Скасування виключного права адвокатів на представництво у судах стане відступом від закріпленого в Конституції України європейського курсу

Ухваливши зміни до Конституції та підписавши Угоду про Асоціацію з Європейським Союзом, Україна визначила незворотність європейського та євроатлантичного курсу. Це, зокрема, передбачає приведення всіх інституцій та діючого законодавства до стандартів, притаманних правовій державі. Насамперед, євроінтеграційна стратегія стосується зміцнення інституцій, на які покладено конституційну функцію захисту прав і свобод людини. Проте, законопроект №1013 про скасування адвокатської монополії, у разі його прийняття, може знівелювати всі досягнення та розвернути нашу країну в інший бік.

Виключне представництво адвокатами інтересів клієнтів у судах діє у переважній більшості європейських країн та США. В таких країнах, як Туреччина, Іспанія, Італія та Німеччина діє виключно адвокатура на всіх рівнях судового представництва. З 48-ми країн Європи в 33-х адвокатська монополія діє для захисту обвинуваченого, а в 22-х -також і для представництва інтересів потерпілого. Щодо цивільних справ, то адвокати мають монополію в 18-ти країнах. В адміністративному судочинстві адвокатська монополія існує в 14 країнах Європи.

У багатьох європейських країнах виключне право адвокатів на представництво у судах реалізується вже не один десяток років. Наприклад, в Німеччині та Австрії, де рівень професіоналізму адвокатів є одним з найвищих, державна політика запровадження адвокатської монополії була розпочата 50 років тому.

Саме європейська практика стала прикладом, на який спирався український парламент при запровадженні виключного права адвокатів на представництво. Ці конституційні зміни були схвалені Конституційним судом і отримали позитивні оцінки Венеціанської комісії. З 30 вересня 2016 року ці зміни набули чинності і впроваджувалися поступово у повній відповідності зі стандартами Ради Європи та традиціями європейських адвокатур. Із практичною реалізацією цих змін прямо пов’язане таке питання, як доступність адвокатських послуг. В цьому контексті важливо звернути увагу на статистику, яку надає Ради правничих та адвокатських товариств Європи (CCBE). З неї випливає, що в країнах, де існує адвокатська монополія, цілком забезпечено доступність правової допомоги громадянам через баланс чисельності адвокатського корпусу. Показник України є середнім до європейського. Тобто, немає об’єктивних підстав говорити про те, що через нібито нестачу адвокатів доступ громадян до правової допомоги може бути проблематичним.

Наразі в Єдиному реєстрі адвокатів України налічується 52 тисячі правників. Адвокатська спільнота в два останні роки стабільно зростає. За прогнозами НААУ, якщо динаміка збережеться, то на кінець 2020 року в Україні налічуватиметься 70 тисяч адвокатів. У такому разі пропорція становитиме один адвокат на 600 громадян, і це буде навіть кращим показником, ніж у деяких розвинених європейських країнах.

Співвідношення кількості населення до чисельності адвокатів в країнах Європи:

- Німеччина - один адвокат на 466 громадян

- Австрія - один адвокат на 1375 громадян

- Франція - один адвокат на 1015 громадян

- Італія - один адвокат на 1010 громадян

- Данія - один адвокат на 876 громадян

- Греція - один адвокат на 504 громадян

- Бельгія - один адвокат на 627 громадян

- Кіпр - один адвокат на 224 громадян

- Угорщина - один адвокат на 753 громадян

- Люксембург - один адвокат на 1200 громадян

- Мальта - один адвокат на 920 громадян

- Туреччина ­- один адвокат на 665 громадян

- Нідерланди - один адвокат на 944 громадян

- Норвегія - один адвокат на 588 громадян

- Азербайджан - один адвокат на 6187 громадян

- Україна - один адвокат на 823 громадян

Наразі Національна асоціація адвокатів України і Рада адвокатів України і публічно, і в адресній офіційній комунікації з органами влади та європейськими партнерами сформували позицію стосовно необхідності збереження в Конституції виключного права адвокатів на представництво в судах.  

Маємо констатувати, що прийняття законопроекту №1013  суперечитиме практиці провідних демократичних держав світу та загальновизнаним міжнародним та європейським стандартам адвокатури. Адже виключне право адвоката на представництво насамперед тлумачиться як гарантія надання фахової, висококваліфікованої та професійної правничої допомоги.

Позитивним сигналом наразі є те, що Моніторинговий комітет ПАРЄ направив законопроект щодо суддівського самоврядування (№1008) на розгляд Венеціанської комісії. Логічно, аби  контексті нового етапу розробки змін у судовій системі України Венеціанська комісія також розглянула і законопроект №1013. Адже при спробі перегляду нещодавно прийнятого законодавства щодо правосуддя важливо зафіксувати європейські пріоритети.

Статтю опубліковано на сайті "Закон і Бізнес"

Автор публікації: Валентин Гвоздій

Валентин Гвоздій

заступник Голови НААУ, РАУ