Головна цитата
Суд вважає, що оскаржувані рішення про припинення контакту заявника з дітьми мають підставу в національному законодавстві, а втручання у права контакту заявника було «відповідним до закону». Більше того, Суд погоджується з тим, що оскаржувані рішення спрямовані на захист інтересів дітей, що є законною метою у розумінні пункту 2 статті 8 Конвенції. Проте, Суд вважає, що у цій справі національні органи влади не встановили справедливого балансу між правом заявника на повагу до його сімейного життя, з одного боку, і цілями, на які посилається уряд
Публікація
ЄСПЛ визнав порушення Конвенції у справі А.В. проти Словенії щодо права на повагу до сімейного життя
Європейський суд з прав людини визнав порушення Конвенції про захист основоположних прав і свобод у справі А.В. проти Словенії, яка стосувалася рішень національних судів про заборону контакту заявника з його трьома дітьми.
Заявник скаржився, що згідно зі статтями 6 і 8 Конвенції, його право на справедливий судовий розгляд та повагу до його сімейного життя було порушено через рішення судів припинити контакти між ним і трьома його дітьми та їх відмову призначити сімейну терапію, через нібито неадекватну роботу органів соціального забезпечення. Суд розглянув наведені у скарзі питання лише з точки зору статті 8 Конвенції , яка передбачає: “ 1. Кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. 2. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров’я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб”.
Заявник стверджував, що національні органи влади не виконали свого позитивного обов'язку сприяти контактам між ним і його дітьми. Зокрема, Центру соціальної роботи м. Крань не вдалося надати належну допомогу стосовно домовленостей щодо зустрічей, визначених судовим рішенням. Уряд Словенії визнав, що було втручання в право заявника відповідно до статті 8 Конвенції. Проте вони стверджували, що втручання здійснювалося відповідно до закону і мало законну мету - захист прав дітей заявника. Уряд також стверджував, що судове провадження, яке закінчилося припиненням зустрічей заявника з його дітьми, було справедливим, своєчасним і не порушило жодного з його прав. Національний суд посилався на експертну думку. Уряд посилався на статтю 12 Конвенції про права дитини, відзначаючи, що обов'язок судів було враховувати думки дітей, які мали здатність приймати свої власні рішення і категорично відмовилися від будь-яких контактів із заявником. Отже, діти не можуть бути змушені проти їхньої волі брати участь у будь-яких подальших провадженнях, не кажучи вже про сімейну терапію.
В своєму рішенні у цій справі ЄСПЛ звертає увагу на те, що взаємне перебування спільно одного з батьків і дитини є фундаментальним елементом сімейного життя, а внутрішні заходи, що перешкоджають такому перебуванню, становлять втручання в право, захищене статтею 8 Конвенції (див. 7 серпня 1996 року, § 52, Звіти про рішення та рішення 1996-III). Звідси випливає, що припинення контакту заявника з дітьми становило втручання в його права згідно з цим положенням. Цей пункт не оскаржується Урядом. Згідно з практикою Суду, таке втручання є порушенням статті 8, якщо воно «відповідно до закону» не переслідує мету або цілі, які є законними згідно з пунктом 2, і не може розглядатися як «необхідне в демократичному суспільстві».
Суд вважає, що оскаржувані рішення про припинення контакту заявника з дітьми мають підставу в національному законодавстві, а втручання у права контакту заявника було «відповідним до закону». Більше того, Суд погоджується з тим, що оскаржувані рішення спрямовані на захист інтересів дітей, що є законною метою у розумінні пункту 2 статті 8 Конвенції. Проте, Суд вважає, що у цій справі національні органи влади не встановили справедливого балансу між правом заявника на повагу до його сімейного життя, з одного боку, і цілями, на які посилається уряд-відповідач, з іншого, і не виконували своїх позитивних зобов'язань за статтею 8 Конвенції. Отже, було порушення статті 8 Конвенції.
Суд також поставновив виплатити заявникові 20 000 євро відшкодування моральної шкоди.
Олександр Дроздов
кандидат юридичних наук, доцент кафедри кримінального процесу (Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого), адвокат, Голова Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, Перший проректор Вищої школи адвокатури, член Науково-консультативної ради при Верховному Суді
Олена Дроздова
кандидат юридичних наук, викладач кафедри кримінального права і правосуддя (Міжнародний економіко-гуманітарний університет імені академіка С. Дем'янчука), адвокат, помічник Першого проректора Вищої школи адвокатури
Віктор Янишен
юрист
Андрій Цибулько
юрист
