Банкрутство в США: огляд процедур

В умовах системної кризи у всіх сферах життя, обумовленої перебуванням України у стані війни, очікується подальше погіршення майнового стану громадян і фінансових показників бізнесу. А це неминуче призведе до збільшення випадків неплатоспроможності. У цьому контексті особливо цікавим є досвід США як однієї з найбільших економік світу.

Мета банкрутства

Оголошення банкрутства в США допомагає людям, які більше не можуть сплачувати свої борги, розпочати новий шлях, ліквідувавши активи для сплати своїх боргів або створивши план погашення. Закони про банкрутство також захищають фінансово проблемні бізнеси.

Основна мета федеральних законів про банкрутство, прийнятих Конгресом, полягає в тому, щоб дати боржникам фінансовий «новий старт» від обтяжливих боргів. У рішенні 1934 року Верховний суд зазначив мету закону про банкрутство: «Це дає чесному, але нещасному боржнику… нову можливість у житті та вільне поле для майбутніх зусиль, без тиску та знеохочення через існуючий борг» (Local Loan Co. проти Ханта, 292 U.S. 234, 244 (1934)).

Ця мета досягається через банкрутство, яке звільняє боржників від особистої відповідальності за певні борги та забороняє кредиторам будь-коли вживати будь-яких дій проти боржника для стягнення цих боргів.

Справа про банкрутство зазвичай починається, коли боржник подає заяву (petition) до суду з питань банкрутства. Заява може бути подана окремою особою, подружжям разом, корпорацією чи іншою юридичною особою.

Стаття I розділу 8 Конституції Сполучених Штатів уповноважує Конгрес приймати «уніфіковані закони щодо банкрутства». Згідно із цими повноваженнями Конгрес ухвалив Кодекс про банкрутство в 1978 році.

Типи банкрутств

Існують різні типи банкрутств, які зазвичай називаються відповідними розділами Кодексу про банкрутство США.

Фізичні особи можуть подати заяву про банкрутство відповідно до розділу 7 або 13, залежно від особливостей їхньої ситуації. Боржник зобов’язаний законом отримати кредитну консультацію та пройти навчальний курс з особистих фінансів від акредитованого надавача таких послуг та отримати сертифікат. Справу припиняють, якщо це не буде зроблено. Однією з основних цілей і переваг звернення до суду фізичної особи є отримання «автоматичної зупинки» (automatic stay), під час якої зупиняються примусове стягнення та інші колекторські дії. Наприклад: листи/дзвінки, арешти на заробітну плату, стягнення майна та повернення майна.

Муніципалітети — міста, селища, села, податкові райони, муніципальні комунальні підприємства та шкільні округи можуть подати заявку на реорганізацію відповідно до розділу 9.

Бізнеси можуть оголосити про банкрутство відповідно до розділу 7 для ліквідації або розділу 11 для реорганізації.

Розділ 12 передбачає списання боргів сімейним фермерам і рибалкам.

Заяви про банкрутство, у яких беруть участь сторони з кількох країн, подаються згідно з розділом 15.

Процедурні аспекти процесу банкрутства регулюються Федеральними правилами процедури банкрутства (часто їх називають "Правилами банкрутства") і місцевими правилами кожного суду у справах про банкрутство.

Суди

У кожному судовому окрузі в країні існує суд у справах про банкрутство. Кожен штат має один або декілька округів. Всього по всій країні 90 таких округів. Суди у справах про банкрутство, як правило, мають власні секретарські кабінети.

Суддя у справі про банкрутство може вирішувати будь-яке питання, пов’язане зі справою про банкрутство, наприклад про прийняття заяв або чи повинен боржник отримати погашення боргів. Проте більша частина процесу банкрутства є адміністративною та проводиться поза будівлею суду. У справах за розділами 7, 12 або 13, а іноді й у справах за розділом 11 цей адміністративний процес здійснюється арбітражним керуючим (trustee).

Спілкування боржника та судді у справах про банкрутство зазвичай дуже обмежене. Типовий боржник згідно з розділом 7 не з’являтиметься в суді та не зустрічатиметься із суддею у справах про банкрутство, якщо у справі не буде подано заперечення. Боржник згідно з розділом 13 може лише з’явитися перед суддею у справах про банкрутство під час слухання щодо затвердження плану погашення. Зазвичай єдиним офіційним провадженням, на якому повинен з’явитися боржник, є збори кредиторів, які проводяться в офісі арбітражного керуючого в США. Цю зустріч неофіційно називають «зустріч 341», оскільки стаття 341 Кодексу про банкрутство вимагає, щоб боржник був присутній на цій зустрічі, щоб кредитори могли запитати боржника про борги та майно.

Арбітражні керуючі і адвокати

Коли порушується справа про банкрутство, призначається незалежний арбітражний керуючий або адміністратор, який контролює справу та пов’язані з нею дії всіх сторін. Адміністратори у справах про банкрутство контролюють розгляд справ, поданих лише в Алабамі та Північній Кароліні. У всіх інших штатах справу контролює арбітражний керуючий.

Арбітражний керуючий контролює поведінку сторін у справі про банкрутство та приватних керуючих майном, здійснює нагляд за відповідними адміністративними функціями та діє для забезпечення дотримання чинних законів і процедур. Арбітражними керуючими в США опікується Міністерство юстиції США.

Фізичні особи можуть подати заяву про банкрутство без адвоката, що називається поданням "pro se".

Подання заяви про банкрутство особи відповідно до розділів 7 або 13 вимагає ретельної підготовки та розуміння юридичних питань. Працівникам суду та суддям у справах про банкрутство законом заборонено надавати юридичні консультації.

Очікується, що заявник, який вирішить самостійно звернутися до суду, буде дотримуватися правил і процедур федеральних судів і повинен бути ознайомленим з Кодексом США про банкрутство, Федеральними правилами процедури банкрутства і місцевими правилами суду, в якому порушено справу.

Отже, наполегливо рекомендується звертатися до адвоката, який може допомогти та надати консультації щодо того, чи варто подавати заяву про банкрутство, відповідно до якого розділу, чи будуть погашені борги, чи буде можливо залишити свій будинок, автомобіль чи інше майно після подання заяви, про податкові наслідки, чи слід продовжувати платити кредиторам, пояснить закон про банкрутство та процедури, допоможе заповнити та подати форми.

Погашення вимог

Після погашення кредиторських вимог згідно з планом погашення та завершення процедури банкрутства за Федеральними правилами процедури банкрутства відповідний секретар суду у справах про банкрутство має надіслати поштою копію наказу про звільнення боржника від зобов’язань всім кредиторам боржника, які вказані в документах про банкрутство.

Погашення під час банкрутства звільняє боржника від особистої відповідальності за певні типи боргів. Дійсне право застави або обтяження певного майна для забезпечення виплати боргу, яке не було усунене в рамках справи про банкрутство, залишатиметься після розгляду справи про банкрутство.

Види справ

Кодексом про банкрутство передбачено шість основних видів справ про банкрутство. Справам традиційно дають назви розділів, які їх описують.

Розділ 7 під назвою «Ліквідація» передбачає впорядковану процедуру під наглядом суду, за якою арбітражний керуючий приймає активи майна боржника, перетворює їх на гроші та розподіляє між кредиторами, за умови дотримання права боржника утримувати певне виключене майно (exempt property) – необхідний одяг і предмети домашнього вжитку та меблі, знаряддя для ремесла чи професії, а також пенсії та державні допомоги, та права забезпечених кредиторів. Оскільки у більшості випадків згідно з розділом 7 невиключеного майна зазвичай мало або зовсім немає, фактичної ліквідації активів боржника може не відбутися. Ці справи називаються «справами без активів». Кредитор, який має незабезпечену вимогу, отримає задоволення за рахунок майна банкрута, лише якщо є спір щодо активів і кредитор заявить кредиторські вимоги до суду у справі про банкрутство. У більшості випадків відповідно до розділу 7, якщо боржник є фізичною особою, він або вона отримує звільнення від особистої відповідальності за певні борги, що підлягають погашенню. Переважно боржник отримує звільнення лише через кілька місяців після подання заяви. Поправки до Кодексу про банкрутство, прийняті в Законі про запобігання банкрутству та захист прав споживачів від 2005 року, вимагають застосування «перевірки матеріального становища» (means test), щоб визначити, чи мають боржники-споживачі право на застосування процедур згідно з розділом 7. Якщо дохід такого боржника перевищує певні порогові значення, боржник не підпадає під дію розділу 7. Після завершення справи запис про банкрутство залишається у кредитному звіті боржника протягом 10 років; боржник може знову подати заяву про банкрутство в будь-який момент, але не може знову погасити борги протягом 8 років; боржник повинен зберігати документи для використання надалі.

Розділ 9 під назвою «Врегулювання боргів муніципалітету» в основному передбачає реорганізацію, подібно до реорганізації згідно з розділом 11. Лише муніципалітет може подавати заяви згідно з розділом 9, який включає міста та селища, а також села, округи, податкові райони, комунальні служби та шкільні округи.

Розділ 11 під назвою «Реорганізація» здебільшого використовується комерційними організаціями, які бажають продовжувати діяльність і одночасно виплачувати борги кредиторам за допомогою плану реорганізації, затвердженого судом. Боржник згідно з розділом 11 зазвичай має виключне право подавати план реорганізації протягом перших 120 днів після подання заяви до суду та повинен надати кредиторам заяву про розкриття інформації, яка містить достатню інформацію, щоб кредитори могли оцінити план. Суд остаточно затверджує (підтверджує) або не затверджує план реорганізації. Відповідно до затвердженого плану боржник може скоротити свою заборгованість шляхом погашення частини своїх зобов'язань і прощення інших. Боржник також може розірвати обтяжливі контракти та лізингові договори, відновити активи та масштабувати свою діяльність, щоб повернутися до прибутковості. Згідно з розділом 11 боржник проходить період консолідації та виходить зі зменшеним борговим навантаженням і реорганізованим бізнесом.

Розділ 12 під назвою «Врегулювання боргів сімейного фермера або рибалки з регулярним річним доходом» передбачає зменшення боргів сімейних фермерів і рибалок із регулярним доходом. Процедура відповідно до розділу 12 дуже схожа на розділ 13, згідно з якою боржник пропонує план погашення боргів протягом певного періоду часу – не більше трьох років, якщо суд не затвердить довший період, що не перевищує п’яти років. У кожній справі згідно з розділом 12 також є арбітражний керуючий, чиї обов’язки дуже схожі на обов’язки арбітражного керуючого згідно з розділом 13. Виплата арбітражним керуючим платежів кредиторам відповідно до розділу 12 за підтвердженим планом аналогічна процедурі згідно з розділом 13. Розділ 12 дозволяє сімейному фермеру чи рибалці продовжувати вести бізнес, поки план виконується.

Розділ 13 під назвою «Врегулювання боргів фізичної особи з постійним доходом» призначений для фізичної особи – боржника, яка має постійне джерело доходу. Розділ 13 часто є кращим, ніж розділ 7, оскільки він дозволяє боржнику зберігати цінний актив, наприклад будинок, і тому що він дозволяє боржнику запропонувати «план» погашення кредиторам протягом певного часу – зазвичай від трьох до п’яти років. Розділ 13 також використовується споживачами-боржниками, які не підпадають під дію розділу 7 після перевірки матеріального становища. Розділ 13 дуже відрізняється від розділу 7, оскільки майно переважно залишається у володінні боржника та він здійснює виплати кредиторам через арбітражного керуючого на основі очікуваного доходу боржника протягом терміну дії плану. На відміну від розділу 7, боржник не отримує негайного звільнення від боргів. Боржник повинен виконати платежі, необхідні за планом, до отримання звільнення. Боржник захищений від судових позовів, арештів та інших дій кредиторів, поки план діє. Звільнення також є дещо ширшим (тобто боржник позбавляється від більшої частини боргів) відповідно до розділу 13, ніж звільнення відповідно до розділу 7.

Мета розділу 15 під назвою «Допоміжні та інші транскордонні справи» полягає в тому, щоб забезпечити ефективний механізм розгляду справ про транскордонну неспроможність, коли боржник або його майно підпадає під дію законодавства Сполучених Штатів і однієї чи кількох іноземних країн.

Особливі процедури

На додаток до основних типів справ про банкрутство, Закон про цивільну допомогу військовослужбовцям, забезпечує захист військовослужбовців від винесення заочних рішень і дає суду можливість зупинити провадження щодо військових боржників.

Також існує ліквідаційна процедура відповідно до Закону про захист інвесторів у цінні папери (SIPA). Незважаючи на те, що Кодекс про банкрутство передбачає процедуру ліквідації біржового брокера, набагато більш імовірно, що брокерська фірма-банкрот опиниться залученою до процедури SIPA. Мета SIPA полягає в тому, щоб повернути інвесторам цінні папери та гроші, залишені в неплатоспроможних брокерських компаніях. З моменту заснування Конгресом у 1970 році Корпорація захисту інвесторів у цінні папери захищає інвесторів, які депонують акції та облігації в брокерських фірмах, забезпечуючи захист власності кожного клієнта, до $500 тис. на клієнта.

***

Підсумовуючи, зазначимо, що США має досить ефективне та розгалужене законодавство про банкрутство, яке в першу чергу спрямоване на збереження бізнесу та надає можливості боржнику очиститися від боргів і продовжувати бути суспільно корисним і захищеним від кредиторів і колекторів.

Отже, незважаючи на наявність в Україні розвиненого законодавства, яке регулює процедури неплатоспроможності, слід зважати на те, що воно розроблялося все ж для врегулювання відносин за мирних соціально-економічних умов. Сучасний етап становлення громадянського суспільства визначається значними змінами в економічній моделі розвитку України, новими викликами, певним переосмисленням мети та можливостями радикальних змін.

Особливе значення отримує суспільна цінність бізнесу, який постраждав через війну, і необхідність його збереження як платника податків, джерела відновлення економіки та забезпечення населення доходом, товарами та послугами.

Саме тому ми маємо вивчати та використовувати досвід країн, які досягли більшого економічного розвитку з метою запозичення та адаптації їхніх кращих юридичних конструкцій.

Під час підготовки матеріалу використовувалась інформація Адміністративного офісу судів Сполучених Штатів, та інтервʼю з Девідом Роджерсом, який 20 років працював слідчим з кримінальних і фінансових злочинів та займався комерційним і особистим страхуванням, розкрив велику кількість кримінальних справ, включаючи шахрайство у процедурах банкрутства та шахрайство з майном. Д.Роджерс - роздрібний інвестор, який працює на фондовому ринку понад 40 років.

Автор публікації: Володимир Гуртовий

Володимир Гуртовий

член Ради Комітету НААУ з питань банкрутства

Аби першим отримувати новини адвокатури, підпишіться на канал Національної асоціації адвокатів України у Telegram.