Головна цитата
Необхідно не відходити назад на кілька десятків років, а варто йти в ногу з часом, запозичувати та втілювати досвід країн Європи, Америки, запроваджувати інститути медіації з досудового врегулювання спорів. Створити максимальний та вільний доступ осіб для звернення до адвокатів та надання останніми правової допомоги на стадії виникнення конфліктних ситуацій, з єдиною метою − максимального зменшення правових спорів в судах та максимально ефективного захисту прав та свобод громадян.
Публікація
Скасування адвокатської монополії або як українців позбавляють права на захист в судах
Відповідно до законопрєкту №1013 "Про внесення змін до Конституції України (щодо скасування адвокатської монополії)", за який проголосувала більшість народних депутатів, у адвокатів залишається право здійснювати представництво в судах переважно у кримінальних провадженнях. Даним законороєктом депутати хочуть виключити представництво адвокатів в адміністративних, господарських, цивільних справах, навіть попри те, що саме представництво було завжди і було виділено в категорію незначних справ там, де можлива участь юристів. Такі справи не потребують високої кваліфікації, і це було зроблено для того, аби не обмежувати доступ по тим справам, які не вимагають додаткового чи спеціального, більш глибокого їх вивчення.
Так, законодавець передбачає, що ухвалення Закону сприятиме оптимізації механізму отримання професійної правничої допомоги.
На мою думку та думку більшості представників адвокатської професії, сьогодні ми не сперечаємося з юристами, вони не є нашими опонентами, як і ті громадяни, які бажають, щоб їх інтереси були представлені в судах саме юристами.
На сьогоднішній день, адвоктура в Україні не потребує додаткового фінансування, вона активно розвивається в напрямку Європейських норм та стандартів. Одночасно не є поставленою мета, аби всі справи проходили виключно через адвокатів. У сучасної адвокатури немає абсолютної фінансової зацікавленості.
Так, представництво інтересів сторін адвокатами в судах, з 2020 року є абсолютно правильним і сприятеме активному розвитку правової та судової системи в Україні. Спочатку представництво здійснювалось у касаційній інстанціїї з 2017 року, потім в апеляційній з 2018 року, і в 2020 році адвокати вже починають здійснювати представництво в усіх судових інстанціях.
Для чого це потрібно?
У першу чергу, це дозволить забезпечити еволюційний розвиток судової системи і доступу до правосуддя для звичайних людей. Система адвокатської монополії давно працює в країнах Європи, де високо розвинена як судова система так і адвокатура вцілому. До прикладу візьмемо Францію, у якій взагалі сторона не можна звернутись до суду, якщо не буде діяти через свого адвоката. Адже виключно адвокат, завдяки своїй вузькій спеціалізацій та високій кваліфікації надає грамотну правову оцінку юридичним питанням. Значна кількість правових питань вирішується в досудовому порядку (у високорозвинених країнах в досудовому порядку вирішується близько 80% справ). Тобто, проводиться кваліфікована консультація, проводится значна робота на початкових етапах, вибудувується певний алгоритм дій з тією метою, щоб звернення до суду було вже як крайня міра.
В Україні ж, на сьогоднішній день, все починаєтся з подання позовної заяви до суду, а вже потім ми проводимо певні види комунікацій з опонентами. І на сьогодніщній день ми маємо ситуацію, коли суди, з виключним представництвом адвокатів, загружені в значній мірі - це і є тією проблемою, яку необхідно вирішувати із залученням всіх представників юриспруденції.
Держава, в свою чергу, прийняла рішення боротися з проблемою загруженості судів, шляхом зростання ставок судового збору. Сума судового збору зростає на стільки, що на сьогодні вже не кожна особа може навіть долучившись до адвокатської допомоги, бути достатньо впевненою в результаті аби піти до суду. Величезний бар’єр, щодо сплати судового збору постає таким чином, що нові суми навіть для людей з середнім заробітком в Україні є непомірними. В результаті чого громадяни часто відмовлються від свого права на захист в судовому порядку. Деякі звертаються, але якщо їм не пощастило в суді першої інстанції, то вони не можуть фінансово потягнути судовий тягар по сплаті збору в судах вищої інстанції. Їм для цього потрібно брати кредити чи ін фінансові зобв’язання, адже якщо ставка судового збору в суді першої інстанціїї 100%, то в суді апеляйної інстанції це вже 200%. Одночасно, додаються витрати на адвоката чи юриста для того, щоб ефективно використати своє право на захист.
Під час проведення круглого столу Радою Європи в лютому 2020 року, гостро було піднято питання про значне підвищення ставок судового збору. Незахищені громадяни (з низьким рівнем доходу) не можуть самостійно чи за допомогою юристів звертатися за захистом своїх прав до суду, оскільки ставки судового збору є завеликими для них, а це в свою чергу призводить до порушення Конституційних прав громадян, оскільки кожен має право на звернення до суду за захистом своїх прав.
Однак під час вищезгаданого заходу думки зовсім розділилися. Наприклад, судді виступають за збільшення судового збору, щоб таким чином розвантажити себе, оскільки думають, що збільшення ставок зменшить наплив позовів. Держава, судова адміністрація також хочуть вводити нові зміни зі збільшення ставок судового збору з метою розвантаження цих же судів.Так, наразі в судах перебувають цивільні справи з 2014 року – справи, які повинні розглядатися в двухмісячний термін, розглядаються по 5-6 років. Нонсенс, але на сьогодні кримінальні справи розглядаються швидше за цивільні.
Великою проблемою є те, що держава заручившись підтримкую суддів, намагається підняттям ставок судового збору розвантажити суди, і при цьому впевнено вважаючи, що гонорар адвокатів з введення виключного їх представництва значно збільшиться.
Варто зауважити, що наша держава і суди забувають про те, що саме адвокатам належить висококваліфікований підхід до вирішення спорів. Адвокат враховуючи судову практику, ретельно досліджуючи законодавчу базу та зберігаючи свою репутацію (в умовах високої конкуренції) не подаватиме безпідставні позови, максимально застосовуючи заходи досудового врегулювання спору, адже розуміє момент коли в судах є незначна перспектива задолення позову, є ризик втратити судовий збір і своє право на захист. Беручи до уваги такі фактори, адвокати намагаються більш професійно вирішити той чи інший спір у досудовому порядку.
Для адвоката – звернення до суду є крайнім випадком , що не можна сказати про традиції, які існували до 2012 року, та до внесення змін до Конституції, щодо виключного представництва адвокатів судах.
З огляду на вищевикладене, у підсумку варто зазначити, думка більшої кількості адвокатської спільноти зводиться до того, що необхідно не відходити назад на кілька десятків років, а варто йти в ногу з часом, запозичувати та втілювати досвід країн Європи, Америки, запроваджувати інститути медіації з досудового врегулювання спорів. Створити максимальний та вільний доступ осіб для звернення до адвокатів та надання останніми правової допомоги на стадії виникнення конфліктних ситуацій, з єдиною метою − максимального зменшення правових спорів в судах та максимально ефективного захисту прав та свобод громадян.
Роман Гайдай
член Комітету захисту прав людини НААУ, голова Секції захисту права на правову допомогу
