Чи існує правове зобов’язання ліквідації забруднення навколишнього середовища внаслідок військових дії?

Земля визнається в Україні національною цінністю, і є не лише об’єктом нерухомості, але й важливою основою екосистеми. Незважаючи на те, що земля, особливо ґрунт – перебувають під особливою охороною держави як елемент екосистеми, що визначає якість та безпечність води, харчових продуктів вирощених на ній, можливості проживання людей – усі дискусії щодо відновлення земель фокусуються на способах, формах та заходах із розмінування земель. Проте не достатньо уваги приділяється питанню відновлення ґрунтів як екосистем. Втрата родючості ґрунтів, неможливість використання сільськогосподарських земель в агробізнесі та туризмі через перевищення у них забруднюючих речовин може стати перепоною на шляху швидкого відновлення України.

У статті аналізуються системно чинні нормативно-правові акти та акцентується увага на їхній неповноті та важливості розроблення нових правових механізмів, що забезпечать порядок вилучення забруднених земель у державну власність для їхнього довготривалого відновлення з відповідною компенсацією землевласникам на період перебування забруднених земель у державній власності; механізмів регулювання земельних відносин щодо компенсацій власникам чи орендарям земельних ділянок внаслідок обмежень щодо їх використання; порядку надання інвестиції, кредитів землевласникам та заходи щодо відновлення земель (рекультивація, консервація); механізмів гарантії прав власників землі, якщо її вилучать або тимчасово законсервують; механізмів забезпечення фінансування повної незалежної еколого-геохімічної оцінки ґрунтів, яку має ініціювати уряд України.

Уряд України констатував, що 174 тисяч квадратних кілометрів української землі є потенційно забрудненими. Чим триваліші бойові дії, тим більше завдається шкоди довкіллю, й особливо ґрунту. При цьому Уряд рішуче налаштований повернути в господарську експлуатацію 80 % забруднених територій протягом 10 років. Очевидно, відновлення територій неможливе без їх обстеження та в разі потреби розмінування.

Таким чином, саме розмінування українських земель є фундаментальною основою відновлення України. За оцінками експертів, від початку повномасштабної війни було зафіксовано майже 2 500 випадків шкоди для довкілля, завданої через бойові дії.

Загальна шкода, яка завдана землям України, оцінюється в 52 мільярди євро. В Україні Міністерство оборони на період дії воєнного стану є відповідальним за координацію, управління, взаємодію між органами влади з питань політики відновлення територій, у тому числі в частині розмінування. 

Згідно з положеннями Протоколу V Конвенції про заборону або обмеження застосування конкретних видів звичайної зброї, які можуть вважатись такими, що завдають надмірних ушкоджень або мають невибіркову дію, Україна, як і інші Сторони Конвенції, прийняла на себе юридичне зобов’язання щодо очищення, видалення або знищення вибухонебезпечних пережитків війни.

Розмінування – це новий ринок для України, який активно формується, й Уряд і бізнес зацікавлені у його швидкому розвитку. Станом на сьогодні сертифіковані державні інституції та неурядові оператори проводять технічне та нетехнічне обстеження територій для того, щоб з'ясувати, де дійсно територія є забрудненою, а де землю можна повертати в господарську експлуатацію.

Швидке вирішення поточної ситуації із забрудненням територій внаслідок війни рф проти України на державницькому рівні можливе лише за умови розроблення й застосування ефективних нормативно-правових актів й інституцій. Отже, сьогодні стан нормативно-правової бази у зазначеній сфері правового регулювання такий:

• Конституція України;
• Кодекс цивільного захисту України;
• Закон України "Про протимінну діяльність в Україні";
• Закон України "Про прийняття Протоколу про заборону або обмеження застосування мін, мін-пасток та інших пристроїв з поправками, внесеними 3 травня 1996 року (Протокол II з поправками, внесеними 3 травня 1996 року), що додається до Конвенції про заборону або обмеження застосування конкретних видів звичайної зброї, які можуть вважатися такими, що завдають надмірних ушкоджень або мають невибіркову дію" № 1084-XIV від 21 вересня 1999 року.

Додатково вже під час дії правового режиму воєнного стану до зазначеної нормативно-правової бази розроблено План заходів із розмінування земель сільськогосподарського призначення, який розрахований на чотири роки, та передбачає повернення в господарську експлуатацію понад 470 тис. га найбільш цінних сільськогосподарських угідь.

Згідно з критеріями, вказаними в вищезгаданому Плані, щільність забруднення, що впливає на час, необхідний для обстеження та очищення територій, поділяється на категорії:

• низька – території, де не велися бойові дії, але існує ймовірність виявлення вибухонебезпечних предметів; 
• середня – деокуповані території, які потрапляли в зону постійних обстрілів, здійснювали свою діяльність військові формування і на яких є висока ймовірність виявлення вибухонебезпечних предметів; 
• висока – території поблизу лінії бойового зіткнення, стосовно яких є інформація щодо встановлених мінних полів та застосування засобів дистанційного мінування.

Інформацію щодо сільськогосподарських земель за щільністю забруднення та категоріями економічної доцільності готують територіальні громади та подають її до обласної військової адміністрації.

Крім цього, Міністерство економіки України планує до кінця 2023 року розробити Національну стратегію протимінної діяльності, а до кінця першого кварталу 2024 року – деталізовану Національну програму. Робочу групу, яка готує проекти нормативно-правових актів у сфері протимінної діяльності та розробляє основні положення Стратегії, створено наказом Мінекономіки 16 серпня 2023 року.

На практиці частково втілюється підхід, задекларований урядом України, що розмінуванням земель сільськогосподарського призначення, лісів, водойм мають займатися неурядові оператори. Натомість державні інституції повинні зосередитись на розмінуванні інфраструктури та житла, забезпеченні безпеки населення.

Розмінування для цивільних ділиться на два види: оперативне та гуманітарне.

Оперативне – очищення саперами ДСНС, Нацгвардії або ЗСУ ділянок, де виявлені вибухові предмети. Таке розмінування підходить для екстрених випадків.

Гуманітарне – обстеження всіх потенційно небезпечних територій за міжнародними стандартами, знищення вибухових предметів і проведення контролю якості.

Гуманітарне розмінування квадратного метра землі може коштувати 3 – 4 долари США. Із власного досвіду, не кожен бізнес здатний профінансувати такі роботи. Держава поки не виділяє гроші на гуманітарне розмінування, тобто бізнес його проводить або за власні кошти, або за кошти іноземних донорів. Об’єктивно, комплекс заходів з гуманітарного розмінування не є доступним для українського бізнесу, оскільки Державі не вистачає технічного,  матеріального та людського ресурсу для здійснення цих заходів. Пріоритети щодо гуманітарного розмінування визначаються з урахуванням вказівок Національного органу з питань протимінної діяльності та пропозиції місцевої влади.

Актуальними є розроблення та прийняття такої нормативно-правової бази, яка дозволить представникам бізнесу та власникам забруднених земельних ділянок акумулювати фінансовий ресурс, наприклад, задля оплати послуг з гуманітарного розмінування територій неурядовими операторами за рахунок звільнення від сплати земельного податку, екологічного податку на певний період.

Частково такий правовий механізм у вигляді закону бізнес-спільнота опосередковано  застосовує на практиці. Так, Верховна Рада прийняла Закон України від 11.04.2023 № 3050-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно». Зазначений Закон опубліковано в «Голосі України» 05.05.2023 № 90, набрав чинності 06.05.2023.

Власники бізнесів, угіддя яких забруднені вибухонебезпечними предметами, окуповані землі та землі, на яких ведуться бойові дії, не будуть сплачувати земельний податок, за умови наявності певних підтвердних документально обставин та здійснення дій з питань податкового обліку та звітності.

На жаль, розмінування не гарантує повернення до роботи на очищених землях. Поверхню ще потрібно вирівняти та рекультивувати, тобто відновити родючість ґрунту. Загальну вартість таких робіт Київська школа економіки в червні цього року оцінювала в 40 млн доларів США.

За результатами проведеного дослідження експертами Центру екологічних ініціатив «Екодія», під час розмінування територій руйнується гумусовий горизонт, втрачаються фізико-хімічні властивості ґрунту та відбуваються зміни гранулометричного та агрегатного стану. Все це впливає на потенційну родючість та водоутримувальну здатність ґрунту. Встановлення мін саме собою передбачає в майбутньому турбулентність ґрунту. Детонація забруднює ґрунт металевими фрагментами та залишками вибухової речовини. Операції з очищення території від вибухонебезпечних предметів та уламків часто складні і дорогі, тому в країнах, що розвиваються, ці наслідки можуть трактуватися як абсолютна втрата ґрунтових ресурсів.

Аналізуючи нормативно-правову базу України в частині законодавчих вимог про відновлення земель внаслідок військової діяльності, доходимо висновку про відсутність чіткого правового зобов’язання ліквідації забруднення навколишнього середовища внаслідок  військових дії. На практиці, зусилля бізнес-спільноти і держави є несистематичними та здійснюються в кожному випадку окремо.

Отже, сьогодні виникає нагальна потреба розроблення надалі нормативно-правової бази у сфері ліквідації забруднення навколишнього середовища, територій, які постраждали внаслідок війни в Україні.

Таким чином,  наше суспільство потребуватиме на законодавчому рівні розроблення правових механізмів щодо забезпечення порядку вилучення забруднених земель у державну власність для їхнього довготривалого відновлення з відповідною компенсацією землевласникам на період перебування забруднених земель у державній власності; механізмів регулювання земельних відносин щодо компенсацій власникам чи орендарям земельних ділянок внаслідок обмежень щодо їх використання; порядку надання інвестиції, кредитів землевласникам та заходи щодо відновлення земель (рекультивація, консервація); механізмів гарантії прав власників землі, якщо її вилучать або тимчасово законсервують; механізмів забезпечення фінансування повної незалежної еколого-геохімічної оцінки ґрунтів, яку має ініціювати уряд України.

Отже, задля екологічно сталого та соціально справедливого відновлення земель в Україні після завершення війни Держава має згенерувати ефективні та дієві законодавчі ініціативи.

Автор публікації: Світлана Баландіна

Світлана Баландіна

адвокат, член Комітету НААУ з питань аграрного, земельного та довкілевого права

Аби першим отримувати новини адвокатури, підпишіться на канал Національної асоціації адвокатів України у Telegram.