Інформаційна система Інтерполу як база персональних даних: цифрові права людини в розшуку

Національна асоціація адвокатів України запрошує на онлайн-лекцію «Інформаційна система Інтерполу як база персональних даних: цифрові права людини в розшуку». Захід відбудеться 1 жовтня 2026 року о 16:00.

Інтерпол у публічному полі досі сприймають як «міжнародну поліцію з кольоровими картками». Для адвоката таке спрощення небезпечне. Інформаційна система Інтерполу — це насамперед глобальний оператор персональних даних: ім’я, дата народження, громадянство, фото, відбитки пальців, біометрія обличчя, ДНК-профілі, відомості про провадження і статус особи розходяться каналами I-24/7 між державами-членами й осідають у національних прикордонних та поліцейських базах. Комісія з контролю файлів Інтерполу (CCF) виконує роль незалежного наглядового органу в цій системі. Така оптика зрозуміла кожному, хто працює з логікою GDPR: є оператор, є правила обробки, є права суб’єкта даних і є окремий орган, до якого можна звернутися.

Для української адвокатури тема вже не «вузька міжнародна спеціалізація». Клієнт може дізнатися про себе в системі Інтерполу не в кабінеті слідчого, а на паспортному контролі. Red Notice чи Diffusion здатні зупинити виїзд, зірвати угоду, заблокувати рахунок або запустити екстрадиційну процедуру. При цьому публічний сайт організації показує лише частину карток. Решта даних існує в закритому контурі. Якщо адвокат не розрізняє, де саме лежить запис, хто його поставив і яким інструментом його прибрати, захист зводиться до загальних фраз про «політичне переслідування» — і цього замало.

Мета лекції дати адвокату робоче розуміння Інтерполу як системи обробки персональних даних, а не як абстрактної «міжнародної поліції». Показати, як відомості про людину потрапляють в IIS, як розходяться каналами I-24/7, чим Notice відрізняється від Diffusion, на яких принципах стоїть обробка за Rules on the Processing of Data і як ці принципи співвідносяться з GDPR. Окремо — як особа може реалізувати право на доступ, виправлення й видалення даних через CCF-Portal і чому «виграш у Ліоні» ще не означає, що запис зник на кордоні.

Цілі заходу:

• перевести розмову про Інтерпол з мови оперативних карток на мову захисту даних і цифрових прав людини;
• пояснити архітектуру IIS так, щоб адвокат бачив ланцюг: національне бюро — Генеральний секретаріат — канали I-24/7 — національні бази інших держав;
• показати різницю між Notice і Diffusion не як термінологічний нюанс, а як різний правовий і практичний режим поширення даних;
• зіставити принципи RPD із GDPR: мета обробки, точність, пропорційність, строки зберігання — де паралелі працюють, а де система Інтерполу живе за іншими правилами;
• окреслити ризики біометрії: хибна ідентифікація за відбитками, обличчям чи ДНК і шляхи оскарження;
• дати зрозумілий маршрут реалізації прав особи через CCF;
• назвати головну пастку практики — «залишкові» дані в національних системах після видалення запису з IIS.

Програма:

1. Архітектура системи Інтерполу. Як дані потрапляють в IIS і розходяться каналами I-24/7. Чим Notice відрізняється від Diffusion. Як дані опиняються в національних прикордонних базах.
2. Принципи обробки за RPD. Мета обробки, точність, пропорційність, строки зберігання. Паралелі з GDPR і різниця між ними.
3. Біометрія. Відбитки пальців, розпізнавання облич, ДНК. Ризики помилкової ідентифікації та як їх оскаржувати.
4. Права особи. Запит на доступ, виправлення й видалення даних через CCF-Portal.
5. Проблема «залишкових» даних. Інформація залишається в національних базах навіть після видалення з IIS.

Не кожен адвокат веде екстрадиційні справи в Лондоні чи Ліоні. Натомість майже кожен рано чи пізно стикається з клієнтом, який «десь фігурує в розшуку», боїться летіти транзитом, не може відкрити рахунок, отримав відмову в візі або дізнався від прикордонника, що «по ньому є орієнтування». У такій розмові недостатньо знати статтю 193 КПК і загальну формулу міжнародного розшуку. Потрібно вміти поставити правильні питання.

Після лекції адвокат зможе:

• пояснити клієнту, що відсутність картки на відкритому сайті Інтерполу ще нічого не доводить;
• відрізнити Notice від Diffusion і зрозуміти, який режим поширення даних створює більший ризик раптового затримання;
• не плутати видалення даних у IIS із очищенням національних реєстрів — і одразу закладати в стратегію роботи з «залишковим» слідом;
• підготувати звернення щодо доступу, виправлення чи видалення через CCF-Portal, а не відкладати захист до моменту, коли клієнта вже зняли з рейсу;
• оцінити біометричний ризик: помилкове спрацювання обличчя чи відбитків — це не «технічний збій, почекаємо», а окрема лінія оскарження;
• говорити зі слідством, бюро Інтерполу в Україні та іноземними колегами однією мовою: мета обробки, точність даних, пропорційність, строк зберігання;
• побачити, де справа клієнта насправді лежить у площині захисту персональних даних, а де — у площині кримінального процесу й екстрадиції, і не змішувати ці два контури.

Для криміналіста це інструмент у справах про міжнародний розшук і видачу. Для адвоката з міграційного, банківського чи корпоративного блоку — спосіб швидко діагностувати, чому клієнту «закрили виїзд» або «не проходить комплаєнс». Для тих, хто працює з правами людини, — конкретний наглядний орган і процедура, а не загальна скарга «на Інтерпол як явище».

Участь у заході безкоштовна, реєстрація за посиланням.