Звільнення за втратою довіри: межі застосування

Коли роботодавець може послатися на втрату довіри, а коли таке звільнення не витримує судової перевірки? Практика Верховного Суду окреслює межі застосування цієї підстави та вимоги до доведення винних дій працівника.

Умови звільнення

Трудовий договір з ініціативи роботодавця може бути розірваний у разі винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довіри до нього з боку роботодавця (п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП).

Для правомірного застосування цієї підстави обов’язково мають бути наявні три умови:

•  працівник безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності (приймання, зберігання, транспортування, розподіл тощо);

•  вчинено винну дію (умисно або з необережності);

•  ці дії створюють підстави для втрати довіри з боку роботодавця.

Втрата довіри є наслідком такого проступку, який дає достатні підстави вважати, що надалі залишення працівника на посаді, пов’язаній з обслуговуванням матеріальних цінностей, може призвести до їх втрати. Водночас одна лише підозра роботодавця не може бути підставою для звільнення.

Для звільнення за втратою довіри не є обов’язковою наявність негативних майнових наслідків для роботодавця чи завданої матеріальної шкоди. Достатньо, щоб працівник, який безпосередньо обслуговує цінності, вчинив умисні або необережні дії, що дають роботодавцю підстави для втрати довіри (зокрема, порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями). З огляду на положення ст. 135-1 КЗпП обслуговування матеріальних цінностей передбачає здійснення певними працівниками підприємства, установи, організації дій, повʼязаних зі зберіганням, обробкою, продажем (відпусканням), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей.

Підставою звільнення є винні дії працівника, форма вини (умисел чи необережність) значення не має, якщо працівник передбачав або повинен був передбачити негативні наслідки своїх дій. Роботодавець зобов’язаний довести провину за допомогою об’єктивних фактів. Прикладами таких дій можуть бути: систематична нестача довірених цінностей; недбале ставлення до обов’язків; порушення правил торгівлі, обмірювання, обважування, завищення цін; привласнення майна; порушення правил ведення операцій з цінностями (відсутність належного обліку, несвоєчасне оприбуткування тощо).

Важливо, що вину має бути доведено роботодавцем за допомогою доказів, зокрема підтверджених службовою перевіркою, актами інвентаризації чи аудиторським висновком.

Відповідно до абз. 2 п. 28 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.92 № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», звільнення з підстав втрати довір`я суд може визнати обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом і т. ін.), вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір`я. З огляду на викладене та розуміння безпосереднього обслуговування грошових і товарних цінностей можна дійти висновку, що основне коло працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності, це особи, які одержують їх під звіт.

У кожному конкретному випадку з’ясовується, чи становить виконання операцій із безпосереднім обслуговуванням цінностей основний зміст трудових обов’язків працівника; чи носить виконання цих дій відповідальний, підзвітний характер з наявністю обліку та контролю за рухом і зберіганням цінностей.

Особи, які здійснюють лише функції обліку, охорони або управлінські функції щодо розпорядження майном і коштами роботодавця, не належать до кола працівників, на яких поширюється дія п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП.

У зв’язку із цим слід належно оцінити посадову інструкцію, зокрема встановити, чи приймає працівник майно на відповідальне зберігання, чи є його обов’язки саме операціями з цінностями, а не загальним керівництвом чи обліком.

Що каже суд

Практика Верховного Суду підтверджує: сама по собі керівна посада, функції обліку або розпорядження майном ще не означають, що працівника можна звільнити за втратою довіри. Суд у кожній справі перевіряє зміст посадових обов’язків і фактичні обставини проступку.

Звільнення головного бухгалтера за втратою довіри визнано незаконним, оскільки її посадові обов’язки не включали безпосереднього обслуговування цінностей, такі операції не становили основний зміст її трудових обовʼязків (постанова від 13.02.2025 у справі № 757/26467/22-ц).

До повноважень позивача як генерального директора входить, серед іншого, поточне керівництво підприємством, управлінські функції щодо розпорядження майном і коштами підприємства. При цьому виконання операцій, що пов`язані з безпосереднім обслуговуванням матеріальних цінностей, зміст трудових обов`язків позивача не становить. Особи, які здійснюють функції обліку, охорони або управлінські функції щодо розпорядження майном та коштами підприємства, не належать до кола працівників, на яких поширюється дія п. 2 ч.1 ст. 41 КЗпП (постанова від 04.02.2026 у справі № 522/7119/23).

Згідно з умовами контракту та статуту підприємства до посадових обов`язків позивача як генерального директора разом з управлінськими функціями входять також функції з безпосереднього обслуговування товарно-матеріальних цінностей. Позивач допустив неналежне використання майна і коштів підприємства, що підтверджується актом перевірки ефективності використання та забезпечення збереження майна. Перевіркою встановлено порушення, які кваліфіковані як допущені особисто генеральним директором, так і персоналом, за який керівник підприємства несе відповідальність. Проте Верховний Суд звертає увагу, що до повноважень генерального директора підприємства входить поточне керівництво підприємством, управлінські функції щодо розпорядження майном і коштами підприємства, а виконання операцій, що пов`язані з безпосереднім обслуговуванням матеріальних цінностей, зміст трудових обов`язків не становить (постанова від 04.02.2025 у справі № 588/1668/23).

Суди зобов’язані ретельно аналізувати посадову інструкцію та встановлювати, чи є працівник фактично матеріально-відповідальною особою з відповідальним характером обов’язків. У  посадовій інструкції завідувача аптечним складом відсутня інформація про те, що особа приймає на відповідальне зберігання майно. Отже, функції та обов`язки на посаді завідувача аптечним складом не передбачають безпосереднє обслуговування товарних цінностей, а є функціями з обліку та управлінськими функціями щодо розпорядження майном (постанова від 26.03.2025 у справі № 686/15989/20).

Паливні талони зберігалися безпосередньо у працівника, який є особою, що обслуговує грошові та матеріальні цінності, та який перебував у прикасовій зоні АЗС, що є територією підвищеного контролю та безпеки для грошових і товарних цінностей. Суд не надав оцінки зазначеному факту у взаємозв`язку з іншими встановленими обставинами, зокрема наявністю надлишку готівкових коштів у касі та виявленням у працівника дубліката інкасаторського ключа від сейфа, які у своїй сукупності мають істотне значення для вирішення питання про наявність підстав для втрати довіри до працівника (постанова від 28.01.2026 у справі № 607/1276/25).

***

Таким чином, звільнення за п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП залишається однією з найскладніших підстав через високі вимоги до доведення. Роботодавцю недостатньо лише факту нестачі або порушення обліку – потрібно довести, що працівник безпосередньо обслуговував цінності, вчинив винні дії і що саме ці дії обґрунтовано призвели до втрати довіри.

Ключовим є акцент на аналізі посадової інструкції, договору про повну матеріальну відповідальність та характері трудової функції.

Автор публікації: Алла Андрушко

Алла Андрушко

член ради Комітету НААУ з питань трудового права, член Центру з трудового права НААУ

Аби першим отримувати новини адвокатури, підпишіться на канал Національної асоціації адвокатів України у Telegram.