Виконавче провадження в умовах воєнного стану: між гуманізмом та справедливістю

У 2026 році сфера примусового виконання судових рішень в Україні продовжує працювати в особливому режимі, запровадженому після повномасштабного вторгнення Законом № 2129-IX. Аналіз поточної ситуації вказує на декілька ключових трендів та викликів.

Конституція України та практика Конституційного Суду послідовно виходять з того, що виконання судового рішення є складовою права на справедливий суд. У рішенні КС від 30.06.2009 № 16-рп/2009 наголошено: виконання судових рішень, які набрали законної сили, утверджує авторитет України як правової держави, є обов’язковим на всій території України та забезпечується державою під контролем суду.

У звичайній логіці Закон «Про виконавче провадження» покладає на виконавця обов’язок виявляти майно боржника, накладати арешт і звертати стягнення на майно, за винятком прямо визначених виключень. Воєнний стан зберіг цей каркас, але додав до нього масштабні обмеження, які фактично визначають межі можливого.

По-перше, територіальний аспект. Виконавчі дії зупиняються на територіях, що перебувають у тимчасовій окупації або в зоні активних бойових дій, згідно з актуальним переліком уповноваженого органу - Мінреінтеграції.  По-друге, енергетична та оборонна безпека. Триває мораторій на стягнення з підприємств оборонно-промислового комплексу та об’єктів критичної інфраструктури, що забезпечують життєдіяльність країни в умовах війни. По-третє, стягнення з фізосіб. Чинною є заборона на примусове стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги в регіонах, які постраждали від бойових дій.

Одним із найважливіших соціальних запобіжників у 2026 році залишається право боржника на користування коштами на заарештованому рахунку. Фізична особа-боржник має право витрачати суму в розмірі двох мінімальних заробітних плат на місяць (станом на січень 2026 року це 13,4 тис. грн. Для реалізації цього права боржник повинен звернутися до виконавця з відповідною заявою про визначення рахунку для здійснення видаткових операцій.

Паралельно 2026 рік стане роком остаточної інтеграції виконавчої служби в екосистему цифрових послуг. Автоматизований арешт коштів уже працює майже миттєво між виконавцем та більшістю комерційних банків України. У «Дії» користувачі отримують сповіщення про відкриття провадження та накладення арешту, а також мають можливість сплатити борг у два кліки, що значно підвищує відсоток добровільного виконання.

Отже примусове виконання рішень станом на сьогодні — це компроміс між необхідністю підтримки економіки, де виконання рішення є гарантією права власності, та соціальним захистом населення, що постраждало від війни. Головною тенденцією залишається цифровізація, яка нівелює бюрократичні затримки, проте правова невизначеність щодо майна на прифронтових територіях - це «сіра зона» системи.

І воєнний стан в Україні — це безумовно виклик для механізмів реалізації права, але не підстава для заперечення самого права. Держава зобов’язана не лише декларувати захист права власності, а й зберігати його значення в системі правозастосування, зокрема на стадії виконавчого провадження. Адже навіть у такі складні часи закон не може бути поставлений «на паузу».

Автор публікації: Ірина Шаповалова

Ірина Шаповалова

член Комітету НААУ з питань виконання рішень

Аби першим отримувати новини адвокатури, підпишіться на канал Національної асоціації адвокатів України у Telegram.