5 порад адвокату, як домовитися з партнерами про гроші, ролі та відповідальність

Партнерство в адвокатурі потребує не лише спільних цінностей, а й чітких домовленостей про ролі, гроші, клієнтів і відповідальність. Про те, як вибудувати професійну співпрацю на старті, говорили під час вебінару UNBA NextGen у Волинській області.

Спікерами заходу виступили голова Молодіжного Комітету НААУ – UNBA NextGen Ігор Андрєєв, а також адвокати Дмитро Бакулін та Сергій Іванів. На основі власного досвіду вони обговорили пʼять практичних питань, які варто врахувати адвокатам під час створення або розвитку партнерства в адвокатському об’єднанні.

1. Не створювати партнерство заради «ривка» за рахунок іншого.

Перш ніж створювати партнерство з нуля, адвокату варто оцінити власну професійну й фінансову самодостатність. Партнерство не має бути способом досягти успіху за рахунок іншого або компенсувати відсутність власної клієнтської бази.

Якщо адвокат ще не має достатнього досвіду, довіри клієнтів і розуміння власної практики, доцільніше спочатку працювати в команді, розвиватися, напрацьовувати репутацію і лише потім переходити до рівноправного партнерства.

2. Домовитися про гроші й спільні витрати.

Одне з ключових питань на старті — модель розподілу коштів. Автоматична домовленість «усе 50 на 50» може стати джерелом конфлікту, якщо один партнер приводить більше клієнтів, виконує більший обсяг роботи або фактично утримує окремий напрям практики.

Тому ще на початку варто визначити, які витрати є спільними, хто відповідає за клієнта, як розподіляється гонорар у конкретній справі та за що кожен партнер отримує свою частку.

3. Звертати увагу на «червоні прапорці».

Під час вибору партнера важливо не лише звертати увагу на професійний рівень, а й оцінити особисті якості. Серед ризикових ознак учасники дискусії називали брехню, жадібність, надмірне зосередження на власному «я» та небажання працювати на спільний результат.

Такі риси можуть проявитися не одразу, але саме вони найчастіше створюють підґрунтя для конфліктів щодо клієнтів, гонорарів, ролей у команді та публічного з’ясування відносин після розпаду партнерства.

4. Не покладатися лише на письмову угоду, якщо немає довіри й зрозумілої моделі взаємодії.

Окремо обговорювалося питання партнерських угод. Спікери звернули увагу, що сам по собі договір не компенсує помилки у виборі партнера, якщо між сторонами немає довіри, чесності та зрозумілої моделі взаємодії.

Водночас для адвокатського об’єднання важливо ще на старті проговорити принципові речі: хто приймає управлінські рішення, як покриваються спільні витрати, як партнери виходять із проєкту і що відбувається з клієнтами, командою та репутаційними активами.

5. Будувати публічність на реальній компетентності.

Медійність адвоката може бути інструментом професійного розвитку та посилення адвокатського об’єднання, але лише за умови, що вона спирається на реальну компетентність. Публічна активність у соцмережах допомагає формувати довіру клієнтів і впізнаваність на ринку, однак вона не може замінити якість правничої допомоги. Якщо образ адвоката в публічному просторі не підтверджується змістом роботи, медійність перетворюється не на перевагу, а на репутаційний ризик.

Клієнт не завжди може оцінити компетентність адвоката вже на першій консультації. Однак він може звертати увагу на логіку пояснень, послідовність публічних позицій, відповідність заявленого досвіду реальній професійній діяльності  та наявність підтвердження професійної роботи у відкритих джерелах.

Для самого адвоката це означає, що його образ має бути не декоративним, а пов’язаним із реальною експертизою, якістю комунікації та зрозумілим професійним позиціонуванням.

Аби першим отримувати новини адвокатури, підпишіться на канал Національної асоціації адвокатів України у Telegram.