ЄСПЛ визнав порушення Конвенції у справі Тау проти Румунії | НААУ

Головна цитата

Беручи до уваги відсутність вагомих причин неявки відсутнього свідка, недостатність додаткових інкримінуючих доказів та процесуальних гарантій, здатних врівноважити відсутність свідка Ф.Д. в ході судового розгляду справи заявника, Страсбурзький суд встановив, що кримінальне провадження, при загальній його оцінці, було несправедливим через визнання доказом показань відсутнього свідка Ф.Д., що були надані під час досудового розслідування.

Публікація

ЄСПЛ визнав порушення Конвенції у справі Тау проти Румунії

15:01 Ср 28.08.19 Автор : Олександр Дроздов, Віктор Янишен, Олена Дроздова, Яна Токарь, Богдан Трофімов 1252 Переглядів Версія для друку

Рішенням ЄСПЛ у справі Тау проти Румунії (від 23 липня 2019 року) констатовано порушення статті 6 (Право на справедливий суд) Конвенції. Справа стосувалася впливу на справедливість судового розгляду показань "відсутнього" свідка у кримінальному провадженні. 

Тау було заарештовано та щодо нього здійснювалося відповідне розслідування в рамках кримінального провадження проти п'яти міжнародних мереж торгівлі наркотиками. Про це резонансне провадження широко повідомлялося у ЗМІ, оскільки вони стосувалися однієї з найбільших справ про торгівлю наркотиками, яку розслідували румунські органи на той час.

Європейський суд з прав людини у цій справі вчергове повторив, що гарантії, передбачені пунктом 3 (d) статті 6, є специфічними аспектами права на справедливий суд, що викладене у пункті 1 цієї статті, які повинні бути враховані при будь-якій оцінці справедливості судового розгляду. Відповідно до судової практики Суду, використання в якості доказів свідчень, отриманих на досудовому розслідуванні та під час судового розгляду, саме по собі не суперечить положенням, цитованим вище, за умови дотримання права на захист (див. Саїді проти Франції, 20 вересня 1993, § 43, Series A № 261-C). В принципі, ці правила вимагають, щоб відповідач отримав адекватну та належну можливість заперечувати проти показань свідка, а також ставити йому запитання під час надання свідком показань або на більш пізньому етапі провадження (див. Аль-Хавайя та Тахері проти Сполученого Королівства ([ВП], № 26766/05 та 22228/06, § 118, ЄСПЛ 2011).

У справі Аль-Хавайя та Тахері (зазначене вище, §§ 119-147), Велика палата уточнила принципи, які слід застосовувати, коли свідок не з’являється в судове засідання. Ці принципи можуть бути узагальнені наступним чином (див. також Боєць проти України, № 20963/08, § 75, 30 січня 2018).

(і) Суд в першу чергу повинен розглянути попереднє питання про те, чи були поважні (вагомі) причини приймати доказ від відсутнього свідка, беручи до уваги, що свідки, як правило, повинні представляти докази під час суду, і що потрібно вжити всіх можливих заходів для забезпечення їх явки

(іi) Типовими причинами для неявки є, як у справі Аль-Хавайя та Тахері (цит. вище), смерть свідка або страх помсти. Однак, існують інші законні причини того, чому свідок може не з'явитися до суду;

(іii) коли свідок не був допитаний на попередній стадії провадження, дозвіл прийняти показання свідка замість живих показань у суді має вважатися крайнім заходом;

(іv) прийняття в якості доказів показань відсутніх свідків призводить до потенційних складнощів для підсудного, який, в принципі, у кримінальному суді повинен мати ефективну можливість оскаржити докази проти себе. Зокрема, він повинен бути здатний перевірити правдивість і надійність показань свідка, шляхом усного допиту в його присутності, або в той час, коли свідок дає показання, або на більш пізній стадії провадження;

(v) відповідно до «правила єдиного або вирішального доказу», якщо засудження підсудного засноване повністю або переважно на доказах, представлених свідками, яких обвинувачений не може допитати на будь-якій стадії провадження, його права на захист вважаються неправомірно обмеженими;

(vi) у цьому контексті слово «вирішальний» варто вузько розуміти як таке, що позначає доказ такого значення або важливості, яка може визначити результат справи. Коли неперевірені докази свідка супроводжуються іншими підтримуючими доказами, оцінка того, чи є вони вирішальними, буде залежати від сили допоміжних доказів: чим сильніше інші інкримінуючі докази, тим менш імовірно, що докази відсутнього свідка будуть вважатися вирішальними;

(vii) проте, оскільки статтю 6 § 3 Конвенції слід тлумачити в контексті загального розгляду справедливості судового процесу, правило єдиного або вирішального доказу не слід застосовувати у негнучкий спосіб;

(viii) зокрема, коли показання, засновані на чутках, є єдиним або вирішальним доказом проти підсудного, їх прийняття в якості доказу не приведе автоматично до порушення статті 6 § 1. У той же час, якщо засудження ґрунтується виключно або переважно на свідченнях відсутнього свідка, Суд повинен піддати провадження найбільш ретельному контролю. Через небезпеку прийняття таких доказів це буде дуже важливим фактором для збереження балансу, і його необхідно буде зрівноважити достатніми фактами з іншого боку, в тому числі - існуванням сильних процесуальних гарантій. Питання в кожній справі полягає в тому, чи існують достатні врівноважуючі фактори, включаючи заходи, що дозволяють справедливу і належну оцінку достовірності доказів. Це дозволить суду ґрунтуватися на таких доказах, тільки якщо вони досить надійні, беручи до уваги їхню значимість для справи.

Ці принципи були детальніше роз’яснені в рішенні Шачашвілі проти Німеччини ([ВП] № 9154/10, §§ 110-131, ЄСПЛ 2015), в якому Велика палата підтвердила, що відсутність вагомих причин для неявки свідка сама по собі не могла зумовити несправедливість судового розгляду, хоча вона залишалася дуже важливим фактором, який повинен бути врівноважено врахований при оцінці загальної справедливості судового розгляду, та не могла свідчити про порушення пунктів 1 та пункту 3 (d) статті 6. Крім того, враховуючи, що метою Суду є перевірити чи було провадження в цілому справедливим,

Суд повинен піддавати перевірці дотримання принципу рівності сторін не лише у випадках, коли свідчення відсутнього свідка були єдиним або визначальним підґрунтям для засудження заявника, але й у випадках, коли було незрозуміло, чи є такі свідчення вирішальними або ж такими, що мають значну вагу та можуть ускладнити захист. Міра дотримання рівності, що необхідна для забезпечення справедливого розгляду справи, залежала б від ваги показань відсутнього свідка. Чим важливішими є такі докази, тим більшої ваги повинні мати врівноважуючі фактори, щоб провадження в цілому вважалося справедливим (див. також Боєць, згадане вище, § 76, та Valdhuter проти Румунії, № 70792/10, § 45, 27 червня 2017).

Зрештою, беручи до уваги відсутність вагомих причин неявки відсутнього свідка, недостатність додаткових інкримінуючих доказів та процесуальних гарантій, здатних врівноважити відсутність свідка Ф.Д. в ході судового розгляду справи заявника, Страсбурзький суд встановив, що кримінальне провадження, при загальній його оцінці, було несправедливим через визнання доказом показань відсутнього свідка Ф.Д., що були надані під час досудового розслідування.

Відповідно, було порушено пункти 1 та 3 (d) статті 6 Конвенції.

Переклад рішення ЄСПЛ українською мовою Олександра Дроздова, Олени Дроздової та Віктора Янишена

Автор публікації: Олександр Дроздов

Автор публікації: Олена Дроздова

Автор публікації: Віктор Янишен

 

Інші публікації автора

Вестник:№1-2 січень-лютий 2024 - Вісник;
Міжнародна благодійна допомога для НААУ;
Стратегія НААУ 2021-2025;
Доступ до адвокатської професії -;
Рекомендації щодо захисту професейних та;
АНАЛІЗ ПОРУШЕНЬ ПРАВ ТА ГАРАНТІЙ;
Навчальні продукти для адвокатів;
НеВестник 4

Категорії

Надішліть файл із текстом публікації у форматі *.doc, фотографію за тематикою у розмірі 640х400 та Ваше фото.

Оберіть файл