Проблемні питання зняття з контролю за дотримання граничних строків розрахунків за операціями з експорту товарів

У статті розглянуто особливості припинення зобов’язань між сторонами шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, досліджено проблемні питання зняття з контролю за дотриманням граничних строків розрахунків за операціями з експорту товарів. Окрема увага приділена питанням визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення про накладання штрафу та пені.

Під час дії воєнного стану в Україні надважливим залишається забезпечення стабільного функціонування економіки країни, у тому числі підтримання активної зовнішньоекономічної діяльності резидентів щодо експорту та імпорту товарів.

Законом України «Про валюту і валютні операції» № 2473 від 21.06.2018 встановлено загальні правила розрахунків при здійсненні суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності експортно-імпортних операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до п. 14-2 постанови Правління Національного банку України «Про роботу банківської системи в  період запровадження воєнного стану» № 18 від 24.02.2022 (у редакції зі змінами, внесеними згідно з постановою НБУ № 22 від 16.02.2024) (норми якої є нормами спеціальної дії на період запровадження воєнного стану на території України), граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 180 календарних днів та застосовуються до операцій, здійснених з 5 квітня 2022 року.

У свою чергу, ст. 20 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» № 361 від 06.12.2019 визначає мінімальну суму експортної операції, з якої розпочинається валютний нагляд за дотриманням резидентом граничних строків розрахунків. Ця сума становить 400 тисяч гривень на момент проведення фінансової операції.

Згідно з постановою Правління НБУ №  7 від 02.12.2019, якою затверджено Інструкцію «Про порядок валютного нагляду банків за дотримання резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів», на банки покладено обов’язок здійснювати валютний нагляд за дотриманням їх клієнтами-резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

Положення ч. 5 ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» № 2473 від 21.06.2018 передбачає, що порушення резидентами строку розрахунків тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 % суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом НБУ, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).

При здійсненні юридичними особами, резидентами України зовнішньоекономічної діяльності з експорту та імпорту товарів виникають непоодинокі випадки, коли між одними й тими ж сторонами зовнішньоекономічних відносин виникають зустрічні, взаємні однорідні зобов’язання. Принагідно зазначимо, що зустрічність вимог передбачає одночасну участь сторін у двох зобов’язаннях, в яких кредитор за одним зобов’язанням є  боржником за  другим, а  боржник за  першим зобов’язанням є кредитором за другим.

Правила припинення зобов’язання сформульовані у главі 50 «Припинення зобов’язання» розділу І Книги п’ятої «Зобов’язальне право» Цивільного кодексу України.

Норми ч. 1 ст. 598 ЦК передбачають, що зобов’язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, установлених договором або законом, зокрема згідно з ч. 1 ст. 601 ЦК зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги.

ЦК визначає умови, яким мають відповідати вимоги сторін для того, щоб вони підлягали взаємному зарахуванню, зокрема такі вимоги мають бути:

а) зустрічними (кредитор за одним зобов’язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов’язанням є кредитором за другим);

б) бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв’язку з чим, зарахування, як спосіб припинення, як правило, застосовується до зобов’язань із передачі родових речей, зокрема грошей);

в) строк виконання таких вимог настав, не встановлений або  визначений моментом пред’явлення вимоги.

Таким чином, якщо при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності з експорту та імпорту товарів між резидентами України та їх контрагентами-нерезидентами виникають взаємні однорідні зобов’язання, сторони згідно з ч. 1 ст. 601 ЦК мають право припинити такі зобов’язання шляхом зарахуванням зустрічних однорідних вимог.

Зауважимо, що  ми розглядаємо випадки реальних, а не удаваних зовнішньоекономічних відносин, при яких між їх сторонами виникають дійсні зустрічні однорідні зобов’язання, а не фіктивні, удавані, метою яких є приховати справжній правочин між сторонами.

Як ми розуміємо, у випадку припинення між сторонами однорідних зобов’язань шляхом зарахуванням зустрічних однорідних вимог, надходження валютної виручки на банківський рахунок резидента за операцію з експорту товарів не відбудеться.

Чи буде таке припинення зобов’язань між сторонами зовнішньоекономічних відносин підставою для зняття банківського нагляду за дотриманням резидентом граничних строків розрахунків за операціями з експорту товарів?

Відповідно до  положень п.п.  5 п.  10 постанови Правління НБУ «Про затвердження Інструкції про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів» № 7 від 02.01.2019, банк має право завершити здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за наявності документів про припинення зобов’язань за операціями з експорту, імпорту товарів зарахуванням зустрічних однорідних вимог.

У той же час норма спеціальної дії, а саме п. 14-6 постанови правління НБУ «Про роботу банківської системи в  період запровадження воєнного стану» № 18 від 24.02.2022 у редакції зі змінами, внесеними згідно з постановою НБУ № 22 від 16.02.2024, визначає, що банк не має права завершити здійснення валютного нагляду за  дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту / імпорту товарів на підставі документів про припинення зобов’язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог.

Наслідком залишення резидента під валютним наглядом щодо дотримання граничних строків розрахунків за операцією з експорту товарів (180 календарних днів) після припинення зобов’язань між сторонами зарахуванням зустрічних однорідних вимог стане автоматичне порушення таким резидентом установлених граничних строків розрахунків за операцією з експорту товарів.

У свою чергу, порушення резидентом граничних строків розрахунків за операцією з експорту товарів є приводом для проведення його перевірки територіальним підрозділом Державної податкової служби, результатом якої буде отримання податкового повідомлення-рішення, яким на підставі п.п. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України, ч. 5 ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» № 2473 від 21.06.2018 до  резидента буде застосовано суму штрафних (фінансових), санкцій (штрафів) та/або пені за порушення граничного строку розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Як діяти у  такій ситуації резиденту, яку правову позицію обрати для захисту своїх прав та визнання у  судовому порядку протиправним та  скасування податкового повідомлення-рішення про накладання штрафу та пені за порушення граничного строку розрахунків за операцією з експорту?

Згідно з положеннями ч. 4 ст.  6 та  ч. 1 ст. 14 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» № 959-XII від 16.04.91 суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України. Суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право самостійно визначати форму розрахунків за зовнішньоекономічними операціями з-поміж тих, що  не суперечать законам України та  відповідають міжнародним правилам.

Відповідно до положень ст. 627, 628 ЦК сторони вільні у виборі виду договору та його умов, а згідно з нормами ст. 629 ЦК укладений договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Положення ч. 1 ст. 598 ЦК визначає, що зобов’язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, установлених договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 601 ЦК зобов’язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги.

Правочин відповідно ч. 1 ст. 204 ЦК є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Констатуємо, що випадки, у яких суб’єктам господарювання забороняється припиняти зобов’язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, можуть бути визначені виключно в законах України.

Водночас положення чинного національного законодавства України не забороняють, а їх певні норми прямо передбачають зарахування зустрічних однорідних вимог, як один із видів припинення зобов’язання за зовнішньоекономічними договорами.

Відповідно до принципу юридичної сили нормативно правових актів положення законів мають вищу юридичну силу над положеннями підзаконних нормативних актів. Право, встановлено законом, не може бути скасоване підзаконними актами, постановами чи листами НБУ тощо.

Варто зосередити увагу і на тому, що положення п. 14-6 постанови Правління НБУ № 18 від 24.02.2022 не  містить заборони на  припинення зустрічних зобов’язань, адже зміст цієї норми спрямовано на  врегулювання діяльності саме банківських установ у сфері валютного нагляду і не поширюється на господарську діяльність суб’єктів господарювання та не містить вимог чи обмежень щодо способів припинення зобов’язань, наданих суб’єктам господарської діяльності законами України, а саме права припиняти договірні зобов’язання за зовнішньоекономічним контрактом шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

Враховуючи вищевикладене, констатуємо, що  у випадках припинення резидентом зобов’язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог, посилання територіальних податкових органів у  податковому повідомленні-рішенні на положення п. 14-6 постанови Правління НБУ № 18 від 24.02.2022 є хибним та протиправним і не може бути покладено в обґрунтування як підстава для притягнення резидента до відповідальності за порушення встановлених граничних строків повернення валютної виручки за результатами операції з експорту товарів.

ВІСНИК НААУ № 10 (115)

Автор публікації: Віктор Ясевін

Віктор Ясевін

представник НААУ в Угорщині (м. Будапешт)

Аби першим отримувати новини адвокатури, підпишіться на канал Національної асоціації адвокатів України у Telegram.