Похідний позов. Аналіз судової практики

Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду розглянув справу за позовом ТОВ «Агроцентр-Україна» в інтересах ТОВ «Сільськогосподарська фірма «Агростар» (далі – ТОВ «Агростар») до колишнього директора ТОВ «Агростар» про відшкодування збитків у розмірі 1 406 689,28 гривень завданих цьому товариству.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

ТОВ «Агростар» є юридичною особою, яка здійснює підприємницьку діяльність, зокрема щодо виробництва сільськогосподарської продукції. Підприємство має ряд укладених договорів оренди землі сільськогосподарського призначення із фізичними особами для здійснення господарської діяльності товариства.

У період з грудня 2016 року по серпень 2017 року відповідач провів податкові платежі в рахунок виконання зобов`язань фізичних осіб - власників земельних ділянок перед бюджетом зі сплати земельного податку за рахунок коштів ТОВ «Агростар» на загальну суму 1 406 689,28 гривень. Перерахування до бюджету земельного податку здійснено на підставі платіжних доручень, які були оформлені у вигляді електронних розрахункових документів.

Водночас умовами договорів оренди укладених між ТОВ «Агростар» та фізичними особами не було передбачено обов’язку товариства здійснювати податкові платежі за фізичних осіб, які виникають із орендних правовідносин.

У зв’язку з цим та допущеною директором товариства недбалістю, ТОВ «Агростар» вважало, що їм було заподіяно збитки, які підлягають відшкодуванню.

Господарський суд позов задовольнив. Апеляційний господарський суд скасував рішення господарського суду та відмовив у позові, посилаючись на те, що позивачем не було доведено, а судом першої інстанції не було перевірено наявності у діях директора усіх елементів складу цивільного правопорушення, що виключає притягнення його до цивільної відповідальності у вигляді відшкодування збитків у заявленій позивачем сумі та є підставою для відмови у задоволенні позову.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Помилка директора свідчить про його неналежне виконання статутних обов’язків, відсутність належної обачливості під час розпорядження майном (грошовими коштами) товариства.

ТОВ втратило грошові кошти (у розмірі помилково сплаченого податку), ця грошова сума і є сумою прямих збитків товариства.

Причинно-наслідковий зв’язок між протиправними діями директора ТОВ (розпорядження грошовими коштами товариства шляхом їх помилкового спрямування на сплату податку) і завданими збитками (вибуття грошових коштів із власності товариства) є очевидним.

Директор товариства, вочевидь, не мав наміру завдати збитків юридичній особі, яка перебувала під його керівництвом. Водночас відповідач як особа, яка відповідає за організацію фінансово-господарської діяльності в товаристві, повинен був знати про те, що сплата податку за третіх осіб дозволена лише у випадках, прямо встановлених чинним законодавством. Тобто формою його вини є необережність.

З огляду на те, що директор товариства не мав особистої зацікавленості у здійсненні помилкового перерахування сум податків до бюджету, а форма його вини – необережність, а також зважаючи на дії самого ТОВ, яке своєчасно не виявило помилку та не вжило жодних заходів зі зменшення суми завданих помилкою збитків, ВС зменшує розмір збитків, які підлягають відшкодуванню директором товариству, до 140 668,93 гривень, що становить 10 % від суми завданих збитків.

Постановою КГС ВС скасовано постанову Центрального апеляційного господарського суду від 12.11.2020 року у справі №904/982/19, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.08.2019 року у справі №904/982/19 змінено на часткове задоволення позивних вимог у розмірі 140 668,93 гривень.

Детальніше з текстом постанови КГС ВС від 24.02.2021 року у справі №904/982/19 можна ознайомитися за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/95240657.

Автор публікації: Дмитро Навроцький

Дмитро Навроцький

адвокат, член Комітету з трудового права НААУ