідомлення про підозру чи закриття такого кримінального провадження, а у кримінальному провадженні щодо тяжкого або особливо тяжкого злочину цей строк складає 18 місяців.

І ось, під тиском боротьби з корупцією, за ініціативою САП, НАБУ та їх групи підтримки до парламенту зайшов урядовий законопроект, який передбачає скасування строків, визначених ч.2 ст.219 КПК України. Фактично нав’язується вимога  розслідувати кримінальні провадження без будь-яких обмежень у часі.

І тут виникає ряд питань. Чому саме НАБУ і САП ініціюють ці зміни? Що саме цим органам заважає розслідувати злочини, встановлювати відсутність чи наявність події злочину, осіб які підозрюються у ньому протягом визначеного положеннями ч.2 ст.219 КПК України строку (нетяжкий злочин – 12 місяців, тяжкий та особливо тяжкий – 18 місяців)  з часу внесення ними ж відомостей до ЄРДР?

Зрозумілим для всіх є необхідність значних строків для розслідування злочинів на окупованих внаслідок війни територіях, воєнних злочинів, вбивств, зґвалтувань та інших правопорушень, де злочинці невідомі, чи об’єктивно відсутня можливість їх розслідування.

Завданням же НАБУ є протидія кримінальним корупційним правопорушенням, які вчинені вищими посадовими особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та становлять загрозу національній безпеці.

Великою корупцією або ТОПкорупція (grand corruption) є корупція на вищих рівнях публічної служби та великого бізнесу. Зазвичай ТОП корупція передбачає як значні вигоди для залучених посадових осіб, так і значні втрати для держави та її громадян. Іноді велику корупцію також називають політичною, яка своєю чергою полягає у маніпулюванні законодавством та процедурами, з метою розподілу ресурсів й грошей між обмеженою кількістю людей.

Тобто, суб’єктами злочинів, зниження рівня яких є пріоритетним завданням антикорупційної системи, є високопосадовці, тобто службовці, які обіймають високі посади. До таких віднесені:

• Президент України, повноваження якого припинено;
• Прем’єр-міністр України, член Кабінету Міністрів України, перший заступник та заступник міністра;
• Член Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення; Голова Державного комітету телеба чення і радіомовлення України;
• Член Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Антимонопольного комітету України;
• Голова Фонду державного майна України, його перший заступник та заступник;
• член Центральної виборчої комісії;
• народний депутат України;
• Уповноважений Верховної Ради України з прав людини;
• Голова Національного банку України, його перший заступник та заступник;
• Голова Національного агенства з питань запобігання корупції, його заступник;
• Секретар Ради національної безпеки і оборони України, його перший заступник та заступник;
• Постійний Представник Президента України в Автономній Республіці Крим, його перший заступник та заступник;
• Радник або помічник Президента України, Голови Верховної Ради України, Прем’єр-міністра України;
• особа, посада якої належить до категорії "А", крім випадків, коли досудове розслідування цих кримінальних правопорушень віднесено до підслідності Національного антикорупційного Бюро України.
• Голова Національного банку України, його перший заступник та заступник;
• Голова Національного агенства з питань запобігання корупції, його заступник;
• Секретар Ради національної безпеки і оборони України, його перший заступник та заступник;
• Постійний Представник Президента України в Автономній Республіці Крим, його перший заступник та заступник;
• Радник або помічник Президента України, Голови Верховної Ради України, Прем’єр-міністра України;
• особа, посада якої належить до категорії "А", крім випадків, коли досудове розслідування цих кримінальних правопорушень віднесено до підслідності Національного антикорупційного Бюро України.

Що заважає розслідувати корупційні злочини? Чи цікава громадянам України боротьба НАБУ з колишніми можновладцями? Чому нас ламають через коліно і ми не можемо обмежити орган розслідування у часі вимагаючи ефективної роботи?

Цей орган створений для боротьби саме з ТОП корупцією. Для суспільства актуальними є питання, що стосуються сьогодення, та дій тих можновладців, які саме зараз займають керівні місця в системі державного управління, а не були на них десять-п’ятнадцять років тому, або ж є службовцями середньої ланки.

Якщо антикорупційні органи мають беззаперечні  факти, що вказують на вчинення конкретним чиновником протизаконних дій, то для чого їм (НАБУ, САП) потрібен строк у вісімнадцять місяців для здійснення досудового слідства без повідомлення людині про підозру, а після ще рік для прийняття процесуального рішення про скерування матеріалів до суду або ж іншого визначено нормами чинного КПК рішення? Скільки реальних, а не надуманих у нас тих справ проти ТОП чиновників є? Яка ж така велика складність розслідування цих справ?

Більшість кримінальних проваджень з якими я стикався у своїй професійній діяльності  були розпочаті за заявою безпосередньо працівника правоохоронних органів про виявлення ними потенційного злочину, що і слугувало підставою для внесення відомостей до ЄРДР.  Відповідно ще до внесення відомостей до ЄРДР працівник правоохоронного органу вже має оперативну інформацію і певний обсяг доказів про скоєння злочину. Ключовий злочин, що може бути вчинений можновладцем - це незаконна винагорода (хабар). Вказаний злочин полягає у тому, що хтось дає гроші/майно в обмін на певну дію або бездіяльність, а чиновник бере ці гроші (майно) за вчинення дії/бездіяльності на користь давача. Скільки ж треба часу, щоб встановити ці обставини? Хіба хабарі дають при свідках яких треба сотнями допитувати, чи потрібні спеціальні знання і висновки експертів? Якщо є заявник, є хабар, є і реалізація. Вісімнадцять місяців на досудове розслідування таких фактів без пред’явлення підозри - злочинно! У разі ж відсутності заявника, однак встановлення хабародавця та отримувача незаконної винагороди, такий злочин має бути розкритим у вкрай стислі строки, а не через три, п’ять чи десять років! Незаконна винагорода особі, що має певний перелік повноважень дається йому за конкретну дію (або утримання від такої дії), і якщо правоохоронець не затримав осіб, причетних до вчинення такого злочину під час його скоєння, то йому і сто років на здійснення досудового розслідування не допоможуть.

Для чого НАБУ і САП стільки часу?

Норми чинного кримінального процесуального кодексу дозволяють зупиняти й відновлювати строки у кримінальних провадженнях. Двомісячний строк передбачений КПК для здійснення досудового розслідування щодо підозрюваної особи взагалі став фікцією.  Що складного у виключних випадках надати право слідчому судді продовжувати строки на певний час і у справах розпочатих «за фактом». Орган досудового розслідування та процесуальне керівництво мають довести необхідність продовження такого строку, показати що вже зроблено в рамках конкретного провадження та що планується зробити. У інакшому випадку мета одна: скрити за завісою часу свою бездіяльність і неефективність. З метою відволікання суспільної уваги від власної неспроможності звинувачувати в безмежних строках сторону захисту.

Легким прикладом вказаного є наступне. У 2016 році я ознайомився з матеріалами кримінального провадження щодо підозрюваних С. та Ж., досудове розслідування у якому на той час здійснювалось слідчим управлінням Генеральної прокуратури, а згодом було передано Національному антикорупційному бюро. На момент мого ознайомлення матеріали вказаної справи налічували 820 (вісімсот двадцять!) томів різних паперів. Далі обвинуваченням було накопичено більш ніж 1000  (тисяча!) томів. Лише зараз, в жовтні 2023 року, закінчилося слідство та орган досудового розслідування надав стороні захисту всі матеріали для ознайомлення. І знову здивування, кількість томів на стадії виконання ст.290 КПК України вже 150 томів.  Що ж саме із наданого сьогодні стороні захисту для ознайомлення ми отримаємо далі, на стадії вже судового розгляду справи, взагалі не зрозуміло. Разом із цим, матеріали провадження, щодо нібито співучасника злочину нібито скоєного С. та Ж., що веде мій колега, налічують 25 томів. Складається враження, що орган досудового розслідування намагається переконувати у правильності своєї позиції, здебільшого кількістю зібраних паперів, а не вагомістю та достатністю доказів, якщо такі є. Сторона ж захисту має з усім цим об’ємом розібратися за два – три місяці(!) Разом із цим, ким має бути надана оцінка тому, де були матеріали цієї справи весь цей час (понад десять років тривало досудове розслідування), що робило слідство протягом всього строку досудового розслідування та що йому заважало завершити його у розумні строки? Яку корупцію намагаються перемогти НАБУ і САП через десять років з моменту внесення відомостей до ЄРДР?

Хто ж реально затягує строки розслідування подібних проваджень та яка взагалі на сьогоднішні цінність і актуальність подібних справ для українського суспільства та України в цілому?

Справа «Міжгір’я». Закрита судом у зв’язку із закінченням строку притягнення осіб до кримінальної відповідальності, який складає 15 (!) років.  Ще приклад - справи майдану! З метою розслідування таких справ створили окрему слідчу структуру, яка є і зараз. Де її результати?! Чим багато років вона займалась проїдаючи гроші платників податків України, а зараз і гроші партнерів нашої країни.

Тож, невже такої результативності очікують громадяни України від НАБУ і САП, і невже саме в такий спосіб рівень корупції на вищому рівні в нашій країні стане меншим?

У 2019 році я працював у Вищий раді правосуддя. Провів аналіз кримінальних проваджень які розслідуються і направляються до суду. Дослідження мене шокувало. Реєструвалось в ЄРДР приблизно 900 000 – 1 000 000 кримінальних проваджень щороку. До суду протягом року направлялось близько 80 000 справ. Все інше гине у тому безмежному болоті досудового розслідування! Знаєте який знайшли вихід правоохоронці? Вони перестали реєструвати заяви про злочин! Громадяни й потерпілі їм не потрібні. Нахабно і відкрито ігнорують пряму норму закону, яка зобов’язує їх вносити відомості до ЄРДР після отримання заяви про злочин і не передбачає відмови у такій реєстрації! Статистика прокуратури дійсно стала кращою, а ось потерпілі від злочинів, суспільство яку справедливість отримали? Рівень їх безправності просто жахає!

Як приклад:  Заява двох адвокатів про злочин вчинений правоохоронцями, який полягає у втручанні в законну діяльність захисника. Безпосередньо я і моя колега є потерпілими від таких дій. Пишемо заяву - не реєструють. Звертаємось до суду - не розглядають. Звертаємося за захистом до Ради адвокатів України, яка у свою чергу звертається до колишнього адвоката, правозахисника, а нині Генерального прокурора із заявою про вчинення злочину. І знову та ж історія – заяву про злочин подану Радою адвокатів України не реєструють!!! Конституційний інститут захисту безправний в Україні! Навіть за його зверненням плюють на Закон! Що ж у такому випадку очікує пересічного громадянина, питань вже не викликає. Виникає інше питання. На кого працює вся ця репресивна машина, права якої все більше і більше розширюються парламентарями! Збільшення штату, зменшення (відсутність) громадського та судового контролю, відсутність відповідальності за свою роботу (її неефективність) і безмежний час на здійснення досудового розслідування кримінальних провадженнях!

Що маємо як наслідок? Факти підмінюють припущеннями, що дозволяє роками тероризувати бізнес. Створено це гидке дитя – АРМА.  Чиновникам надана можливість розпоряджатись чужим майном! Замість боротьби з корупцією створили для неї сприятливе середовище. Наслідки цих «реформ» бачать всі. Скільки керівників АРМИ, стільки кримінальних і справ.

Панує здирництво, обирання. Загнаний у куток силовими структурами бізнес відкуплюється шаленими сумами від наїздів, які тривають не роками, а десятиріччями. Колишній голова Верховного Суду утримується за гратами не здатний заплатити заставу визначену ВАКС, відомий всій Україні олігарх також в СІЗО. До ЄРДР вносяться відомості про вчинення злочинів, строки притягнення осіб до відповідальності за які вже сплинули! Вимагають з людей навіть за тимчасову свободу (якщо такою можна вважати перебування людини хоч і не за гратами, втім під постійним наглядом) на період розслідування мільйони й мільярди!

Не можна сказати, що всі без винятку в цих структурах освячують беззаконня, ні, є і розумні та принципові люди, але ж їх, на жаль, не багато.  Я був шокований коли в суді апеляційної інстанції прокурор САП був обурений діями слідчого судді, який у своїй ухвалі послався на справедливість судового рішення. Дійсно, до чого тут справедливість! Не менш красномовними бувають і дії детективів. Як приклад: під час перерви в судовому засіданні підійшовши до  підозрюваного, що на той час утримувався під вартою, детектив НАБУ цілком упевнено промовив: «ви ж розумієте, що суд - це театр». В таких діях і словах детектива не було наміру тиснути на підозрюваного, ні, він проговорив те, що бачить постійно в цьому суді, і що стало його світоглядом і розумінням правосуддя.

Як це стало можливо? Як ми дозволили створили монстра? Державу в державі. Свої детективи, оперативники та слідчі, своя прокуратура, свій кишеньковий суд. Треба вдуматись, створили окремий суд для НАБУ і САП - обвинувачів. Комусь в голову прийде створити суд для адвокатів - захисників. Вже сторона обвинувачення не просить, а вимагає у судді потрібних їм рішень. Суддів відбирають не для оцінки доказів і справедливих рішень, а для боротьби з корупцією. Мало, вже потрібні кишенькові експерти. Ті, хто має працювати на народ України, захищати права людини, захищати наше суспільство умисно, чи від нерозуміння нищать правосуддя.  Знищивши правосуддя, як ваги, як мірило справедливості вони неодмінно знищать нашу демократію. Бо приклад держави без правосуддя поряд з нами, життя і гідність людини там не варті й репресивний апарат заправляє балом.

Панове депутати, Вас обирало суспільство! Республіка, латиною publika - це народ,  res  publika – справа громади. Арістотель позначив цим терміном державу. Україна - парламентська республіка де носієм влади є Ви - представницька влада обрана народом.

Голосуйте за власним переконанням. Нехай Ваше сумління визначить де для Вас зелена кнопка і де червона. Ми разом маємо боронити права людини, і не дати знищити українську демократію. Адвокатура стояла і буде стояти на захисті прав людини, незалежності суду і народовластя.

Автор публікації: Ігор Фомін

Ігор Фомін

член Комітету НААУ з питань захисту прав людини

Аби першим отримувати новини адвокатури, підпишіться на канал Національної асоціації адвокатів України у Telegram.