Межі критики органів адвокатського самоврядування: критерії ЄСПЛ

Адвокат має право оцінювати рішення органів адвокатського самоврядування і публічно висловлювати незгоду. Водночас професійний статус покладає на нього етичні обов’язки, порушення яких може мати дисциплінарні наслідки. Тож де проходить межа між захищеною професійною критикою та дисциплінарним проступком?

Що дозволено і заборонено

Правила адвокатської етики не містять заборони на критику органів адвокатського самоврядування. Більше того, стаття 12 прямо згадує критику їхньої діяльності, рішень, порядку формування та членів. Водночас, існують певні вимоги до форми і змісту відповідних висловлювань.

Всією своєю діяльністю адвокат повинен стверджувати повагу до адвокатської професії, яку він уособлює, її сутності та громадського призначення, сприяти збереженню та підвищенню поваги до неї в суспільстві. Цього принципу адвокат зобов’язаний дотримуватись у всіх сферах діяльності: професійній, громадській, публіцистичній та інших.

Стаття 12 також передбачає обов’язок виконувати законні рішення органів адвокатського самоврядування, ухвалені в межах їхньої компетенції. При цьому адвокат має право оскаржити такі рішення у встановленому законом порядку. Тож незгода з рішенням, його правова оцінка чи використання процедур оскарження самі собою не суперечать професійній етиці.

Критика виходить за встановлені ПАЕ межі, якщо вона спрямована на приниження авторитету адвокатури або статусу адвоката, має образливу чи принизливу форму, порочить честь, гідність або ділову репутацію особи, містить завідомо неправдиву інформацію чи заклики до невиконання рішень органів адвокатського самоврядування.

Стандарти зі Страсбурга

Практика Європейського суду з прав людини не містить справ, присвячених критиці органів адвокатського самоврядування. Водночас Суд сформулював низку універсальних принципів свободи професійної дискусії, які мають значення і для адвокатури.

Так, на необхідність розмежування тверджень про факти та оцінних суджень суд наголосив у справі Jerusalem v. Austria. Існування фактів можна довести, тоді як правдивість оцінних суджень не піддається доказуванню. Вимога довести правдивість такого судження є нездійсненною та порушує свободу вираження поглядів. Водночас навіть оцінне судження повинно мати достатню фактичну основу. За її відсутності висловлювання може бути визнане надмірним.

У справі Nikula v. Finland адвокатку було притягнуто до відповідальності за критичні висловлювання щодо дій прокурора під час кримінального провадження. ЄСПЛ урахував, що критика стосувалася процесуальної поведінки прокурора, була висловлена під час виконання функції захисту та не спрямовувалася на його особисті чи професійні якості загалом. Прикметно, що суд наголосив на особливому статусі адвокатів, які посідають центральне місце у здійсненні правосуддя як посередники між суспільством і судами. З огляду на це обмеження свободи професійних висловлювань адвоката можуть бути визнані необхідними в демократичному суспільстві лише за виняткових обставин.

Справа Steur v. the Netherlands стосувалася дисциплінарної оцінки висловлювань адвоката, який під час представництва клієнта поставив під сумнів належність дій посадової особи. Окремого стягнення до адвоката не застосували, однак дисциплінарний орган визнав його поведінку неправильною. ЄСПЛ зазначив, що навіть офіційне засудження поведінки без застосування санкції може впливати на подальше виконання адвокатом професійних обов’язків. Перспектива наступного перегляду критичних висловлювань здатна створити охолоджувальний ефект і стримувати адвоката від висловлення професійної позиції.

У справі Amihalachioaie v. Moldova голова Спілки адвокатів Молдови публічно розкритикував рішення Конституційного суду, яке стосувалося організації адвокатської професії. За ці висловлювання його було притягнуто до відповідальності та оштрафовано. ЄСПЛ урахував, що заявник висловлювався щодо питання, яке становило професійний і суспільний інтерес, а його коментарі були частиною дискусії про наслідки рішення Конституційного суду для адвокатури. Суд також звернув увагу на те, що висловлювання, хоча й мали різкий характер, не були ні тяжкою образою суддів, ні закликом до неповаги до судового рішення. Застосоване стягнення було визнано непропорційним поставленій меті.

Аспекти притягнення адвоката до відповідальності за публічну критику суддів, які розглядали резонансну справу, ЄСПЛ дослідив у справі Morice v. France. Суд визнав, що адвокати мають право публічно висловлюватися з питань функціонування правосуддя, якщо такі висловлювання сприяють обговоренню питання суспільного інтересу. При цьому адвокат не може висувати особливо серйозні звинувачення без достатньої фактичної основи або вдаватися до образ, єдиною метою яких є приниження особи.

ЄСПЛ також зазначив, що використання різкого, полемічного чи саркастичного тону саме собою не є несумісним зі свободою вираження поглядів. Під час оцінки висловлювання необхідно враховувати його загальний контекст, фактичне підґрунтя, предмет дискусії та роль автора у відповідному провадженні.

Орієнтири для оцінки

Зіставлення вимог ПАЕ з підходами ЄСПЛ дає підстави вважати, що межа допустимої критики проходить не між підтримкою органів адвокатського самоврядування та незгодою з ними, а між добросовісною професійною оцінкою і поширенням безпідставних звинувачень чи особистих образ. Аналіз наведених рішень дозволяє виокремити кілька орієнтирів.

Адвокат має право брати участь у професійній та суспільній дискусії, зокрема висловлювати критичні оцінки щодо діяльності інституцій, які виконують публічно значущі функції або представляють професійну спільноту. Межі допустимої критики таких органів є ширшими, ніж щодо приватних осіб, особливо коли висловлювання стосуються питань професійного чи суспільного інтересу.

Оцінні судження не підлягають доведенню як істинні або хибні. Водночас вони не повинні бути повністю відірваними від фактів. Твердження про конкретні порушення, зловживання чи інші обставини фактичного характеру мають спиратися на достатню фактичну основу.

Різкий, полемічний або неприємний тон сам собою не позбавляє висловлювання захисту, якщо критика є добросовісною, стосується предмета професійної дискусії та не зводиться до особистого нападу. Натомість образи, завідомо неправдиві відомості та безпідставні фактичні звинувачення не захищаються.

Під час оцінки таких висловлювань в рамках дисциплінарної процедури мають враховуватися їхній контекст, предмет, фактичне підґрунтя, форма, суспільне або професійне значення, а також пропорційність втручання. Навіть формальне засудження поведінки адвоката може створити охолоджувальний ефект і стримувати інших представників професії від участі у відкритій дискусії.

Автор публікації: Вячеслав Ус

Вячеслав Ус

представник НААУ у Федеративній Республіці Німеччина (м. Дюссельдорф)

Аби першим отримувати новини адвокатури, підпишіться на канал Національної асоціації адвокатів України у Telegram.