Перевірка паспорта та правових підстав під час перетину українсько-польського кордону

Дедалі частіше протягом останніх місяців трапляються випадки, коли громадян України не пропускають через кордон до Польщі. Зазначена проблематика зумовлює необхідність аналізу актів законодавства, що регулюють правила перевірки паспортів та інших документів під час перетину державного кордону України у напрямку Республіки Польща, а також дослідження співвідношення перевірки дійсності паспортного документа, встановлення особи та перевірки наявності правових підстав для в’їзду до Польщі.

Національне законодавство, право ЄС та судова практика

У першу чергу слід зазначити, що процес перетину українсько-польського кордону регламентується одночасною дією двох правопорядків. На території України контроль здійснюється відповідно до українського законодавства, а після прибуття до пункту пропуску польської сторони особа підпадає під дію законодавства Республіки Польща та права Європейського Союзу, зокрема положень Шенгенського кодексу про кордони.

Тобто спочатку перевірка права особи на  виїзд за  межі України, а  потім перевірка права особи на в’їзд до Польщі як держави-учасниці Шенгенської зони.

Відповідно відмова у виїзді з України та відмова у в’їзді до Польщі є різними за своєю правовою природою рішеннями. Вони приймаються різними суб’єктами владних повноважень, на підставі різних нормативних актів та підлягають оскарженню за різними процедурами.

Практичне значення цього розмежування особливо зросло після запровадження Entry/Exit System (EES), яка передбачає цифрову реєстрацію відповідних категорій громадян третіх країн, що перетинають зовнішній кордон Шенгенської зони.

Отже, основним документом, який виконує насамперед функцію документа, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України і перевіряється під час перетину державного кордону, є паспорт громадянина України для виїзду за кордон. Однак паспорт хоча є необхідним елементом процедури, але в окремих випадках є не єдиним документом, який має бути пред’явлений для перевірки.

Перевірка з боку України

Відповідно до Закону України від 05.11.2009 № 1710 «Про прикордонний контроль» прикордонний контроль є комплексом заходів, спрямованих на встановлення законних підстав для перетинання державного кордону особами, транспортними засобами і переміщення через нього вантажів.

Тому поняття «паспортний контроль» у практичному мовленні не охоплює всього обсягу юридичних дій, які можуть здійснюватися прикордонниками.

Перевірка паспортного документа є лише одним із елементів прикордонного контролю.

Практичний порядок перевірки документів визначений Інструкцією з організації і здійснення перевірки документів громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон, що  затверджена наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 05.06.2012 № 407, якою передбачено стандартну та поглиблену перевірку документів, а у відповідних випадках — експертне дослідження документів.

Отже, під час стандартної перевірки уповноважена службова особа прикордонного органу України встановлює, зокрема:

— особу пред’явника документа;

— дійсність паспортного документа;

— належність документа відповідній особі;

— наявність ознак підроблення;

— відповідність документа встановленому зразку;

— необхідність проведення додаткових контрольних заходів;

— наявність передбачених законодавством підстав для перетину державного кордону.

Таким чином, перевірка не обмежується візуальним порівнянням фотографії у паспорті з обличчям особи. Вона може включати перевірку відомостей за відповідними інформаційними базами, аналіз документів, що підтверджують право на виїзд, та інші передбачені законом процедури.

Поглиблена перевірка застосовується у випадках, коли виникають обґрунтовані сумніви щодо дійсності документа, належності документа особі або інших обставин, що потребують додаткового з’ясування.

Це питання отримало безпосереднє відображення у новітній практиці Верховного Суду.

У постанові від 03.02.2026 у справі № 140/36313/23 Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду розглядав спір щодо відмови в перетинанні державного кордону та вилучення паспортного документа.

У своєму огляді практики КАС ВС зазначив, що лише вилучення паспорта під час прикордонного контролю не тотожне встановленню юридичного факту недійсності документа. Наявність сумнівів щодо дійсності паспорта не створює автоматичної презумпції його недійсності.

Для правозастосування цей висновок є принциповим, адже орган прикордонного контролю повинен мати належну правову та доказову основу для висновку про недійсність документа, якщо саме така обставина покладається в основу відмови.

Вилучення паспортного документа під час прикордонного контролю не слід автоматично трактувати як визнання його недійсним.

У новітній практиці КАС ВС прямо проведено розмежування між:

— фактом вилучення паспорта;

— сумнівом у його дійсності;

— встановленням юридичного факту недійсності документа.

Це розмежування має значення для  визначення належного предмета доказування.

Якщо орган посилається на недійсність паспорта, необхідно встановити:

1) у чому саме полягає недійсність;

2) яким нормативним актом передбачена така підстава;

3) яким способом вона встановлена;

4) які докази підтверджують відповідний висновок;

5) чи дотримано процедуру вилучення документа.

Польський етап прикордонного контролю

Український прикордонний орган не приймає рішення про право особи на в’їзд до Польщі. Таке рішення належить до компетенції польських органів прикордонного контролю відповідно до законодавства Польщі та права ЄС.

Чинний український паспорт для виїзду за кордон є необхідним елементом стандартного перетину зовнішнього кордону. А  одним із  найбільш важливих питань під час перетину українсько-польського кордону є визначення мінімального строку дії паспорта громадянина України для виїзду за кордон. На практиці поширеним є  формулювання про необхідність мати паспорт, дійсний щонайменше три місяці, але розглянемо норми права.

Для  громадянина України, який розглядається як громадянин третьої країни, базовою нормою є ст. 6(1)(a) Регламенту (ЄС) 2016/399 Європейського Парламенту та Ради від 09.03.2016 про Кодекс Союзу щодо правил, які регулюють рух осіб через кордони (Schengen Borders Code).

Відповідно до цієї норми для запланованого перебування тривалістю не більше 90 днів у будь-якому 180-денному періоді особа повинна мати чинний проїзний документ (паспорт), який:

1) дозволяє перетинати кордон;

2) є чинним щонайменше три місяці після передбачуваної дати виїзду з території держав-членів;

3) був виданий протягом попередніх десяти років.

Саме така конструкція міститься у ст. 6(1)(a)(i) та (ii) Schengen Borders Code. Отже, юридично правильним є формулювання: «строк дії паспорта повинен закінчуватися не раніше ніж через три місяці після передбачуваної дати виїзду з  території держав — членів Шенгенської зони».

Наприклад, громадянин України в’їжджає до Польщі 1 жовтня та планує залишити територію держав-членів 15 жовтня. У такому випадку паспорт повинен бути чинним щонайменше до 15 січня.

Якщо ж особа планує залишити Шенгенську зону 1 грудня, паспорт повинен бути чинним щонайменше до 1 березня.

Тобто контрольний момент для визначення тримісячного строку — не дата фактичного в’їзду, а передбачувана дата виїзду.

Тож бачимо принципову різницю між нормою права та поширеним формулюванням.

Окрім залишкового строку дії, ст. 6(1)(a)(ii) Schengen Borders Code встановлює ще одну самостійну вимогу: проїзний документ (паспорт) має бути виданий протягом останніх десяти років. Тобто навіть паспорт, який формально залишається чинним, може не відповідати вимогам для короткострокового в’їзду, якщо з дати його видачі минуло більше десяти років.

У результаті прикордонний контроль перевіряє принаймні дві різні часові характеристики документа: дата видачі — не більше 10 років та дата закінчення дії  — щонайменше  3 місяці після передбачуваного виїзду.

Однак Schengen Borders Code прямо передбачає виняток: у належним чином обґрунтованих невідкладних випадках вимога щодо тримісячного залишкового строку дії документа може бути не застосована. Водночас це не означає існування загального права громадянина України вимагати пропуску через кордон із паспортом, який не відповідає тримісячному критерію. Виняток сформульований як можливість відступу у виправданому невідкладному випадку, а не як автоматичне право особи на в’їзд.

Що  ж саме перевіряє Straż Graniczna? Відповідно до ст. 8 Schengen Borders Code громадяни третіх країн під час в’їзду підлягають поглибленій прикордонній перевірці.

Вона включає, зокрема:

— встановлення особи та громадянства;

— перевірку автентичності проїзного документа;

— перевірку його чинності;

— перевірку відповідних баз даних;

— перевірку необхідної візи або  документа на проживання, якщо вони необхідні;

— перевірку умов запланованого перебування;

— перевірку строку дозволеного перебування;

— в окремих випадках — перевірку мети поїздки та достатності коштів.

Перевіряється також, чи відповідає паспорт установленим для перетину зовнішнього кордону вимогам. Останнім часом польські прикордонники проводять ретельні перевірки згідно з вищенаведеними критеріями.

Вимога, передбачена ст. 6(1)(a) Schengen Borders Code, щодо тримісячного залишкового строку стосується насамперед короткострокового перебування до  90 днів у  будь-якому  180-денному періоді. Тому не однаково застосовується до кожного громадянина України, а залежно від його правового статусу.

Польський Urząd do Spraw Cudzoziemców у своїх офіційних роз’ясненнях зазначає про необхідність мати чинний проїзний документ (паспорт) і, коли це потрібно, візу або інший документ, що дає право на в’їзд та перебування. Окремо перевіряються мета і умови перебування, достатність коштів та відповідні записи в інформаційних системах.

Отже, крім чинного проїзного документа (паспорта), передбачені вимоги щодо:

— візи, коли вона необхідна;

— мети та умов запланованого перебування;

— достатніх засобів існування;

— відсутності відповідного запису в SIS;

— відсутності підстав вважати особу загрозою громадському порядку, внутрішній безпеці, громадському здоров’ю або міжнародним відносинам держав-членів.

Це пояснює, чому особа, яка безперешкодно залишила Україну, за певних обставин може не отримати дозволу на в’їзд до Польщі.

Відповідно до ст. 14 Schengen Borders Code особі, яка не відповідає встановленим умовам в’їзду, може бути відмовлено у в’їзді. При цьому рішення про відмову повинно містити конкретні підстави, а  особі має бути вручено стандартну форму із зазначенням причин відмови. Регламент також передбачає право на оскарження такого рішення відповідно до національного законодавства. Але подання апеляції не зупиняє дію рішення про відмову у в’їзді.

Особливого значення для українсько-польського кордону набуває система Entry/Exit System (EES). EES призначена для цифрової реєстрації громадян третіх країн, які здійснюють короткострокові поїздки через зовнішні кордони держав, що застосовують систему.

Система реєструє, серед іншого:

— дані особи;

— дані про проїзний документ;

— дату та місце в’їзду;

— дату та місце виїзду;

— біометричні дані;

— інформацію про відмову у в’їзді у відповідних випадках.

У Польщі EES працює на всіх зовнішніх пунктах пропуску. Польське Міністерство внутрішніх справ та адміністрації повідомило про повну готовність системи з 10 квітня 2026 року.

Європейська комісія також зазначає, що EES призначена, зокрема, для цифрового обліку перетинів кордону та автоматизації контролю строків перебування. Водночас EES не є самостійною юридичною підставою для відмови у в’їзді. Система є технологічним інструментом реалізації прикордонного контролю, тоді як правові підстави для допуску або відмови визначаються насамперед Шенгенським кодексом про кордони та відповідним національним законодавством.

Для українців, які постійно або тривало проживають у Польщі, принципове значення має міграційний статус. Необхідно відрізняти:

— короткострокового відвідувача;

— особу з довгостроковою візою;

— особу з дозволом на проживання;

— особу, яка користується іншим правовим статусом відповідно до законодавства Польщі або права ЄС.

Це важливо як для визначення умов в’їзду, так і для визначення того, чи підпадає конкретний перетин під процедури EES.

Використання біометричних технологій не змінює базового принципу: прикордонний орган повинен діяти на підставі та в межах наданих йому повноважень. Біометрична ідентифікація є інструментом встановлення особи та перевірки відповідних даних, а не заміною юридичної оцінки підстав для перетину кордону. Тому навіть у цифровому середовищі необхідно розмежовувати: ідентифікацію особи, автентичність документа, наявність права на перетинання кордону.

Підсумовуючи, слід зазначити, що перевірка паспорта на українсько-польському кордоні є складовою комплексного прикордонного контролю. Українська сторона перевіряє дійсність та належність паспортного документа, а також наявність законних підстав для виїзду з України. Польська сторона, у свою чергу, перевіряє умови допуску особи до Польщі та Шенгенської зони.

Список використаних джерел:

• Конституція України від 28.06.1996; Закон України «Про державний кордон України» від 04.11.1991 № 1777-XII;
• Закон України «Про прикордонний контроль» від 05.11.2009 № 1710-VI; Закон України «Про Державну прикордонну службу України» від 03.04.2003 № 661-IV;
• Закон України «Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України» від 21.01.1994 № 3857-XII;
• постанова Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 № 57 «Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України». Чинна редакція станом на 16.07.2026;
• постанова Кабінету Міністрів України від 15.05.2026 № 623 «Деякі питання перетинання державного кордону громадянами України»;
• Наказ Адміністрації Державної прикордонної служби України від 05.06.2012 № 407; Regulation (EU) 2016/399 of the European Parliament and of the Council of 9 March 2016 on a Union Code on the rules governing the movement of persons across borders (Schengen Borders Code).
• Regulation (EU) 2017/2226 of the European Parliament and of the Council establishing an Entry/Exit System (EES); Urząd do Spraw Cudzoziemców. «Przekraczanie granicy».
• Ministerstwo Spraw Wewnętrznych i Administracji RP. «Polskie granice pod kontrolą - system Entry/Exit działa na wszystkich przejściach granicznych w Polsce», 10.04.2026.

Ми продовжуємо проєкт «Перебування українських громадян у Республіці Польща: правові аспекти» — серії публікацій про основні проблеми, з якими стикаються українські громадяни, перебуваючи сусідній з нами державі, особливо після початку повномасштабної війни і виїзду українських громадян до Республіки Польща. Проєкт відбувається під керівництвом представника НААУ в Кракові Ірини Василик.

ВІСНИК НААУ № 9 (124)

Аби першим отримувати новини адвокатури, підпишіться на канал Національної асоціації адвокатів України у Telegram.