Фінансування газової генерації: можливості та обмеження

Проєкти газової розподіленої генерації потребують значних і довгострокових інвестицій. Водночас державна підтримка обмежена сумою та строком кредитування. За ринкової ціни газу й чинних прайс-кепів окупність може сягати 7–10 років, тоді як кредит надається лише на п’ять.

Економіка генерації

Економічні умови функціонування газової генерації станом на липень 2026 року визначаються двома чинниками. По-перше, установки, що виробляють виключно електричну енергію, виведено з режиму спеціальних обов’язків, унаслідок чого закупівля природного газу здійснюється за ринковими цінами. По-друге, рішенням НКРЕКП від 23.04.2026  № 621 «Про граничні ціни на ринку «на добу наперед», внутрішньодобовому ринку та балансуючому ринку» з 1 травня 2026 року встановлено граничні ціни (прайс-кепи) на рівні 15 000 грн/МВт·год на ринку «на добу наперед» і внутрішньодобовому ринку та 17 000 грн/МВт·год на балансуючому ринку. Сукупно це обмежує операційну рентабельність і може значно подовжувати строк окупності проєктів.

Капітальні витрати на будівництво газопоршневого або газотурбінного комплексу потужністю 20 МВт становлять орієнтовно 700–1200 євро за кіловат встановленої потужності лише за основне обладнання (за різними оцінками експертів 14–24 млн євро), без урахування витрат на приєднання до мереж, будівельні роботи та допоміжне обладнання станції.

З огляду на облікову ставку Національного банку України 15% річних і ринкову вартість запозичень 18–22% річних, реалізація таких проєктів без пільгового або міжнародного фінансування є економічно недоцільною.

Національна підтримка

Державні механізми фінансової підтримки проєктів розподіленої генерації врегульовані низкою актів Кабінету Міністрів України. Передбачені ними інструменти відрізняються залежно від розміру підприємства, виду генеруючого обладнання та форми підтримки — компенсації процентної ставки, пільгового кредитування, державних гарантій або фінансування з фонду декарбонізації.

Так, для великих підприємств механізм державної фінансової підтримки передбачено постановою від 29.04.2026 № 594 «Деякі питання реалізації експериментального проекту щодо надання фінансової державної підтримки суб’єктам господарювання, які реалізують проекти у сфері розподіленої генерації». Актом запроваджено експериментальний проєкт строком на два роки, у межах якого через Національну установу розвитку здійснюється часткова компенсація процентної ставки. Базові умови: сума кредиту — від 1 млн євро (0,5 млн євро для територій активних бойових дій) до 25 млн євро; строк кредитування — до 5 років; компенсаційна ставка для позичальника — 10% річних; валюта — виключно гривня; період подання заявок — до 16 травня 2027 року. Інструмент поєднується з державними гарантіями на портфельній основі.

Для суб’єктів малого та середнього підприємництва застосовується програма «Доступні кредити 5-7-9%» (постанова від 24.01.2020 № 28 «Про надання фінансової державної підтримки»). Постановою від 28.01.2026 №100 умови було розширено: максимальну суму інвестиційного кредиту збільшено зі 150 до 250 млн грн, строк — до 10 років, а до переліку обладнання включено когенераційні установки. Водночас суб’єктів великого підприємництва з програми виключено, тоді як проєкти газової генерації є ефективними починаючи з 20 МВт встановленої потужності.

Додатковими інструментами виступають:

• Порядок надання державних гарантій на портфельній основі, затверджений постановою від 14.07.2021 №723. Комбінується з постановою № 594, проте банки рідко включають довгострокові кредити на розподілену генерацію до гарантованого портфеля;
• Порядок використання коштів державного фонду декарбонізації та енергоефективної трансформації, затверджений постановою від 18.06.2024 №761. Передбачає фінансування лише когенерації за бальною шкалою у конкуренції з тепловими насосами та відновлюваними джерелами енергії.

Загальну рамку встановлюють Стратегія розвитку розподіленої генерації на період до 2035 року і операційний план заходів з її реалізації у 2024 - 2026 роках, затверджені розпорядженням від 18.07.2024 №713-р.

Обмеження інструментів

Аналіз чинного регулювання дозволяє виокремити системні обмеження національних інструментів стосовно проєктів газової генерації. Гранична сума кредиту за постановою № 594 (25 млн євро) є недостатньою: вартість лише основного обладнання станції потужністю 20 МВт становить 14–24 млн євро, а з урахуванням приєднання та будівельних робіт сукупний бюджет перевищує зазначену межу. Строк кредитування (5 років) не відповідає фактичному строку окупності генеруючих об’єктів (7–10 років) за умов чинних граничних цін.

Компенсаційна ставка 10% річних у гривні залишається обтяжливою для проєктів з обмеженою маржинальністю. Базова процентна ставка (індекс UIRD за 12 місяців плюс 1,5 процентного пункту) майже дорівнює обліковій ставці Національного банку України (15% річних), унаслідок чого маржа банку є близькою до нульової, що знижує зацікавленість банків в участі у програмі. Кредитування виключно у гривні покладає курсовий ризик на позичальника, тоді як обладнання є імпортним і котирується в євро.

Крім того, чинне регулювання не передбачає системного механізму кредитних канікул і рефінансування, зокрема автоматичного заморожування тіла кредиту та відсотків для об’єктів, пошкоджених унаслідок збройної агресії; строки розгляду банком пакета документів заявника нормативно не врегульовані; критерії бальної оцінки проєктів на дату підготовки огляду не оприлюднені. Наведене свідчить, що наявні інструменти не адаптовані до параметрів капіталомістких довгострокових проєктів.

Міжнародне фінансування

Другу групу джерел становить фінансування міжнародних фінансових організацій. Основним інструментом є Energy Security Support Facility (ESSF) Європейського банку реконструкції та розвитку — програма для України обсягом близько 2 млрд євро у формі портфельних гарантій розподілу ризику. Програма охоплює малі децентралізовані газові когенераційні установки потужністю до 50 МВт, передбачає інвестиційний грант (орієнтовно 10–30% залежно від категорії) та безоплатну технічну допомогу і реалізується через мережу банків-партнерів.

Другим інструментом є EU4Business — EBRD Credit Line: кредит із грантовим відшкодуванням та безоплатною технічною допомогою, до 100% капітальних витрат без урахування податку на додану вартість, зі строком повного схвалення до 30 робочих днів. Обмеженням є гранична сума близько 3 млн євро на одного суб’єкта, що є недостатнім для проєктів потужністю 10 МВт і більше. Паралельно діють Європейський інвестиційний банк, Міжнародна фінансова корпорація та Фонд енергетичної підтримки України Секретаріату Енергетичного співтовариства, який надає гранти переважно державним енергокомпаніям і для приватного газового бізнесу прямим каналом фінансування не є.

Слід окремо враховувати політику Європейського банку реконструкції та розвитку щодо викопного палива, яка суттєво обмежує пряме фінансування суто газової генерації. Пріоритет надається когенерації, декарбонізації, установкам зберігання енергії та проєктам, обґрунтованим міркуваннями енергетичної безпеки. З огляду на це доступ до фінансування банків розвитку значною мірою залежить від структурування проєкту (когенераційний формат, установка зберігання енергії, режим енергетичного острова, обґрунтування безпекової функції маневрової потужності).

Робота з донорами

Окремим напрямом залучення фінансування є робота з донорами та міжнародними майданчиками відновлення. Провідним із них є Ukraine Recovery Conference (URC). Конференція 2026 року відбулася в місті Гданськ (Республіка Польща) 25–26 червня 2026 року; наступну конференцію (URC 2027) заплановано на 27–28 січня 2027 року в місті Таллінн (Естонська Республіка). Навколо порядку денного цих конференцій, а також інструментів Механізму для України (Ukraine Facility) Європейського Союзу формуються рішення щодо розподілу донорського та пільгового фінансування у сфері відновлення енергетики.

Обсяг державного фінансування є недостатнім для відновлення енергетичного сектору в цілому, унаслідок чого зростає роль донорського фінансування та коштів банків розвитку. Розподіл таких коштів здійснюється за стандартами міжнародних фінансових організацій та у прив’язці до порядку денного відповідних конференцій. Це зумовлює доцільність завчасної підготовки суб’єктів галузі до участі у зазначених процесах.

Для суб’єктів розподіленої та маневрової генерації робота з донорами передбачає три складові. Перша — інституційне представництво галузі (галузева асоціація як представницький суб’єкт у діалозі з донорами, органами влади та банками розвитку). Друга — формування портфеля проєктів, придатних до фінансування (bankable), що відповідають вимогам міжнародних фінансових організацій щодо екологічних і соціальних стандартів, комплаєнсу та прозорості структури власності (зокрема відсутності зв’язків із державою-агресором). Третя — узгодження з європейськими регуляторними вимогами: інтеграція ринку електричної енергії з ринками держав — членів Європейського Союзу (Закон № 4834-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо імплементації норм європейського права з інтеграції енергетичних ринків, підвищення безпеки постачання та конкурентоспроможності у сфері енергетики») та отримання реєстраційного коду учасника об’єднаного ринку з 1 липня 2026 року.

Умови розвитку

Отже, чинні національні інструменти державної фінансової підтримки прямо охоплюють проєкти газової генерації, проте їх параметри — гранична сума, строк, ставка та валюта — не відповідають масштабу і строку окупності капіталомістких проєктів.

Удосконалення потребує постанова № 594 у частині підвищення граничної суми кредиту до 50 млн євро, подовження строку до 7–10 років, зниження компенсаційної ставки для пріоритетних проєктів, запровадження валютної опції та механізму кредитних канікул, а також регламентації строків розгляду банком пакета документів.

Також убачається доцільним ухвалення окремого закону про підтримку інвестицій у розподілену генерацію за зразком Закону № 1116-IX «Про державну підтримку інвестиційних проектів із значними інвестиціями в Україні», зі спеціальним статусом інвестора та стабілізаційною гарантією строком на 10 років.

Міжнародне фінансування (програми Європейського банку реконструкції та розвитку, Європейського інвестиційного банку, Міжнародної фінансової корпорації) можуть бути доповненням до національних інструментів за умови належного структурування проєкту з урахуванням політики банків розвитку щодо викопного палива.

Системна робота з донорами та участь галузі у процесі Ukraine Recovery Conference і в інструментах Європейського Союзу є самостійним напрямом залучення фінансування, що потребує інституційного представництва, підготовки придатного до фінансування портфеля проєктів та узгодження з європейськими регуляторними вимогами.

Автор публікації: Віталій Жадобін

Віталій Жадобін

заступник голови Комітету НААУ з питань інвестиційної політики та приватизації

Аби першим отримувати новини адвокатури, підпишіться на канал Національної асоціації адвокатів України у Telegram.