Права є, але чи є сила: що можуть профспілки

Право на профспілковий захист в Україні не скасоване навіть в умовах воєнного стану. Водночас реальна ефективність цього механізму залежить не лише від закону, а й від того, наскільки профспілка здатна довести порушення колективних прав у переговорах і в суді.

У світі простежується виразна тенденція до посилення профспілкового руху. Об’єднання працівників великих компаній дедалі частіше стає не лише трудовим, а й ширшим правозахисним інструментом у нових умовах ринку праці.

Показовим у цьому сенсі є кейс Amazon. У 2022 році працівники складу в Нью-Йорку після скарг на виснажливі умови праці домоглися створення першої профспілки в тридцятирічній історії компанії. Подібні процеси відбувалися і в Starbucks, де працівники американських кав’ярень почали масово об’єднуватися для колективного захисту своїх інтересів.

Схожі тенденції проявилися і в інших сферах. Зокрема, широкий резонанс мав страйк сценаристів та акторів Голлівуду, серед вимог яких був і захист від неконтрольованого використання штучного інтелекту. У Європі ж одними з найпомітніших залишаються страйки транспортників. Достатньо згадати трудові конфлікти навколо Lufthansa та Deutsche Bahn, які суттєво впливали на авіаційне і залізничне сполучення в Німеччині.

Чи привели всі ці кампанії до повного задоволення вимог працівників? Ні. Частину вимог роботодавці враховували, частину — ні. Але сам масштаб і тривалість таких конфліктів свідчать про інше: навіть у великих технологічних і жорстко централізованих компаніях працівники здатні об’єднуватися, формулювати спільні вимоги і впливати на правила трудових відносин.

В Україні право на об’єднання у профспілки гарантоване Конституцією. Законодавство надає профспілкам досить широкі повноваження та інструменти впливу на роботодавця: від ведення колективних переговорів до права вимагати звільнення керівника підприємства. Проте на практиці профспілкам не завжди вдається реалізувати ці права.

Одним із найгучніших кейсів останнього часу стала справа ДП «Украерорух». Профспілка вимагала розірвання трудового договору з виконувачем обов’язків директора через численні порушення трудового законодавства.

Справа розглядалася судами понад 6 років. У січні 2026 року Велика Палата Верховного Суду поставила крапку, скасувавши рішення профспілки про звільнення керівника. Суд зазначив, що попри право профспілки вимагати звільнення виконувача обов’язків керівника, профспілка зобов’язана довести наявність не будь-яких, а саме істотних порушень колективних прав працівників. Цей кейс демонструє, що вплив профспілок на топменеджмент все ж таки обмежений, а стандарти доказування є підвищеними.

Зараз судами розглядається ще одна справа за позовом профспілки до АТ «Укрзалізниця». Цей кейс стосується застосування норм Закону «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», яким обмежено деякі трудові права працівників на час війни. На його підставі товариство з березня 2022 року призупинила виплату працівникам коштів на оздоровлення, гарантованих у колективних договорах. Однак рішення було прийнято до того, як набула чинності відповідна дозвільна норма закону. У червні 2024 року правління компанії прийняло нове рішення, яке не відновило права працівників, а лише зафіксувало виплати на мінімальному рівні без погодження з профспілками. Профспілка продовжує боротьбу за оздоровчі виплати залізничникам у судовому порядку.

Підсумовуючи, можна з упевненістю сказати, що сучасні профспілки – це потенційно потужні об’єднання, здатні відстоювати права та інтереси працівників навіть у багаторічних судах проти корпоративних гігантів. А в Україні, особливо під час дії обмежень воєнного стану, саме об’єднання працівників може стати запобіжником від свавільного порушення трудових прав.

Автор публікації: Катерина Цвєткова

Катерина Цвєткова

заступниця голови Комітету НААУ з питань трудового права

Аби першим отримувати новини адвокатури, підпишіться на канал Національної асоціації адвокатів України у Telegram.