Адвокатура — понад бізнес, це стиль життя, розуміння, бачення

«Справжній адвокат — це особа, яка наділена величезними знаннями»

— Сергію Валентиновичу, ви очолюєте ВКДКА вже більше двох років. Чи щось суттєво змінилось у принципах її роботи за цей час? Чи тоді, коли вас було обрано головою цього квазісудового органу, він уже був сформованим, усталеним та не потребував змін?

— Головою ВКДКА мене обрали 15.02.2019. Тобто я вже пройшов екватор на цій посаді. Я не прийшов у організацію, яку тільки потрібно було піднімати, вона вже працювала. Потрібно було тільки підсилити, удосконалити певні моменти, які були вже на часі. Оскільки в нас проходила та дотепер триває судова реформа, зокрема, був створений новий Верховний Суд, я звернув увагу на те, що судова практика в будь-яких категоріях справ дуже швидко змінюється. Навіть форма судових рішень змінилась.

Тому найперше, що потрібно було зробити, — це змінити й форму рішень ВКДКА. Поступово ми це зробили — у відповідних пунктах. Удосконалили цю форму, і тепер вона є сталою. Бо маємо йти в ногу з тими правилами, які нині існують у судовій системі. Адже ВКДКА — це квазісудовий орган.

По-друге, була потреба скласти коментар до Правил адвокатської етики. Ми зараз над цим працюємо, але зробити ідеальний чи навіть наближений до ідеального, якісний продукт — не так легко та швидко. Працюючи над коментарем, хочемо вкласти в нього не просто чиєсь бачення. Прагнемо зробити коментар з посиланнями на прийняті рішення й узагальнення, а також рішення Ради адвокатів України, відповідних судових органів. Для адвоката це має стати не книжкою, що просто стоїть на полиці, а робочим щоденником, який підкаже, як діяти в тій чи іншій ситуації.

— Наступного року ВКДКА виповниться 10 років. Але саме останнім часом почала активно узагальнюватися дисциплінарна практика. Чи можна пояснити це тим, що з роками варіації дисциплінарних проступків та неузгодження у кваліфікаційних процедурах знайшли свою стабільну оцінку з боку членів ВКДКА?

— Дійсно, за час моєї каденції ми зробили низку узагальнень. Так, на минулому засіданні ВКДКА узагальнили дисциплінарну практику щодо скарг, з якими звертається адвокат на адвоката. З такими узагальненнями можна ознайомитися на нашому сайті, про них інформуємо регіони. А перед цим ми прийняли ще два узагальнення — щодо звернень за скаргами суддів та правоохоронних органів на дії адвокатів (див. «ЗіБ». — Прим. ред.).

Загалом за мою каденцію вже прийнято десяток узагальнень. І це важливо, оскільки практика має бути єдиною для всіх регіональних та вищої комісій: відповідно до закону, процедур і регламенту.

Узагальнення — це величезне опрацювання пройденого за тривалий проміжок часу. У 2012 році був прийнятий закон «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Відтоді й почала формуватися практика. Як на мене, потрібно щороку давати узагальнення принаймні щодо найболючіших питань. Наприклад, якщо змінюється наша практика чи судова практика, ми можемо доповнити узагальнення, аби не втрачалась єдність.

— Адвокатів в Україні більшає з кожним роком, і вони продовжують наступати якщо не на свої граблі, то на граблі одне одного. Тобто лише шляхом спроб і помилок можна вийти на справжнє володіння цією професією? Загалом адвокатура — це майстерне поєднання власних здібностей чи покликання, яке обирає, а не яке обирають?

— Наші лави наразі об᾽єднують понад 60 тис. адвокатів. Але чи є всі вони професіоналами — питання. Та в будь-якому разі найголовніше, аби вони розуміли, що можна, а що — ні. Основне — розуміти межу.

У 2017 році я був залучений до розроблення нинішніх Правил адвокатської етики. Ми виходили з того, що адвокат, коли йде в професію, має розуміти, що повинен бути взірцем. Його дисциплінує як закон «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», так і ПАЕ. Адвокат складає присягу й має її дотримуватись. Я би порадив тим молодим юристам, які в майбутньому мають бажання стати адвокатами, зрозуміти, що професія адвоката — це величезна праця, відповідальність, робота над собою.

Не потрібно навчатися лише юриспруденції, удосконалюватися слід в усьому. Байдуже, в якій галузі адвокат практикує найбільше. Бо справжній адвокат — це особа, яка наділена величезними знаннями.

На моє переконання, адвокат має знати історію. І не тільки держави та права, і не лише України. Він має знати й релігієзнавство, тому що ми надаємо професійну правничу допомогу людям, які сповідують різні релігії. Ми маємо розуміти навіть те, в який день потрібно призначити зустріч із тією чи іншою людиною. І так з багатьма сферами знань. Тому, коли розглядається питання якості надання професійної правничої допомоги, прогалини в знаннях можуть свідчити про некваліфікованість адвоката. І як би він не захищав себе тим, що це й було позицією сторони захисту, істину й самого себе не обведеш навколо пальця.

За час, який працюю в органах адвокатського самоврядування, у мене немає жодної години, яку б я приділив сам собі. У голові все одно постійно спливає інформація про колег, про адвокатуру, про справи, які веду. З одного боку, це добре, з другого — погано. Адже життя дається одне, і прожити його потрібно на повні груди — для себе, для своєї родини. Натомість у переважної більшості адвокатів якось так склалося, що, беручи справу, ми живемо з людиною та проживаємо ті проблеми, з якими вона стикнулася. Це і є професія адвоката.

Хтось, можливо, має думку, що адвокати отримують величезні гонорари й це є їхньою метою. Але навіть у світі такого не існує. Адвокатура — це поклик душі й у жодному разі — не бізнес. Робота адвоката залежить від стабільності в країні, від економічної стабільності, від спроможності клієнта оплатити твою правову допомогу. Саме із цього потрібно виходити. Тому адвокатура — понад бізнес, це стиль життя, розуміння, бачення.

«Людей потрібно готувати з нуля, аби вони до цього йшли ментально, а не юридичним клепанням»

— Доволі часто доводиться чути, що необхідно розділяти особисте та професійне життя. Але чи вдається адвокатам змінювати ці «режими»? Адже, як кажуть, адвокат — це професія 24/7. Тобто виходить, що ПАЕ мають відображати риси характеру людини, інакше буде постійне протистояння ролей?

— Нещодавно Вища рада правосуддя притягнула до відповідальності суддю, який у нетверезому стані сів за кермо. За час моєї каденції у ВКДКА таких справ за участю адвокатів не виникало. Проте, якщо звернути увагу на норми ПАЕ, стане зрозуміло, що адвокат і в побуті, і 24/7 має їм слідувати. Тому закликаю колег: якщо вони вже обрали цю професію, потрібно бути гідним її представником та не вчиняти того, що підриває авторитет адвокатури.

Наприклад, коли розроблялися ПАЕ, актуальним було питання наявності нетактовної поведінки, яка нерідко переходила до образ, нецензурних висловлювань в ЗМІ та в соціальних мережах. Аби припинити такі, з᾽їздом, звичайно, внесено до ПАЕ відповідну норму, і розпочалася практика притягнення до відповідальності за вказані дії. Звичайно, кількість таких випадків почала зменшуватися.

Але й адвокати почали хитрувати із заявами «моя сторінка» чи «не моя сторінка». Звичайно, було багато скарг адвокатів на адвокатів, і ми добре розуміємо, що коли адвокати в соцмережах починають публічно сваритися, це не додає авторитету адвокатурі. Тому в нас буде узагальнення і на цю тему.

Також адвокати допускають, як уважає ВКДКА, грубе порушення, якщо в гонитві за клієнтами нехтують чи не помічають конфлікту інтересів. Ми неодноразово проводили заходи щодо підвищення кваліфікації членів ВКДКА та КДКА із цього питання. Так, усім важко, але нечесністю та нечистотою ви не прийдете до успіху. Успіх має бути чесним. І якщо ти володієш певною інформацією від однієї людини, а в подальшому проти цієї людини використовуєш ці відомості, то навряд таку поведінку можна вважати етичною.

— Мабуть, особливо важко це усвідомити тим, хто вже працював у юриспруденції, але, так би мовити, на іншому фронті.

— Поясню на прикладі. В одній з постанов Верховного Суду було зазначено, що прокурори та судді, перебуваючи на посадах, не можуть складати іспит для отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю. А я б висловився із цього приводу ще простіше: треба займатись або одним, або іншим.

Слід розуміти,як суддя, так і адвокат та прокурор приймають присягу дотримуватися законності. Але в кожного свої завдання.

У державі багато що змінюється. Адвокати та я, як голова ВКДКА, розуміємо, що адвокатура має самовдосконалюватись. Тому що колеги довірили нам вирішувати їхню долю, і це — факт. У ПАЕ зазначено, що адвокат не зобов᾽язаний доводити свою невинуватість у вчиненні дисциплінарного проступку. Обов᾽язок доказування вини покладається на заявника. Останній у такому випадку набуває статусу, так би мовити, обвинувача. Ми, як квазісудовий орган, маємо виходити із змагальності сторін.

— А не важко адвокатам самим виносити рішення стосовно колег?

— Раніше діяв закон про адвокатуру 1992 року, де в дисциплінарні палати  входили представники державних органів. І таких членів комісії дійсно було складно переконувати в тому, що адвокат не вчинив дисциплінарного проступку. Бачення в держслужбовця — зовсім інше. Його дисциплінує державна служба заробітною платою, премією, посадою та подальшим пенсійним забезпеченням. А що може впливати на адвоката? Абсолютно нічого, бо він сам собі заробляє на життя. Тому ми самоврядна й незалежна організація. Вирішуємо всі проблеми самостійно.

Під час проведення реформ в інших сферах, як-от атестація прокурорів, часто форма переважає над змістом. Бо дійсно досвідченим прокурорам дали настільки мало часу для підготовки до переатестації, що врешті-решт просто викинули їх на вулицю. На мою думку, було великою помилкою проводити ці процедури в такому прискореному вигляді. Потім відбуваються судові процеси, але люди не особливо бажають повертатися туди, звідки їх випхали.

Нині триває активна фаза реформи судів, як говорить громадськість — задля їх очищення. Однак у результаті це призвело до колосального накопичення справ. Можливість доступу до правосуддя, а це в тому числі й імовірність отримання своєчасного швидкого рішення, сьогодні викликає багато нарікань. Але ж це не судді якісь не такі, бо в деяких — одночасно сотні проваджень на розгляді. А потрібно ж не тільки ухвалити рішення, а й вивчити справу, заслухати сторони, оцінити докази.

Два роки тому було зупинено роботу Вищої кваліфікаційної комісії суддів, на черзі, мабуть, аналогічна ситуація з ВРП. Тож своєчасного відновлення справедливості годі й чекати. Мені наразі невідомо, чиї це правила гри та для кого вони.

Це робиться під гаслом, щоб працювали найкращі, найрозумніші та найталановитіші. Але вони такими не народжуються, а стають у процесі роботи. Таких людей слід готувати з нуля. Потрібно, аби вони до цього доходили ментально, а не юридичним клепанням за рахунок тестів.

Крім того, обурюють постійні звернення до якихось міжнародних експертів. Хто ці люди? Чи мають вони беззаперечний авторитет в Україні? Хто їх представляє, висуває, запрошує? Я, як громадянин України і платник податків, маю про це знати. Це не що інше, як гра всліпу.

Верховна Рада прийняла такі норми, що при рівній кількості голосів міжнародні експерти мають перевагу. Питання: ми що, себе не поважаємо? Ми ж перед світом себе ганьбимо, ніби якісь меншовартісні.

«Адвокатура стане фронтом і завжди захищатиме не свої інтереси, а інтереси громадян»

— Водночас на правовій ниві адвокатурі чи не єдиній вдається залишатися самостійною та незалежною інституцією, яка відбиває удари у вигляді гострих законодавчих ініціатив. А чи потрібно, на вашу думку, вносити певні зміни до закону про адвокатуру, аби зберегти незалежне становище?

— Адвокатура завжди була й буде відкритою та прозорою. Судова реформа давно розпочалась і досі триває, а адвокатура провела свою ще у 2012 році — з прийняттям закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Адже у 2011-му було прийнято закон «Про безоплатну правову допомогу», і держава взяла на себе зобов᾽язання реалізувати це беззаперечне право. У результаті ухвалили закон, який передбачав для адвокатури свою структуру, своє забезпечення. І нам не потрібні зміни, не слід ламати незалежний інститут. Адвокатура стане фронтом і завжди захищатиме и не тільки свої інтереси, а передусім інтереси громадян. Тому що сильна адвокатура — це сильна правова держава.

А що буде, якщо в однієї зі сторін процесу прав буде менше? Сьогодні в прокурорів у кримінальному процесі прав дійсно більше. А в адвокатів є один з небагатьох механізмів — адвокатський запит. Утім, час від часу можна почути нарікання, що адвокат зловживає поданням запитів. Якби дисциплінарні палати залишилися при управліннях юстиції, слуги держави притягували б до дисциплінарної відповідальності адвокатів за сам факт подання запиту. І цей процесуальний механізм було б вибито, що призвело б до втрати потужного інструменту збирання доказів.

Коли ми спілкуємося з іноземними колегами про те, як у них побудований інститут адвокатури, маємо можливість порівнювати. У них такої самоврядності немає, вони фактично під управлінням держави.

Якщо й вести мову про якісь зміни, то лише про посилення гарантій — як для адвокатів, так і для самоврядних органів.

Звичайно є питання й до ВРП. Зокрема, чому суддів не притягували до відповідальності за порушення прав адвокатів, за порушення прав на захист у кримінальному процесі? Хоча це теж фактично квазісудовий орган.

— Органам адвокатського самоврядування доводиться розраховувати тільки на власні сили й у питаннях фінансування. Але це також дозволяє залишатися незалежними. Чи не виникає проблем у зв᾽язку з необхідністю триматися на власній ініціативності?

— Проблеми завжди виникають, коли виявляєш ініціативу. Ось такий приклад. РАУ прийняла рішення щодо оплати за забезпечення розгляду дисциплінарної скарги. Це не всім сподобалося. Незадоволені звернулися до суду. Процес був достатньо довгим. Дійшовши що вищої інстанції, справа повернулася назад. Зрештою Шостий апеляційний адміністративний суд скасував ці платежі, вийшовши за межі апеляційних вимог. У мене виникає запитання до суддів: ви отримуєте заробітну плату за рахунок платників податків, сам суд також утримується за рахунок платників податків, водночас платники податків, які звертаються до суду, зобов᾽язані сплачувати ще й судовий збір. Чому ж для забезпечення розгляду скарги не може бути збору? Де ж тут справедливість?

Виходить, ми маємо працювати фактично безоплатно. Адже внески сплачують до рад адвокатів регіонів та НААУ. Відповідно, КДКА регіонів виконують свої обов᾽язки виключно за рахунок платежів від кандидатів у професію за складання іспитів, які організовують кваліфікаційні палати. Але ж у КДКА є і дисциплінарна палата, яка має інші функції!

Фактично таким чином унеможливлюється робота органу, що розглядає дисциплінарні справи. Що заважає під таким приводом згодом передати цей орган до сфери управління Мін᾽юсту? Потім — послуговуватися ним, аби усувати адвокатів із процесу. Тому закликаю наших чиновників: зупиніться! Сьогодні ви на посадах, а завтра можете стати нашими підзахисними. Якщо ж ми всі бажаємо, щоб Україна стала правовою державою, то має бути дійсно сильний інститут захисту.

«Ми на боці справедливості, об'єктивності й закону»

— ВКДКА в силу об᾽єктивних причин і принципу таємниці «нарадчої кімнати» не могла дозволити собі перейти на онлайн-засідання, але, наскільки нам відомо, певні зміни до процедури розгляду все одно довелося внести. Чи могли б ви розказати, що саме змінилось у процедурі розгляду скарг?

— Коли мене обрали головою ВКДКА, було проведено роботу з регіонами, і внесені певні зміни до регламенту та положення, що регулює розгляд скарг. Загалом у 2019 році було внесено чимало змін. Це уможливило більш ефективно працювати з урахуванням нових кодексів і законодавства. Крім того, за пропозиціями регіональних КДКА та ВКДКА Рада адвокатів України постійно вносить зміни до наших внутрішніх актів.

Також адвокатське самоврядування досить швидко реагує на ті вектори реформування судової системи та суміжних інститутів, що задаються на найвищому рівні. Так, Указом Президента від 11 червня 2021 року №231/2021 було ухвалено Стратегію розвитку системи правосуддя та конституційного судочинства на 2021— 2023 роки, де в рамках удосконалення інституту адвокатури передбачалося запровадження інституту спрощеного дисциплінарного провадження.

І вже на липневому засіданні РАУ було прийнято рішення про внесення змін і доповнень до регламенту ВКДКА про те, що ми тепер не викликатимемо осіб на засідання, коли розглядаються скарги на порушення чи відмову в порушенні дисциплінарної справи й, відповідно, клопотання про зупинення права на адвокатську діяльність. Адже ці рішення ми фактично ухвалюємо на підставі наданих документів і доказів. Так само як і суд, коли визначається, чи варто відкривати провадження.

— Які особливості в роботі ВКДКА з᾽явились у період пандемії? Яким чином ситуація з пандемією вплинула на скаржників? Чи стало важче подати скаргу та чи збільшився час розгляду справ через вимушені перенесення засідань?

— Було важко працювати під час жорсткого карантину. Звичайно, я звертався до Кабінету Міністрів, аби в ситуація, в якій опинився квазісудовий орган, і нам дозволили провести засідання. Але відповіді не отримали.

Я, як очільник органу, організовую засідання, але не можу допустити, щоб захворіли члени ВКДКА або підхопили вірус ті люди, які беруть участь у цих засіданнях. Тому виходили із ситуації просто: відкладали засідання, а коли відбулися певні полегшення карантинних обмежень і була помаранчева зона — знаходили великі зали, провітрювали приміщення, забезпечували учасників засобами індивідуального захисту та виконували інші профілактичні заходи. У такий спосіб змогли поновити виконання функцій, що на нас покладені.

Звісно, визначальну роль відіграла командна робота. Я вдячний всьому колективу, секретаріату, членам ВКДКА та своїм заступникам за те, що ми працювали як єдиний механізм. Адже розгляд будь-якої скарги має бути своєчасним.

Окремим питанням у роботі залишається активізація методичної підтримки регіонів. Звичайно, спочатку важко було організувати навчання в регіонах, хоча й було багато планів. І рік запровадження карантину, який міг бути потужним, фактично просто випав. Але з осені цього року ми продовжуємо проводити заходи й підтримувати фаховий рівень колег у кваліфікаційних і дисциплінарних процедурах.

— Останнім часом РАУ рішуче взялася за злісних неплатників щорічних внесків на забезпечення реалізації функцій адвокатського самоврядування. Також ряд скарг стосується тих висловлювань, які дозволяють собі адвокати в соцмережах. А які ще тенденції сформувалися за останній рік?

— Фактично невиконання рішень органів адвокатського самоврядування є порушенням ПАЕ. Щодо несплати внесків у нас також є узагальнення. Воно зводиться до простого правила: якщо особа не сплачує внесків, її буде притягнуто до дисциплінарної відповідальності.

Також болісними є окремі питання щодо підвищення кваліфікації. Їх обговорення повинне мати наслідком прийняття рішень. Так, у нас навіть виникла така думка: чи є достатньо компетентною особа, яка зупинила дію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю й пішла працювати, до прикладу, на державну службу, а через 2—3 роки знову повертається в адвокатуру? Мабуть, і таким колегам потрібно під час зупинення дії свідоцтва підвищувати кваліфікацію. Адже за 2—3 роки багато чого змінюється. Тобто якщо людина залишається в статусі адвоката, то вдосконалюватися потрібно в будь-якому випадку.

— Оскаржити дії ВКДКА можна в судовому порядку. Наскільки часто цим користуються? В якій кількості справ за рік

ВКДКА виступає відповідачем і як часто для іншої сторони такі позови закінчуються перемогою?

— Це перманентний процес. Сьогодні беремо участь у сотні провадженнях одночасно. Таке число є більш-менш сталим. Але в переважній більшості розгляд таких справ закінчується перемогою ВКДКА.

— На вашу думку, чи реалізовує ВКДКА свої функції повною мірою? Чого б іще хотілося досягнути на посаді голови ВКДКА?

— Багато хто запитує, чи стаємо ми на бік адвоката або скаржника. Відповім: ми на боці справедливості, об᾽єктивності й закону. Не можемо ставати на бік адвоката, коли він порушує ПАЕ. Так само як і заплющувати очі на зловживання скаржника, який намагається нашими руками прибрати адвоката з процесу.

Сьогодні у складі ВКДКА є представники від кожного регіону, які, сказав би без перебільшень, є дуже досвідченими адвокатами з багаторічною практикою.

Вони діють не формально, а відповідно до закону та регламенту розбираються в тих чи інших питаннях, які їм доручають, розуміють серцем ту чи іншу ситуацію. І я вдячний долі, що подарувала мені таких колег, які віддані своїй справі.

Тим більше що все це вони роблять на безоплатній основі. Це величезне громадське навантаження, можливо, навіть покликання душі. Ми намагаємося зробити адвокатуру кращою. Щось вдається, а щось удасться зробити пізніше. Але за той час, який виділено кожному з нас, переконаний, багато чого зробимо доброго для адвокатів, адвокатури та України в цілому.

Матеріал опубліковано у виданні "Закон і Бізнес"

Автор публікації: Сергій Вилков

Сергій Вилков

Голова ВКДКА