Корені професійної честі: як формувалися правила адвокатської етики

Повага до клієнта, чесність перед судом і гідність у поведінці — ці принципи супроводжують адвокатуру протягом століть. Ще в часи магдебурського права на українських землях діяли приписи, які регулювали поведінку захисників і визначали межі їхньої відповідальності. І хоча змінилися епохи, а законодавство набуло сучасних форм, сам зміст етичних засад залишився незмінним: професія адвоката тримається на довірі, яку потрібно постійно підтверджувати.

Про історичні витоки адвокатської професії та становлення її етичних норм говорили під час чергового подкасту НААУ заступник голови НААУ, РАУ Валентин Гвоздій та керівник Центру досліджень адвокатури і права Ірина Василик.

На початку дослідження адвокати зіштовхнулися з повною відсутністю джерел про історію професії, розповів В.Гвоздій. Адвокатура в Україні формувалася в різних історичних умовах і під впливом кількох правових систем, адже в різні часи країна перебувала під юрисдикцією різних держав. У кожній із них існували свої уявлення про роль і відповідальність захисника.

Він наголосив, що сучасні дослідження ведуться переважно на основі архівних матеріалів — як українських, так і зарубіжних. Саме вони дозволяють відновити цілісну картину становлення адвокатури та її етичних засад.

І.Василик підтвердила, що адвокатуру в історичних джерелах тривалий час практично не досліджували, а в підручниках імена адвокатів згадувалися лише побіжно. При цьому вона підкреслила, що представники професії минулих століть відігравали провідну роль у формуванні української державності.

Правила адвокатської етики мають давню історію, яка, за словами дослідниці, бере початок із німецької правової традиції. У середньовіччі порушення етичних приписів вважалося тяжким злочином і могло навіть тягнути смертну кару - відтинання голови мечем або повішання. Суворе покарання у вигляді спалювання застосовувалися, наприклад, за підробку документів. Щоправда, зізнається І.Василик, таких випадків стосовно адвокатів не зафіксовано — вони дотримувалися закону і мали високу правову культуру.

У польській правовій традиції правила етики удосконалювалися, передбачаючи відповідальність не лише за умисні проступки. Так, якщо адвокат не подавав передбачену законом скаргу або пропускав процесуальні строки, його могли покарати відрубуванням руки. А у випадках, коли через недбалість адвоката клієнт зазнавав поразки в суді, передбачалося позбавлення волі на чотири місяці та штраф.

І така історична суворість свідчить не про каральність, а скоріше про високу суспільну відповідальність професії.

В.Гвоздій зауважив, що дотримання етичних стандартів і сьогодні є запорукою незалежності адвокатури та довіри до неї. «У центрі нашої уваги - дотримання адвокатами правил адвокатської етики, самовдосконалення, постійне навчання. Тому що це наш квиток у незалежність», - сказав він, пояснивши, що дотримання етичних правил сьогодні є не лише особистою, а й інституційною гарантією спроможності адвокатури. Тому проект «Історія адвокатури» демонструє, як через осмислення минулого адвокатура зміцнює сучасні професійні цінності. «Ми навіть через проєкт «Історія адвокатури» намагаємося донести до колег важливість дотримання правил — як це було раніше, адже це не нова ідея, а те, що завжди лежало в центрі нашої професії», — зазначив В. Гвоздій.

Аби першим отримувати новини адвокатури, підпишіться на канал Національної асоціації адвокатів України у Telegram.