Для нас важливо допомогти регіональним радам діяти більш упевнено там, де закон дає інструмент, - голова Комітету НААУ Ю. Григоренко

Коли йдеться про порушення гарантій адвокатської діяльності, частіше згадують кримінальні провадження, обшуки, тиск на захисників або дисциплінарні процедури. Водночас значна частина ситуацій, з якими адвокати стикаються щодня, має саме адміністративний вимір: ігнорування адвокатських запитів, перешкоджання роботі, спроби впливу через публічний простір чи ототожнення адвоката з клієнтом. Після призначення Юрія ГРИГОРЕНКА головою Комітету НААУ з питань запобігання адміністративним правопорушенням, скоєним стосовно адвокатів, «ЗіБ» поговорив з ним про те, чому ця тема потребує системної роботи, як має працювати реєстр таких правопорушень, що дає ст.212-3 КпАП і чому заборона ототожнення адвоката з клієнтом має стати реальною гарантією професії.

«Адвокатура має не лише формальну гарантію, а й власний інструмент реагування»

— Пане Юрію, чому сьогодні питання адміністративних правопорушень, скоєних стосовно адвокатів, потребує окремої уваги? 

— Тому що адміністративно-деліктний сегмент захисту адвоката сьогодні залишається найменш системно опрацьованою частиною гарантій адвокатської діяльності.

Традиційно більше уваги приділялося двом іншим механізмам. Перший — кримінально-правовий. Це стст.397, 398, 400 Кримінального кодексу, які стосуються найтяжчих форм втручання: перешкоджання діяльності захисника чи представника, погроз, насильства, посягань на життя. Другий — дисциплінарний, який працює всередині професії і забезпечує дотримання професійних стандартів.

Але є ще третій механізм — адміністративний. І саме він мав би давати швидку відповідь на ті ситуації, з якими адвокати стикаються не епізодично, а фактично у повсякденній практиці. Це — ненадання або несвоєчасне надання відповіді на адвокатський запит, неповна чи недостовірна інформація у відповіді, спроби втручання в роботу адвокатського бюро, окремі випадки перешкоджання професійній діяльності в процесуальних і непроцесуальних контекстах.

Інакше кажучи, інструмент для щоденного захисту адвоката в законодавстві є. Питання в тому, наскільки системно він використовується.

Саме тому після призначення головою комітету я розглядаю це не як формальну ділянку роботи, а як напрям, де є реальний запит адвокатської спільноти і де потрібні методика, аналітика та координація з радами адвокатів регіонів.

— Якщо говорити про чинне законодавство, які саме адміністративні механізми сьогодні можуть застосовуватися у випадках порушень стосовно адвокатів? І чи правильно розуміти, що центральне місце тут займає ст.212³ КпАП про адвокатські запити?

— У кодексі можна виділити кілька груп складів, де адвокат може бути потерпілим саме у зв’язку з професійною діяльністю. Серцевина цього механізму — ч.5 ст.212³ КпАП. Вона передбачає відповідальність за неправомірну відмову в наданні інформації, несвоєчасне або неповне надання інформації, а також за надання інформації, що не відповідає дійсності, у відповідь на адвокатський запит. Це єдина норма кодексу, в диспозиції якої адвокат прямо названий.

Але нею все не обмежується. Є інформаційно-цифрові склади, процесуальний блок, пов’язаний із порядком у судовому засіданні, виборчий блок, коли адвокат може діяти як спостерігач чи юрист штабу, а також низка загальних складів, які набувають значення саме в професійному контексті.

Особлива цінність ст.212³ полягає в тому, що вона поєднується з п.9¹ ч.1 ст.255 КпАП. Ця норма дає голові ради адвокатів регіону або уповноваженому членові ради право самостійно складати протоколи про адміністративні правопорушення у частині, що стосується адвокатського запиту.

Тобто адвокатура має не лише формальну гарантію, а й власний інструмент реагування, який не залежить від того, чи відреагують правоохоронні органи. Питання в іншому — наскільки рівномірно і системно цей механізм застосовується в регіонах. Саме над цим комітет і має працювати.

«Якщо немає реєстру, кожна повторна справа фактично починається з нуля»

— Тобто проблема не стільки в наявності норми, скільки в тому, як вона застосовується на практиці. Що саме комітет може зробити для рад адвокатів регіонів?

— Передусім треба виходити з того, що комітет не керує радами адвокатів регіонів. Вони підзвітні конференціям адвокатів регіонів і Раді адвокатів України. Тому наша роль — не адміністративна, а методична й аналітична.

Якщо говорити про ст.212³ КпАП, її потенціал справді використовується нерівномірно. Норма чинна з 2012 року, але на практиці в одних регіонах механізм працює активніше, в інших — менш системно. І тут комітет може бути корисним саме через підготовку практичних інструментів.

Йдеться про модельні протоколи, покрокові алгоритми дій за логікою «адвокат — рада адвокатів регіону — суд», роз’яснення щодо доказової бази та типових процесуальних помилок. Тобто документи, якими реально можна користуватися на місцях.

Другий пріоритет — узагальнення практики. Сьогодні ми не маємо цілісної картини, як у різних регіонах застосовують ст.212³ КпАП та інші норми, що можуть стосуватися адвокатів. Тому комітет планує аналізувати судові рішення і на цій основі готувати щорічний огляд практики.

Для нас важливо допомогти регіональним радам діяти більш упевнено там, де закон дає інструмент.

— Ви згадали про потребу бачити цю практику системно. Для цього, зокрема, було створено Реєстр адміністративних правопорушень, скоєних стосовно адвокатів. Що саме він має змінити?

— Реєстр потрібен передусім для того, щоб ми не працювали з кожним випадком як з абсолютно окремою історією, відірваною від загальної картини.

Його було створено у 2022 році рішенням РАУ як єдину електронну базу даних із відомостями про правопорушення за статтею 212-3 КУпАП та осіб, які їх вчинили. Зараз комітет завершує роботу над фінальним проєктом Порядку ведення реєстру.

Логіка така: без системного обліку немає бази для виявлення повторності правопорушень. А повторність протягом року за частиною 9 ст.212³ КпАП — це вже кваліфікований склад із посиленою відповідальністю. Якщо немає реєстру, кожна повторна справа фактично починається з нуля.

Крім того, без реєстру неможливо побачити загальну картину. А без неї важко говорити і з Уповноваженим Верховної Ради з прав людини, і з профільним комітетом парламенту, і загалом ставити питання про зміни.

— Як це працюватиме?

— У проєкті порядку Національна асоціація адвокатів України визначена держателем Реєстру, РАУ — адміністратором, а комітет — реєстратором. Первинні відомості до реєстру мають подавати представники рад адвокатів регіонів у складі комітету. Тобто ті адвокати, які безпосередньо складають протоколи за ст.212³ КУпАП у своїх регіонах.

Ми виходимо з того, що реєстр має наповнюватися з першоджерела, без проміжних ланок і втрати інформації. Така конструкція дозволить пов’язати роботу комітету з регіональним рівнем і з тими практичними випадками, які виникають на місцях.

«Заборона ототожнення адвоката з клієнтом — це одна з ключових гарантій»

— Ще одна тема, на якій ви окремо зупиняєтеся, — ототожнення адвоката з клієнтом. Чому це також проблема?

— Тому що заборона ототожнення адвоката з клієнтом — це одна з ключових гарантій адвокатської діяльності. Вона закріплена у ст.23 закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Сенс цієї гарантії зрозумілий. Адвокат, який захищає позицію клієнта, реалізує конституційне право клієнта на правничу допомогу. Позиція у справі, висловлення на її користь, обраний спосіб захисту — це інструменти професійної ролі адвоката, а не його власне ставлення до клієнта, справи чи фактів, які в ній встановлюються.

На практиці ця гарантія залишається переважно декларативною. Адвокати, які представляють непопулярних клієнтів або працюють у резонансних провадженнях, регулярно стикаються з тим, що в медіа, соціальних мережах або публічних заявах посадових осіб їхня роль захисника подається як власна позиція, симпатія чи ідеологічна прихильність.

Інколи це доходить до того, що сім’я адвоката, його робоче місце або професійне коло стають об’єктами тиску через вибір клієнта. Це впливає не лише на репутацію, а й на безпеку адвоката, на свободу обрання клієнтів і на можливість здійснювати професійну діяльність незалежно.

— Чи є сьогодні в законодавстві реальний механізм відповідальності?

— Відповідальність за порушення цієї гарантії прямо не передбачена. Саме тому важливим є закон №4547-ІХ, що з липня минулого року знаходиться на підписі у Президента. Ним запроваджується нова ст.185¹⁶ КпАП — адміністративна відповідальність за публічне ототожнення адвоката з клієнтом, його ідеями, поглядами чи позицією у справі.

Тут важлива і міжнародна паралель. У ч.5 ст.6 Конвенції про захист професії адвоката прямо передбачено, що держави-учасниці забезпечують, щоб адвокати не зазнавали несприятливих наслідків через ототожнення з їхніми клієнтами або справами клієнтів. Фактично це відповідає гарантії, яка вже є в нашому законі, але виводить її на рівень міжнародного договірного зобов’язання.

— Ви згадали Конвенцію Ради Європи. Що з неї важливо саме для теми адміністративних правопорушень стосовно адвокатів?

— Оскільки зараз триває процес ратифікації, Комітет має підготувати в своїй частині експертний висновок про відповідність національного законодавства стандартам Конвенції та пакет пропозицій, необхідних для її імплементації.

Для нашого напряму важливі насамперед три положення конвенції: ст.6 — про професійні права адвоката, ст.7 — про свободу вираження поглядів і ст.9 — про захисні заходи.

Остання охоплює не лише кримінальні, а й адміністративні розслідування. У нашому законодавстві гарантії ст.23 закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» побудовані переважно в логіці кримінального провадження: особливий порядок обшуку, огляду, тимчасового доступу до речей і документів адвоката, обов’язкова присутність представника ради адвокатів регіону.

А щодо заходів забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення — особистого огляду, огляду речей, доставлення, адміністративного затримання — аналогічних гарантій на нормативному рівні немає. І це один із аспектів майбутніх змін у законодавстві.

— Давайте продовжимо тему адміністративної відповідальності. Є ще одна чутлива ситуація — поведінка адвоката в судовому засіданні. Де проходить межа між правом адвоката вільно висловлювати позицію у справі і повноваженнями суду підтримувати порядок у процесі?

— Це, справді, делікатна сфера. З одного боку, адвокат має право вільно висловлювати свою позицію у справі, що прямо пов’язано з гарантіями адвокатської діяльності. З іншого — суд має повноваження підтримувати порядок у судовому засіданні. І саме тут може виникати питання застосування ст.185³ КпАП, яка стосується неповаги до суду.

Для нас важливо не протиставляти ці речі механічно. Потрібен баланс між свободою висловлення позиції адвоката і повноваженнями суду щодо порядку в засіданні. У цьому контексті важлива також ст.7 згаданої конвенції, яка стосується свободи вираження поглядів.

Тема потребує доктринального опрацювання з опорою на практику Європейського суду з прав людини, зокрема рішення у справах «Morice v. France», «Nikula v. Finland», «Kyprianou v. Cyprus». І, звичайно, тут потрібен виважений діалог із представниками судової влади.

«Головне — методичний продукт, яким реально користуватимуться у регіонах»

— Якщо говорити ширше, чи достатньо сьогодні КпАП охоплює ситуації, коли адвокату перешкоджають у професійній діяльності? Можливо, якихось норм бракує?

— Є кілька структурних прогалин, на мій погляд. Перша — відсутність загального складу за перешкоджання діяльності адвоката поза судовим засіданням. Друга — відсутність прямого складу за порушення гарантій, передбачених ст.23 закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Третя — відсутність відповідальності за порушення заборони ототожнення адвоката з клієнтом.

Комітет у цьому питанні здійснює аналітичне супроводження. Формальне просування таких ініціатив відбувається через профільні комітети НААУ та Раду адвокатів України.

— Тоді як ви бачите результат роботи Комітету у 2026 році? Що має з’явитися не на рівні заяв, а на рівні інструментів?

— Я б не вимірював результат роботи Комітету кількістю заяв чи пресрелізів. Для нас головне — методичний продукт, яким реально користуватимуться у регіонах. Я вже частково про це говорив, але тут важливо підсумувати.

Модельні протоколи, алгоритми дій, чек-листи, типові форми, роз’яснення щодо доказової бази і типових процесуальних помилок – це інструменти, які можуть допомогти радам адвокатів регіонів упевнено застосовувати наявні механізми.

Так само важливо бачити практику не уривками, а в цілому. Тому комітет планує аналізувати судові рішення за ч.5 ст.212³ КпАП та іншими нормами, що стосуються адвокатів, і готувати щорічний огляд адміністративно-деліктної практики.

Працюватимемо над експертним висновком щодо відповідності національного законодавства стандартам Конвенції Ради Європи про захист професії адвоката та над пакетом пропозицій, необхідних для її імплементації.

Тобто завдання комітету — не точково реагувати на окремі резонансні випадки, а працювати з типовими моделями порушень і формувати інструменти, які можуть застосовуватися системно в усіх регіонах.

Звичайно, така робота можлива лише у взаємодії з РАУ, радами адвокатів регіонів, профільними комітетами НААУ, Вищою школою адвокатури та міжнародними структурами — залежно від конкретного напряму.

— І на завершення: хто сьогодні формує команду комітету і як адвокати можуть долучитися до цієї роботи?

— Разом зі мною сьогодні працюють заступники Леонід Скокін і Анастасія Бурковська, а також секретар комітету Євгеній Іванченко.

Новий склад комітету формуватиметься так, щоб поєднати адвокатів, зацікавлених у роботі цього напряму, і представників рад адвокатів регіонів, які працюють із протоколами за ст.212³ КпАП. Так ми забезпечуємо отримання первинних даних з першоджерела і постійний зв’язок із регіонами.

Але робота комітету — це не лише робота його членів. Це робота всієї адвокатської спільноти. Тому для нас буде цінним зворотний зв’язок від колег: кейси застосування ч.5 ст.212³ КпАП — як вдалі, так і ті, що зайшли у глухий кут; пропозиції щодо методичних продуктів, яких потребує практика; конкретні приклади ситуацій, де наявних інструментів захисту виявилося недостатньо.

Саме з такого матеріалу і будується системна робота. Захист адвоката від таких правопорушень — це робота без гучних подій і резонансних рішень. Але надійність професії будується на щодень.

Інтерв’ю опубліковано у виданні «Закон і Бізнес».

Автор публікації: Юрій Григоренко

Юрій Григоренко

голова Комітету НААУ з питань запобігання адміністративним правопорушенням, скоєним стосовно адвокатів

Аби першим отримувати новини адвокатури, підпишіться на канал Національної асоціації адвокатів України у Telegram.