Національна Асоціація Адвокатів УкраЇни - Відповідальність за незалежність інституту адвокатури лежить і навіть на судовій гілці влади

Головна цитата

З початком повномасштабної військової агресії російської федерації конституційна гарантія права кожного на професійну правничу допомогу (ст. 59 Основного Закону), на відміну від деяких інших прав громадян, не була звужена. Це означало, що, попри обмеження воєнного стану, інститут адвокатури зобов’язаний був повноцінно працювати. Але, аби адаптувати роботу органів адвокатського самоврядування до нових умов, профільний Закон про адвокатуру та адвокатську діяльність досі не зазнав жодних змін! Про нюанси забезпечення кваліфікаційних і дисциплінарних процедур ми запитали у голови ВКДКА Сергія Вилкова.

Публікації

Відповідальність за незалежність інституту адвокатури лежить і навіть на судовій гілці влади

9:00 Чт 12.01.23 Автор : Сергій Вилков 804 Переглядів Версія для друку

— Сергію, до березня-квітня минулого року чимало державних органів, громадських інституцій та представників бізнесу в Україні перебували у безпорадності. Яким був початок широкомасштабної війни для адвокатури?

— Звісно, як і всі інші українці, 24 лютого ми відчули шок. Неможливість цієї війни і її несправедливість, невпевненість у майбутньому, неважливість  та дріб’язковість учорашніх проблем – почуття, які пережила кожна родина у нашій країні. У перші дні, дійсно, мало хто розумів, чого чекати найближчим часом… Але, дякувати Богу, Збройні Сили, територіальна оборона, громадськість та пересічні громадяни переконливо довели ідентичність української нації та зрілість нашої держави. З перших днів збройної агресії адвокати, зокрема і члени органів адвокатського самоврядування, вступили до Збройних Сил України та територіальної оборони та добровільно пішли захищати країну із зброєю в руках. Інші, хто залишився в тилу, займаються волонтерством, а також виконують покладені на них конституційні обов’язки надання професійної правничої допомоги.

Безумовно, органам адвокатського самоврядування продовжувати роботу у звичному режимі не було жодної можливості. Бо основною формою роботи цих квазісудових (в частині дисциплінарної процедури) органів були і залишаються засідання. Їх організація і проведення після 24 лютого 2022 року була суттєво ускладнена. 

— Напевно, усе ж не для всіх областей?

— Проблема насправді стосується не тільки тих територій, де ведуться активні бойові дії або які тимчасово окуповані, але й регіонів, що знаходяться далеко від лінії зіткнення. На відміну від інших органів адвокатського самоврядування, таких як ради адвокатів регіонів, РАУ, кваліфікаційно-дисциплінарні комісії зобов’язані не тільки забезпечити кворум при ухваленні рішень, але й дотримати права усіх громадян, що за законом можуть брати участь у засіданнях та наділені правами. Це особи, що виявили намір отримати право на заняття адвокатською діяльністю, адвокати, щодо поведінки яких були подані скарги, та власне самі скаржники.

Робота Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури взагалі була фактично заблокована. Зібрати в одному місці достатню для кворуму кількість членів не уявлялося можливим. Тож ВКДКА була вимушена скасувати найближче засідання, яке мало відбутися 3 березня. Але досить швидко ми знайшли вихід із ситуації і відновили діяльність усіх органів адвокатського самоврядування без допомоги з боку держави.

— Так, зараз засідання проводяться регулярно. Але, чи дійсно існує потреба роботи КДКА під час війни?

— Завдання забезпечення високого професійного рівня адвокатів, дотримання ними Правил адвокатської етики та дисциплінарної відповідальності у разі їх порушення покладені на нас профільним законом. І визначення рівня фахової підготовленості осіб, які виявили намір отримати право на заняття адвокатською діяльністю, вирішення питань щодо дисциплінарної відповідальності адвокатів є метою роботи кваліфікаційно-дисциплінарних комісій регіонів. Скарги на їхні рішення, дії чи бездіяльність повинна розглядати Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури.

Усе це залишається актуальним під час воєнного стану. До того ж закон опосередковано, але достатньо суворо, визначає «графіки» роботи комісій.

— Поясніть, яким це чином?

— Вимоги щодо строків формалізовані, зокрема, такими нормами закону: 

  • по-перше, адвокат може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності протягом року з дня вчинення дисциплінарного проступку;
  • по-друге, дисциплінарна справа стосовно адвоката розглядається дисциплінарною палатою кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури протягом тридцяти днів з дня її порушення;
  • по-третє, Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури забезпечує розгляд скарги на рішення у дисциплінарній справі протягом тридцяти днів з дня одержання матеріалів дисциплінарної справи.

Саме для додержання цих стоків рішеннями РАУ у свій час було закріплено обов’язок щомісячного проведення засідань.

Ми не розраховували на швидке розв’язання проблем на законодавчому рівні. Бо було зрозуміло, що Верховна Рада опікується питаннями збереження держави і її незалежності. Відтак з перших днів постало завдання пошуку рішень для оптимізації кваліфікаційних і дисциплінарних процедур саме на рівні Ради адвокатів України. Але одночасно ми мали дотримати усі вимоги Закону про адвокатуру та адвокатську діяльність.

І час довів, що це було правильне рішення. Бо зібрати кворум для проведення наприклад засідань ВКДКА, до яких ми звикли під час мирного часу, навряд чи удалося навіть до сьогодні.

— Чому так?

— Є відповідні норми закону. До складу ВКДКА входять тридцять членів (по одному представнику від кожного регіону), а також голова і два заступники, які обираються з’їздом адвокатів України. І засідання нашої комісії вважається правомочним, якщо на ньому присутні більше половини від загальної кількості членів. Чи мають сьогодні вони фізичну можливість прибути до Києва чи іншого міста, яке визначається місцем проведення чергового засідання ВКДКА? Є великі сумніви. Додайте сюди учасників засідань – кандидатів на вступ у професію, які не задоволені результатами іспитів, адвокатів, скаржників, їхніх представників…

— Тож єдиний і очевидний вихід – це онлайн?

— Так. Найочевиднішим тут вбачалося запровадження дистанційних засідань комісій. Водночас, для реалізації цього варіанту через стандартне програмне забезпечення (Zoom, Microsoft Teams, Skype тощо), існували перешкоди.

— Але ж усі успішно користувалися цими програмами і до повномасштабної агресії. Рада адвокатів України без проблем проводить і транслює свої засідання…

— Для нас, як для квазісудових органів, є два суттєві нюанси. Перший - пов’язаний із необхідністю забезпечення таємниці нарадчої кімнати при ухваленні рішень. Другий – це збереження адвокатської таємниці. Погодьтеся, якщо інформація із нарадчої кімнати під час обговорення справи проходить через сторонні сервери, в тому числі, іноземні країни, то з правової сторони можуть виникнути питання щодо додержання принципу законності. Відтак можна ставити під сумнів справедливість ухваленого рішення.

Тому у секретаріаті ВКДКА було знайдене та реалізоване таке технічне рішення, яке, насамперед дозволяє організовувати закриту відеоконференцію всередині її відкритої частини. По-друге, усе програмне забезпечення, а також уся поточна інформація обробляється і зберігається на захищеному від стороннього доступу сервері, що розташований безпосередньо в приміщенні ВКДКА.

Після узгодження технічного рішення для онлайн-засідань із вимогами законодавства, було напрацьовано відповідні зміни до Регламенту ВКДКА, Регламенту КДКА регіону та Положення про порядок прийняття та розгляду скарг щодо неналежної поведінки адвоката, яка може мати наслідком його дисциплінарну відповідальність.

Результатом роботи стало ухвалення на засіданні РАУ рішення, яким уможливили проведення дистанційних засідань, прописавши процедуру як для членів органів адвокатського самоврядування, так і для учасників справ. Зокрема, встановили, що всі учасники за наявності технічної можливості можуть брати участь у засіданні у режимі відеоконференції. Про своє бажання вони мають лише повідомити комісію за два дні до самого засідання, направивши на електронну пошту документи, що підтверджують свою особу.

Пізніше окремо було організовано та проведено кілька навчальних заходів, в ході яких членів дисциплінарних палат регіонів і ВКДКА ознайомили з основними правилами роботи на онлайн-платформі, а також напрацювали необхідні навички.

— А як уникнути зловживань? Адже хтось може записати ту саму нарадчу кімнату або запросити зацікавлену особу приховано послухати засідання.

— Відверто кажучи, від зловживань не застраховані і традиційні засідання. Звісно, при дистанційній формі можливостей стає більше. Але я схильний виходити з презумпції довіри членам органів адвокатського самоврядування, яких обрала адвокатська спільнота.

Крім того, ми закріпили категоричну заборону здійснювати аудіо- чи відеофіксацію нарадчої кімнати. А порушення цього правила та/або розголошення таємниці нарадчої кімнати є грубим одноразовим порушенням Правил адвокатської етики, що підриває авторитет адвокатури України, та є підставою для найсуворішого стягнення – позбавлення  члена органу адвокатського самоврядування права на заняття адвокатською діяльністю з наступним виключенням з Єдиного реєстру адвокатів України.

— Із засіданнями зрозуміло. Але ж як ініціювати саму процедуру, аби потрапити на це засідання? На початку війни самі знаєте, як працювала пошта.

— Ми цифровізували дисциплінарну процедуру не лише щодо засідань, але й у частині листування. Також максимально спростили, де було можна. Так, зокрема встановили можливість повідомлення сторін про засідання не паперовими листами, а лише на сайті, запровадили листування між комісіями, а також встановили подання сторонами окремих документів в електронному вигляді з використанням електронного цифрового підпису.

Крім цього, спростили розгляд у ВКДКА: скарг на рішення КДКА регіону про порушення дисциплінарної справи, про відмову в порушенні дисциплінарної справи; скарг на дії чи бездіяльність КДКА регіону; клопотань адвоката про вжиття заходів забезпечення розгляду скарги у ВКДКА.

Для цих випадків було визначено, що розгляд відбувається на засіданні ВКДКА без участі сторін. Сторони за даними категоріями скарг лише повідомляються про розгляд їх скарг шляхом розміщення інформації на офіційному сайті ВКДКА.

— А як же додержання прав учасників?

— Зробити це в частині перегляду рішень про порушення дисциплінарної справи нам дозволяє правова позиція Верховного Суду (Постанова Касаційного адміністративного суду від 24.06.2020 у справі № 815/1830/18, - прим. Ред.). Такі рішення містять лише попередні висновки щодо наявності в діях адвоката ознак дисциплінарного проступку та не встановлюють фактів вчинення конкретного проступку. 

У ВС виходять з того, що порушення дисциплінарної справи свідчить лише про те, що викладені у скарзі обставини потребують більш ретельного дослідження задля подальшого підтвердження або спростування певних юридичних фактів. Відтак рішення про порушення не відповідає критерію юридичної значимості, не створює для адвоката жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни або припинення його прав та не породжує для нього будь-яких обов`язків, оскільки правові наслідки може створювати виключно рішення, прийняте за результатами розгляду дисциплінарної справи.

— Хочеться вірити, що не лише дисциплінарними справами живе інститут адвокатури. За кваліфікаційним напрямом робота є?

— Нагадаю, за законом іспити повинні проводитися кваліфпалатами не менше одного разу на три місяці. Тож тут строки не такі жорсткі, як у дисциплінарних процедурах. Наразі організувати процедуру онлайн не вдалося. Тому засідання кваліфікаційних палат досі повинні проходити за правилами довоєнних часів. 

Але якщо в сьогоднішніх умовах ми забезпечили проведення дистанційних засідань у дисциплінарних провадженнях, очевидно, що окремі питання кваліфікаційних процедур також повинні вирішуватися засобами електронного документообігу та можливо онлайн-зустрічей. Тим більше, коли в певних процедурах відсутня потреба особистої участі заявника. І секретаріат ВКДКА опрацьовує питання підготовки відповідних змін до Порядку допуску до складення кваліфікаційного іспиту, порядку складення кваліфікаційного іспиту та методики оцінювання результатів складення кваліфікаційного іспиту для набуття права на заняття адвокатською діяльністю в Україні.

Водночас тимчасовий вихід із складної ситуації для проблемних регіонів все ж було знайдено і без нормативних змін. Наприклад, КДКА Донецької області зареєструвала додаткову адресу у приміщенні Національної асоціації адвокатів України. Завдяки цьому у вересні кваліфпалата КДКА відновила свої засідання. Тепер іспити, що виявляють теоретичні знання у галузі права, історії адвокатури, адвокатської етики а також рівень практичних навичок та умінь у застосуванні закону, для юристів з Донеччини проходять у Києві на вул. Борисоглібській. Усі учасники кваліфікаційної процедури з розумінням ставляться до таких заходів, тож невдоволених, думаю, не буде.

Продовжуючи Ваше запитання, додам, що ми живемо не тільки засіданнями у кваліфікаційних чи дисциплінарних справах. Активно ведеться судовий напрям, бо рішення КДКА і ВКДКА, як і раніше, оскаржуються в адміністративних судах. Нікуди не зникла аналітична складова, яка має ціллю методичну допомогу регіонам, а також є певним орієнтиром для адвокатів в частині розуміння і практики застосування ПАЕ. Нещодавно ми напрацювали та затвердили досить актуальне Узагальнення дисциплінарної практики КДКА щодо неявки адвокатів у судові засідання.

— Що не так у взаємодії між чиновниками й адвокатами? Які бар’єри виникають на шляху до взаєморозуміння?

— Це окрема болюча тема, що не виникла сьогодні чи учора.  На жаль, навіть у воєнний час ми вимушені відстоювати незалежність інституту адвокатури. І проблемна ситуація навколо адвокатів системи безоплатної правової допомоги, яка недавно набула публічної форми (про що Ви очевидно запитуєте), є далеко не першим проявом неповаги та зазіхання деяких посадовців Мін’юсту на гарантії адвокатської діяльності та наше самоврядування.  

Хоча б узяти до прикладу чергове реформування інституту, яке запропонувала робоча група «Юстиція» при Національній раді з відновлення України від наслідків війни. Я маю на увазі проект Плану відновлення України в частині удосконалення інституту адвокатури. Відповідний розділ готувався без залучення представників НААУ. До того ж нам так і не вдалося з’ясувати офіційний склад цієї групи. А це ставить під сумнів якість висновків і рекомендацій, підготовлених цим утворенням.

— Чому? Ви проти реформування? 

— Але ж яке це реформування, до чого воно призведе? Наведу один приклад із проекту. Там йдеться про недосконалість самоврядності адвокатури і, як один із кроків, планується протягом 2023 року «відновлення діяльності органів адвокатського самоврядування на тимчасово окупованих регіонах на підконтрольних Україні територіях». Якщо зважити те, що ми говорили про забезпечення нормальної роботи органів на рівні НААУ, без залучення Верховної Ради, Кабміну чи міністерств, то, очевидно, існує лише два пояснення таким пропозиціям групи: або анонімні експерти не володіють інформацією про реальний стан речей в адвокатурі, або навмисно перекручують її заради досягнення якихось своїх політичних цілей. У будь-якому випадку така «робота» чиновників є безглуздим витрачанням державних ресурсів, які в сьогоднішні складні часи варто було б спрямувати у якесь конструктивне русло.

Вони хочуть взятися за відновлення адвокатури, але давайте подумаємо разом: скільки воно триватиме, якщо цим опікуватимуться, наприклад у Міністерстві юстиції? Це відомство вже не перший рік навіть не може призначити директора Координаційного центру з надання правової допомоги!

І найгірше те, що в подібних ситуаціях політичні заяви, окремі проекти чи рішення держслужбовців, є якоюсь чорною дірою реформаторських ініціатив, що безжально поглинає час, енергію та ресурси дотичних інститутів. Тих, що забезпечують їхню діяльність, або вимушені вступати у взаємодію із ними. Але якщо державний сектор має практично необмежений людський та фінансовий ресурс, ефективність роботи якого оцінюється за завантаженістю штатних одиниць, то для адвокатури це фактично бій на виснаження. Ми не можемо дозволити собі працювати марно.

— Що Ви маєте на увазі, коли говорите про поглинання ресурсів дотичних інститутів?

— Так, або інакше, адвокатура вимушена реагувати на рішення державних органів, або навіть окремих держслужбовців, що стосуються її діяльності. Навіть тоді, коли вони видаються нам абсолютно безглуздими. Іноді протистояння тягнеться роками. До нього залучаються не лише фахівці у НААУ, але й суди, громадські організації, народні депутати.

Особливо в питанні імітації бурхливої діяльності (можливо, аби обґрунтувати потребу свого існування) відзначилося Національне агентство з питань запобігання корупції.

Коли Харківська КДКА притягнула адвоката до відповідальності за негласну співпрацю із правоохоронними органами, у НАЗК заявили, що цей юрист був їхнім агентом-викривачем і видали припис голові ВКДКА скасувати це рішення. Попри всі норми Закону про адвокатуру та адвокатську діяльність щодо процедури оскарження рішень, попри той факт, що справа розглядалася в суді і до ВКДКА взагалі не надходила… Керівництво НАЗК фактично наказувало мені порушити закон! Коли на засіданні комісії ми обговорили цей «креатив», то вирішили у відповідь дати роз’яснення щодо законних повноважень ВКДКА і її голови. Але вони не були сприйняті. З’явилася справа про адміністративне правопорушення відносно мене. Тож на рівному місці, під явно надуманим приводом до імітації правоохоронним органом роботи долучилися суди.

У даному випадку я готував правову позицію і відстоював її у суді. І питання зрештою було вирішене не на користь НАЗК. Так само справа про дисциплінарне покарання адвоката-викривача завершилася у Верховному Суді на користь органів адвокатського самоврядування.

Але є і інші, більш виснажливі за ресурсами кейси. Я маю на увазі позицію НАЗК щодо статусу адвокатів, які входять до складу органів адвокатського самоврядування, як суб’єктів декларування відповідно до Закону «Про запобігання корупції».

— Так, спір давній і його повинна розглядати Велика Палата Верховного Суду. Тож там мабуть чимало юридичних гачків?

— Я розумію, що в межах нашої бесіди, ми не охопимо всі нюанси цього спору. По темі декларування адвокатами є чимало фахових публікацій, з якими може ознайомитися кожен бажаючий. Зараз лише нагадаю, що проблема виникла наприкінці деклараційної кампанії у березні 2021 року, коли в НАЗК раптово забажали від членів дисциплінарних палат, які не отримують жодної грошової винагороди (заробітної плати) за свою роботу, подачі декларацій, як від осіб, які входять до складу «конкурсних та дисциплінарних комісій, утворених відповідно до… законів». Я кажу раптово, оскільки це ж відомство за рік до цього дало абсолютно протилежне роз’яснення. Відтоді фактично почався тиск на адвокатів з боку правоохоронного органу.

Навіть якщо опустити критерій правової невизначеності норми закону, яку Верховна Рада усуне у погодженому для ухвалення проекті Закону № 3602,  в даному випадку ми однозначно маємо справу із прямим втручанням держави в роботу органів адвокатського самоврядування. Адже декларування як явище раніше вже розглядав Конституційний Суд (рішення від 06.06.2019 №3-р/2019 – прим. Ред.) і висловив свою позицію, яка не може не враховуватися.

Висновок органу конституційної юрисдикції полягав у тому, що подання декларації є формою контролю держави за доброчесністю осіб, які виконують певні функції держави або місцевого самоврядування. І покладення на особу, яка не уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, обов’язку щодо декларування відповідно до вимог закону «може розглядатися як втручання у приватне (особисте) та сімейне життя цієї особи».

Ще одним аргументом абсурдності ситуації може бути ст. 13-1 Закону про запобігання корупції, якою фактично визначається сфера впливу НАЗК на державні (і лише державні) органи та установи через уповноважені підрозділи та осіб з питань запобігання та виявлення корупції. Адже саме на інститут уповноважених (яких немає і не може бути всередині незалежної адвокатури) покладено завдання перевірки факту подання суб’єктами декларування декларацій та повідомлення Національного агентства про випадки неподання чи несвоєчасного подання таких декларацій.

Тож я переконаний, що у НАЗК фактично штучно створили ситуацію, у яку сьогодні залучено чимало суб’єктів (крім своїх чиновників, це члени органів адвокатського самоврядування, юристи, залучені до судових процесів, судді усіх інстанцій та їхні помічники, народні депутати та парламентські службовці). Якщо порахувати час, що витрачається цими особами і помножити його на вартість годин роботи, переконаний, ми отримаємо мільйони марно витрачених коштів, які можна було б переорієнтувати на допомогу ЗСУ у всіх її формах. Чи хтось понесе за це відповідальність?

Тож залишається сподіватися на здоровий глузд та відсутність особистої зацікавленості тих суддів ВС, що розглядатимуть цю справу, і нарешті поставлять у ній крапку.

— Про яку особисту зацікавленість йдеться, уточніть, будь ласка?

— На відміну від адвокатів, усі без винятку судді є суб’єктами декларування і підпадають під контроль НАЗК. Чи можна гарантувати сьогодні незалежність суддів ВС, що розглядають справу проти органу, що їх контролює? Мабуть точну відповідь на це запитання може дати лише окремо кожен суддя. Чи не стане він на наступний день після ухвалення незручного рішення фігурантом чергової справи про недостовірні відомості у декларації? Можливо, тут варто замислитися над законодавчими змінами.

Тому необхідною умовою справедливого суду, на який ми розраховуємо, справедливого – у тому широкому значенні, як його застосовують відповідно до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути лише порядність кожного члена колегії і відкритість самого процесу. 

А питання насправді дуже серйозне і принципове. Бо фактично сьогодні відповідальність за незалежність інституту адвокатури лежить і навіть на судовій гілці влади. 

— Хочеться все ж вірити, що право на справедливий суд буде додержано найвищою інстанцією. Наостанок розмови, як коротко Ви можете описати досвід, набутий кваліфікаційно-дисциплінарними органами адвокатури за десять місяців повномасштабної війни?

— Я впевнений, що за цей час адвокатура України без стороннього втручання повноцінно адаптувалася до нових умов, забезпечивши повноцінне дотримання конституційної гарантії права кожного на правничу допомогу. Ми не тільки відновили у стислий термін роботу кваліфікаційно-дисциплінарних органів та оптимізували процедуру їхньої роботи, але й забезпечили суттєву економію адвокатського бюджету. До того ж напрацьована практика кризового менеджменту цілком може використовуватися і після припинення воєнного стану. Фактично ми загартувалися у викликах часу. І обов’язково вийдемо із війни переможцями.

Матеріал опубліковано у виданні «Юридична газета».

Автор публікації: Сергій Вилков

 

Інші публікації автора

Вестник:№12 грудень 2022 - Вісник;
Міжнародна благодійна допомога для НААУ;
Міжнародна благодійна допомога для НААУ;
Стратегія НААУ 2021-2025;
Доступ до адвокатської професії -;
Рекомендації щодо захисту професейних та;
АНАЛІЗ ПОРУШЕНЬ ПРАВ ТА ГАРАНТІЙ;
Навчальні продукти для адвокатів;
НеВестник 4

Категорії

Надішліть файл із текстом публікації у форматі *.doc, фотографію за тематикою у розмірі 640х400 та Ваше фото.

Оберіть файл