«Свобода або безпека» — хибна формула: виступ Л.Ізовітової на конференції президентів адвокатур

Сьогодні держава захищає суспільство від злочинності чи поступово руйнує верховенство права, прикриваючись цією боротьбою? Тривожні тенденції окреслила голова НААУ, РАУ Лідія Ізовітова під час виступу на 54-й Європейській конференції президентів адвокатур.

Захід, що в ці дні проходить у Відні, традиційно об’єднав лідерів адвокатської професії зі всього світу.

Голова НААУ відзначила, що найсильніший тиск на права людини сьогодні походить від тих держав, які під гаслом безпеки дозволяють собі надзвичайні повноваження і дедалі ширші втручання у права людини. «Нам часто пропонують просту формулу: свобода або безпека. Але з правової точки зору ця формула є хибною, — відзначила Л.Ізовітова. — Права людини не створювалися для спокійних часів. Вони створювалися саме для моментів небезпеки. Для ситуацій, у яких держава спокушається діяти швидко, жорстко і без належних обмежень та контролю».

Вона звернула увагу, що юридична практика Європи і світу демонструє повторювану закономірність. Саме боротьба з цими загрозами стає підставою для розширення спостереження, послаблення судового контролю та звуження процесуальних гарантій.

Л.Ізовітова також навела кілька прикладів. В Італії багаторічна боротьба з мафіозними структурами призвела до запровадження спеціальних режимів і надзвичайних інструментів контролю, які з часом почали торкатися і сфери права на захист. У Європейському Союзі під гаслом боротьби з серйозною та організованою злочинністю було запроваджено масове зберігання даних, що охопило мільйони осіб, більшість з яких не мали жодного стосунку до злочинів. У Великій Британії розширення повноважень електронного та масового нагляду відбувалося як відповідь на загрози тероризму та організованої злочинності, що знову поставило під сумнів межі приватності та професійної таємниці. У сфері протидії відмиванню коштів у багатьох країнах адвокатура зіткнулася з системним тиском на адвокатську таємницю під приводом боротьби з фінансовою злочинністю.

«У кожному з цих випадків логіка була подібною. Безпека вимагала поступок. І першою під тиском опинялася саме правова процедура. Україна, на жаль, не є винятком із цієї тенденції», — резюмувала очільниця української адвокатури.

Вона відзначила пряме і системне втручання в адвокатську діяльність.  «За ними стежать не лише правоохоронні органи, а й представники медіа. На телебаченні, у соціальних мережах, у публічному просторі зʼявляються матеріали, де адвокатів публічно подають як злочинців або співучасників, у той час як вони фактично здійснюють свою адвокатську діяльність і реалізують конституційну функцію захисту. Це не є свободою слова. Це є грубим втручанням у незалежність адвокатської діяльності та прямим підривом права на захист», — застерігає Л.Ізовітова. У цей момент, на її погляд, держава і суспільство перестають бачити в адвокаті інституційного гаранта. Адвокат починає сприйматися як загроза, як перешкода, як частина проблеми.

Паралельно змінюється сама логіка кримінального процесу. Людину дедалі рідше сприймають як носія прав. І дедалі частіше — як потенційну загрозу.  «Презумпція невинуватості стає декларативною. Право на захист — обтяжливим. Суд ризикує перетворитися на формальність, яка лише підтверджує рішення, ухвалені заздалегідь. І саме в цьому контексті стає очевидною справжня роль адвокатури. Але адвокатура не є опонентом безпеки, — переконана голова НААУ. — Адвокатура є інституційним запобіжником проти того, щоб безпека стала виправданням для відмови від права».

Також Л.Ізовітова пригадала ухвалення Радою Європи Конвенції про захист професії адвоката, яка фіксує те, що адвокатура відстоювала десятиліттями: незалежність адвоката, захист від втручання, гарантії професійної таємниці і безумовне визнання ролі адвоката у системі правосуддя.

«Ми повинні скористатися цим інструментарієм у повною мірою, — говорить очільниця НААУ. — Не декларативно, а практично: посилатися на Конвенцію у національних судах, використовувати її у міжнародних механізмах захисту, зробити її частиною професійного і правового дискурсу. Бо це не питання корпоративних інтересів. Це питання збереження верховенства права».

«Можливо, справжній конфлікт сьогодні полягає не між свободою і безпекою, а між верховенством права і спокусою відкласти його «до кращих часів». І саме на цей конфлікт адвокатура зобов’язана реагувати. Бо держава, яка втрачає здатність до самообмеження, зрештою втрачає і свободу, і безпеку. А право, яке не витримує тиску, перестає бути правом», — резюмувала Л.Ізовітова.

Аби першим отримувати новини адвокатури, підпишіться на канал Національної асоціації адвокатів України у Telegram.