Межі суду у перевірці повноважень адвоката окреслила ВРП

Воєнний стан поставив перед судами і адвокатурою нову колізію: як оцінювати повноваження адвоката, який проходить військову службу, але не зупинив право на заняття адвокатською діяльністю? Помилка у відповіді на це питання може обернутися обмеженням доступу до правосуддя для учасника справи, а для судді — дисциплінарною відповідальністю.

У центрі історії – звичайна заява в інтересах юридичної особи про заміну сторони у виконавчому провадженні, подана до районного суду. Заяву підписав і подав через систему «Електронний суд» адвокат, який одночасно проходив військову службу. Він перебував на посаді з 2022 року, виконував бойові (спеціальні) завдання та надав суду відповідну довідку. При цьому він діяв як адвокат на підставі укладеного договору про надання правничої допомоги та ордера. Відомостей про зупинення права на заняття адвокатською діяльністю до ЄРАУ внесено не було.

Суд звернув увагу на факт перебування представника на військовій службі. Посилаючись на п. 2 ч.1 ст. 7 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», який визначає військову службу як несумісну з адвокатською діяльністю, суддя дійшла висновку, що адвокат не мав повноважень подавати заяву. Тож її ухвалою було залишено без розгляду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 257 ЦПК.

Основний аргумент полягав у тому, що адвокат зобов’язаний був у триденний строк з дня виникнення обставин несумісності подати до ради адвокатів регіону за адресою свого робочого місця заяву про зупинення адвокатської діяльності. Оскільки така заява відсутня, а адвокат продовжував здійснювати професійну діяльність, повноваження представника суд вважав недійсними. Також було враховано роз’яснення Ради адвокатів України від 02.08.2022 № 60, згідно з яким раніше ухвалене рішення РАУ від 03.03.2022 № 24 тимчасово не дозволяло застосовувати суміщення як підставу для притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності, але не звільняло від обов’язку подати заяву про зупинення адвокатської діяльності. На думку судді, сам факт перебування на військовій службі унеможливлював здійснення представницьких повноважень, навіть за наявності ордера та договору.

Відповідна ухвала суду згодом стала підставою для відкриття Вищою радою правосуддя дисциплінарної справи за скаргою цього адвоката. Скаржник стверджував, що суддя фактично взяла на себе функції органів адвокатського самоврядування, створивши штучну перешкоду для доступу юридичної особи, яку він представляв, до правосуддя. Він наголошував, що зупинення адвокатської діяльності відбувається не автоматично, а лише після подання адвокатом відповідної заяви та внесення відомостей до ЄРАУ.

Прикметно, що апеляція пізніше скасувала ухвалу суду першої інстанції, визнавши, що повноваження адвоката були підтверджені належними документами відповідно до вимог ЦПК. Зупинення адвокатської діяльності не відбувається автоматично, а матеріали справи не містили відомостей про подання адвокатом заяви про зупинення адвокатської діяльності чи накладення на нього дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення адвокатської діяльності. Крім того, на момент розгляду продовжувало діяти рішення РАУ № 24.

Дослідивши матеріали справи, дисциплінарна палата дійшла висновку, що суддя допустила проступок. Залишивши заяву без розгляду без підтверджених даних про фактичне зупинення права на адвокатську діяльність, суддя порушила ключові засади цивільного судочинства та незаконно обмежила доступ до правосуддя (підпункт «а» п. 1 ч. 1 ст. 106 Закону «Про судоустрій і статус суддів»). Дії було кваліфіковано як вчинені внаслідок недбалості, і до судді застосовано дисциплінарне стягнення у виді попередження.

Особливу увагу привертає проблема, яка виходить за межі справи, а саме: несвоєчасність подання або неподання адвокатом заяви про зупинення адвокатської діяльності. Закон покладає цей обов’язок на адвоката. Проте в умовах воєнного стану, коли адвокати призвані на військову службу під час мобілізації та перебувають у лавах Збройних Сил, виконання цього обов’язку часто стає об’єктивно ускладненим через бойові завдання, переміщення та специфіку служби.

Саме через відсутність відомостей про таку заяву в матеріалах справи ДП визнала, що повноваження адвоката продовжували діяти. А суд не має права самостійно заповнювати цю прогалину, автоматично позбавляючи представника статусу та створюючи бар’єри для учасників. Такий підхід суперечить завданням цивільного судочинства – забезпеченню ефективного, неупередженого та своєчасного захисту прав і законних інтересів.

З іншого боку, скасування ухвали апеляційним судом не є автоматичним виправданням для судді в дисциплінарному провадженні. Дисциплінарний орган оцінює не законність судового рішення як такого, а дії судді під час його ухвалення, зокрема наявність недбалості, яка призвела до обмеження доступу до правосуддя.

Повний текст рішення Третьої Дисциплінарної палати № 193/3дп/15-26 від 11.02.2026 оприлюднено на сайті Вищої ради правосуддя.

Автор публікації: Дмитро Бузанов

Дмитро Бузанов

заступник голови Комітету НААУ з питань інформаційної політики та взаємодії із ЗМІ

Аби першим отримувати новини адвокатури, підпишіться на канал Національної асоціації адвокатів України у Telegram.