Нові підходи до реагування на дискримінацію за ознакою статі в Україні

Скарга на дискримінацію за ознакою статі чи сексуальні домагання тепер може бути розглянута всередині органу або установи — спеціально створеною комісією. Процедуру такого розгляду, строки, гарантії конфіденційності та особливий підхід до розподілу тягаря доказування нещодавно визначив Кабмін.

Від законодавчих гарантій до внутрішнього механізму

Йдеться про постанову від 18.02.2026 № 226, якою Уряд затвердив Порядок реагування на випадки дискримінації за ознакою статі. Його дія охоплює органи державної влади та місцевого самоврядування, Збройні Сили, інші військові формування, правоохоронні органи спеціального призначення, сили цивільного захисту, оборонно-промисловий комплекс, а також підпорядковані відповідним органам підприємства, установи та організації.

До ухвалення Порядку законодавство містило заборону дискримінації, зокрема, у законах «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» та «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні». Втім питання практичного реагування на випадки дискримінації залишалося відкритим. Постраждала особа могла не розуміти, кому подавати звернення, хто має перевіряти викладені обставини та яких заходів може бути вжито за результатами розгляду.

Повномасштабна війна посилила ризики дискримінації, пов’язані з внутрішнім переміщенням, економічною нестабільністю, змінами на ринку праці та зростанням навантаження на жінок у сфері догляду за дітьми й родичами. Особливо вразливими можуть бути внутрішньо переміщені особи, жінки, які самостійно виховують дітей, члени сімей військовослужбовців, ветерани та ветеранки, а також особи, які втратили роботу чи були змушені змінити місце проживання.

Особливе значення новий механізм набув у випадках прихованої дискримінації. Вона може проявлятися у необґрунтованій відмові в переведенні чи професійному розвитку, створенні несприятливих умов праці, образливих висловлюваннях, небажаній поведінці або сексуальних домаганнях. Такі порушення не завжди мають очевидне документальне підтвердження, а тому потребують визначеної процедури перевірки та оцінювання обставин.

Отже, Кабмін не лише конкретизував загальну заборону дискримінації, але й перевів її у площину внутрішніх процедур.

Спочатку до комісії

Основою нового механізму стали постійно діючі комісії з розгляду звернень щодо дискримінації за ознакою статі, насильства за ознакою статі та сексуальних домагань, що утворюватимуться за рішеннями керівників на підприємствах, установах і організаціях.

Комісії прийматимуть і розглядатимуть звернення, збиратимуть та аналізуватимуть інформацію, проводитимуть співбесіди, оцінюватимуть встановлені обставини, готуватимуть висновки та надаватимуть рекомендації щодо усунення порушень і запобігання подібним випадкам у майбутньому.

Такий механізм дає змогу виявляти та припиняти порушення до їх переходу у площину судового спору. Встановлення чітких строків розгляду звернень забезпечує передбачуваність процедури для всіх її учасників.

Комісія може стати першим доступним механізмом захисту для осіб, які не готові одразу звертатися до суду або правоохоронних органів. Вона дає можливість подати звернення, отримати його неупереджений розгляд та фахову оцінку викладених обставин.

Доказування і конфіденційність

Під час розгляду комісією звернень щодо випадків дискримінації за ознакою статі, насильства за ознакою статі та сексуальних домагань тепер застосовується концепція перенесення тягаря доказування із заявників на осіб, стосовно яких подано звернення.

Такий підхід відповідає сучасним міжнародним антидискримінаційним стандартам і покликаний забезпечити більш ефективний захист постраждалих осіб. Його значення особливо важливе з огляду на те, що дискримінаційні практики часто мають прихований характер і не залишають очевидних документальних підтверджень.

На практиці саме питання доказування часто стає однією з найбільших перешкод для захисту прав. Адже в багатьох випадках дискримінаційні висловлювання, прояви упередженого ставлення чи сексуальні домагання відбуваються без свідків, або в умовах, коли особа не має можливості належним чином зафіксувати такі факти.

Також одним із головних бар’єрів для повідомлення про дискримінацію або сексуальні домагання залишається страх осуду, втрати роботи чи інших негативних наслідків. Тому Порядок передбачає гарантії конфіденційності та належного зберігання матеріалів звернень. Їх дотримання також є необхідною умовою ефективної роботи комісій: навіть належно врегульована процедура не працюватиме, якщо особи побоюватимуться розголошення інформації або негативного впливу звернення на свою професійну діяльність.

Судова практика

Ефективний захист від дискримінації потребує гендерно чутливого підходу до правозастосування та здійснення правосуддя. Він передбачає оцінку обставин справи без впливу гендерних стереотипів та упереджень. При цьому такий підхід не означає надання переваг будь-якій зі сторін, а має забезпечити справедливий і об’єктивний розгляд спору.

Показовою у цьому контексті є практика Європейського суду з прав людини. У справі «Opuz v. Turkey» Суд визнав, що бездіяльність держави щодо захисту жінки від домашнього насильства може становити дискримінацію за ознакою статі. У справі «Oraru and Marin v. Romania» ЄСПЛ наголосив, що різний пенсійний вік та автоматичне припинення трудових відносин із жінками раніше, ніж із чоловіками, ґрунтуються на стереотипних уявленнях про гендерні ролі та становлять різницю у поводженні за ознакою статі.

Ці справи демонструють, що дискримінація нерідко випливає зі стереотипів, які впливають на трудові відносини, доступ до соціальних гарантій та реалізацію інших прав. Тому сучасні механізми захисту мають бути спрямовані не лише на реагування на очевидні порушення, а й на виявлення прихованих форм нерівного ставлення.

Що це означає для адвокатів

Положення Порядку можуть застосовуватися під час консультування постраждалих осіб, підготовки звернень до комісій, супроводу їх розгляду, оцінки дій роботодавця та формування доказової бази у справах про дискримінацію, насильство за ознакою статі чи сексуальні домагання.

У таких справах адвокат має враховувати не лише юридичну кваліфікацію обставин, а й потреби постраждалої особи, забезпечувати належне інформування, мінімізувати ризик повторної травматизації та супроводжувати клієнта на всіх етапах захисту.

Водночас практичне значення Порядку залежатиме від того, чи будуть своєчасно створені комісії, підготовлені їхні члени та забезпечені належний контроль і методичний супровід. Без цього існує ризик формального виконання вимог постанови або затягування розгляду звернень.

Автор публікації: Лілія Ластовиченко

Лілія Ластовиченко

представниця Комітету НААУ з питань гендерної політики у Чернівецькій області

Аби першим отримувати новини адвокатури, підпишіться на канал Національної асоціації адвокатів України у Telegram.