Чи є доцільним скасування Господарського Кодексу України?

На сьогодні життєво важливого значення для Українського народу набули питання оборони України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканості.

Україна зараз переживає складний період, який зумовлений введенням на її території воєнного стану – особливого правового режиму, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

24 лютого 2022 року назавжди розділило життя українців на до та після. О п’ятій ранку російські війська здійснили масовану повітряну атаку по всій території України та почали повномасштабний воєнний наступ. Армія РФ продовжує завдавати підступних ударів по цивільним об’єктам, школам, медзакладам, руйнує українські міста, нехтуючи нормами Женевської конвенції 1949 року про захист цивільного населення під час війни та скоює воєнні злочини, цинічно вбиваючи українців. Розраховуючи на швидку перемогу «взатридні», війська загарбників наштовхнулися на потужний супротив українців, які завзято боронять свою землю, волю та незалежність попри те, що звичне життя руйнується на очах. Сьогодні українці об’єднані як ніколи, кожен українець на своєму фронті самовіддано воює за свою країну. Війна стерла усі хиткі, насаджені конструкти, що вносили роз’єднання, усвідомлення української ідентичності невідворотно проглядається в кожному громадянинові України. Війна торкнулася кожного українця. А тому, забезпечення належного правового регулювання здійснення господарської діяльності та впорядкування змісту господарських відносин в період воєнного стану, а особливо після закінчення війни, є одним з важливих завдань нашої держави.

На сьогодні питання скасування Господарського кодексу України: чи доцільним буде таке скасування та які наслідки це може мати, не втратило своєї актуальності, адже рішучих кроків у вирішені цього питання зроблено не було, та воно так і залишилося на стадії обговорення та гарячих дискусій.

В даній статті спробую розкрити цю тему, окремо зупинюся на перевагах та недоліках     ГК України, щоб зрозуміти, чи є раціональне зерно в його скасуванні, чи можливо не слід поспішати та все ж таки краще доопрацювати і вдосконалити існуючий кодекс.  

Отже, прихильники скасування ГК України серед «мінусів» кодексу називають найчастіше такі.  

ГК містить норми, які дублюють інші нормативні акти або за своїм змістом суперечать їм. Так, маємо визначення недійсності зобов’язання в ГК поряд з поняттям «недійсність правочину» в Цивільному кодексі України. Таких недоліків безліч, однак, чи доречно їх виправляти такою крайньою мірою, як скасування ГК? Дубльовані норми можна прибрати шляхом внесення відповідних змін до вже існуючого ГК на ряду із системним аналізом аналогічних норм, врегульованих іншими кодексами та законодавчими актами України. Якщо відносини, регламентовані дубльованими нормами, мають суто господарський характер, то їх необхідно залишити в ГК, прибравши їх з інших нормативних актів та імплементувавши в них посилання на Господарський кодекс, як на основний закон в сфері господарювання. 

Дійсно, ГК України не є ідеальним і містить окремі застарілі положення та дублювання з іншими законами. Задля справедливості потрібно сказати, що багато дублювань зі спеціальними законами містить й Цивільний кодекс (щодо акціонерних та інших товариств, кооперації, лізингу, кредиту, іпотеки, страхування, оренди, сервітуту тощо), можна безкінечно обговорювати численні колізії ЦК із Земельним Кодексом, Кодексом про надра, Лісовим кодексом та іншими актами, однак питання щодо недоцільності існування ЦК не виникає.

Безліч посилань та відсилок до інших нормативних актів, що міститься в ГК, наділяє його надмірною альтернативністю, дає привід говорити про його другорядність та похідну природу. Водночас, аналіз норм ГК та спеціальних законів («Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», «Про державний матеріальний резерв», «Про державне регулювання ринку цінних папері в Україні») дозволяє зробити висновок, що господарська відповідальність є самостійним видом юридичної відповідальності. А додавши до цього існування окремої системи господарських судів, можна сміливо стверджувати, що господарське право – є окремою галуззю права, хоч і спорідненою з цивільним правом, однак, яка має притаманні лише їй особливості та специфіку, а отже має право на «життя» та самостійне існування.   

Надто обтяжливі процедури, які не відповідають реаліям комерційних відносин, знаходимо в ГК. Як приклад, це норми, які спрямовані на врегулювання бізнесу та зовнішньоекономічної діяльності. Несправедливим буде пов'язувати цю проблему виключно з існуванням ГК, так як впорядкування в даному разі потребує вся регуляторна національна політика. Приведення ГК у відповідність до економічних реалій сьогодення  має здійснюватися в комплексі з іншими законодавчими актами. Як приклад, змінюючи перелік видів господарської діяльності, які підлягають ліцензуванню, законодавець залишив невпорядкованим підзаконне регулювання цих питань, а змінивши порядок реєстрації юридичних осіб, забув скасувати необхідність подачі свідоцтв про реєстрацію для здійснення різних юридичних процедур.  

Притаманну ГК надмірну диспозитивність використовують в якості аргументів як прихильники, так і противники його скасування. З одного боку, можна стверджувати, що ГК позбавлений потрібного регуляторного впливу та неможливості застосувати необхідний вплив на господарські процеси, з іншого боку, надмірний формалізм не найкращим чином відобразиться на самих учасниках господарських відносин, загнавши їх у вузькі рамки.

Якщо все ж таки залишити ГК, то, звичайно, доведеться провести тяжку роботу і, насамперед, в частині приведення його термінів у відповідність світовим тенденціям. Так, відомий у всьому світі навіть пересічним громадянам термін франчайзинг, а в Україні  - це комерційна концесія, всюди займаються міжнародною торгівлею, а в Україні – зовнішньоекономічною діяльністю. Приведення термінології ГК у відповідності до існуючих міжнародних реалій прискорило та полегшило б залучення іноземних інвестицій в український бізнес, однак, не вирішить остаточно існуючих проблем, адже змін потребують не лише поняття та терміни ГК, але й сама суть державного регулювання господарських відносин.

Не будемо зупинятись на мінорній ноті, та поговоримо трохи про плюси ГК, які, задля справедливості та об’єктивності, треба теж згадати.   

Низка правовідносин, які ми не знаходимо ні в Цивільному кодексі України, ні в інших законодавчих актах, регулюються виключно діючим ГК. Згадаємо лише регулювання режимів похідних від права власності, господарювання підприємств різних форм власності, застосування адміністративно-господарських санкцій, і таких прикладів можна називати безліч. Виключно в ГК встановлення високих або дискримінаційних тарифів визнається зловживанням монопольним становищем на ринку (ст. 29), чинний кодекс встановлює особливості укладення господарських договорів (глава 20), визначає поняття фіктивної діяльності суб’єкта господарювання (ст. 55-1), регламентація інституту концесійної діяльності здійснюється лише ГК (глава 40), аналогічна ситуація спостерігається з регулюванням інституту комерційного посередництва (глава 31).

Треба визнати, що беззаперечним доводом на користь діючого кодексу є регулювання ГК тих відносин, які мають певний публічно-правовий елемент і апріорі не можуть бути імплементовані в цивільне законодавство. Звичайно, це порядок участі держави й місцевого самоврядування у сфері господарювання, захист від монополізму, підтримка промисловості тощо. 

Не можна не погодитись, що з ухваленням Господарського кодексу України вдалося досягти уніфікації безлічі нормативних актів, що регламентують тією чи іншою мірою господарську діяльність, організувавши їх у певну чітко злагоджену систему господарського законодавства. Переважно завдяки саме ГК України вдалося уникнути непоправних наслідків в економіці країни.

Зокрема, були попереджені спроби реорганізації закритих акціонерних товариств, приватних і дочірніх підприємств, концернів, консорціумів, асоціацій, корпорацій та інших невідомих для ГК України організаційно-правових форм господарювання у відкриті акціонерні товариства. 

Необхідно згадати і те, що норми ГК України дали змогу зберегти значну частину майнових активів у державній та комунальній власності, закріпивши положення про можливість володіння, користування та розпорядження ними на праві господарського відання або оперативного управління. Як відомо, подібні інститути не передбачені у нормах Цивільного кодексу України, які до того ж передбачали визнання за юридичними особами статусу суб’єктів права приватної власності без будь-яких застережень і винятків. Додатково потрібно вказати, що необмеженій можливості сторін у договорі врегулювати свої відносини на власний розсуд, іноді на нерівноправних засадах, ГК України протиставив збалансовану систему правових заходів щодо захисту економічно «слабких» суб’єктів господарювання. 

Більше того, як свідчить іноземний досвід, виокремлення господарських (економічних, торгових, підприємницьких) відносин зі сфери цивільно-правового регулювання в окрему галузь правового регулювання має давню історію та було реалізоване як на теоретичному рівні – шляхом обґрунтування вчення про дуалізм приватного права, так і на практиці – прийняттям низки торгових, комерційних кодексів у країнах континентальної Європи. 

Загалом більшість європейських кодексів має своїм предметом регулювання приватно-правові відносини (Австрія, Німеччина, Франція, Іспанія, Туреччина), але в кожному з них є значний пласт публічно-правових норм, якими регулюється порядок реєстрації бізнесу, ціноутворення і конкуренції, порядок контролю та проведення розслідувань конкурентними відомствами, банкрутства, публічна звітність, кримінальна та адміністративна відповідальність тощо. У частині кодексів відзначається превалювання норм публічного права з одночасною наявністю значного приватноправового сегменту (Казахстан, США, Бельгія).

Але в усіх наявних кодифікованих актах у сфері господарської (економічної) діяльності відзначається поєднання приватноправового та публічно-правового регулювання. Все це свідчить про комплексний характер такого виду нормативних актів з позиції їх розгляду через призму поділу на приватноправову та публічно-правову сфери. Дане поєднання приватноправового та публічно-правового регулювання зумовлене специфічним предметом правового регулювання та вимагає відповідного комплексу методів регулювання, що поєднує як цивільно-правовий метод рівності сторін, так і метод адміністративного примусу.

Водночас, незважаючи на позитивний зарубіжний досвід, ідея скасування ГК України не є новою, та час від часу викликає жваві обговорення в тому чи іншому правовому колі.

Так, у 2008 році на розгляд Верховної Ради України було внесено законопроект «Про основні засади господарської діяльності» (реєстр. № 3060). Спробою замінити ГК України звичайним законом, що складався з 23 статей, було поставлено під загрозу існування системи господарського законодавства України. Водночас, своєчасна реакція представників наукової спільноти, а також практикуючих юристів дала змогу запобігти негативним наслідкам.

В подальшому, спробою скасування ГК України, у 2014 році слугував законопроект «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та інших законодавчих актів щодо удосконалення засад організації та функціонування судової влади відповідно до європейських стандартів», який набув поширення Державною судовою адміністрацією України. Більше того, цей законопроект передбачав скасування й Господарського процесуального кодексу України.

Заходи з дезорганізації системи господарського законодавства України були також здійснені шляхом проведення численних прес-конференцій. Так, в листопаді 2015 року Міністерством юстиції України було анонсовано прес-конференцію, присвячену ініціюванню питання щодо скасування ГК України. В подальшому, 21 січня 2016 року було проведено ще одну, спрямовану на знецінення ролі та значення ГК України в регулюванні економічних відносин.

В рамках підтримки ідеї та зусиль цивілістів щодо оновлення Цивільного кодексу України, які хоч із запізненням у порівнянні з висловленою ще в 2006 році пропозицією представників господарсько-правової науки щодо модернізації господарського законодавства, але, нарешті, втілилися в оприлюднену в січні 2021 року Концепцію оновлення Цивільного кодексу України, зупинимось на деяких найбільш важливих аспектах цієї Концепції.

Так, запровадження нового ЦК України передбачає, без жодних правових альтернатив, виключно один варіант розвитку подій для ГК України – його ліквідацію. Водночас, проведений вище аналіз переваг та недоліків ГК України, свідчить про передчасність та недоцільність такого кроку.

Чинний ГК України містить десятки бланкетних норм, які по суті не здійснюють правового регулювання, а відсилають до ЦК України та інших законів. 

Скасування спеціальних норм, які містить ГК України, зокрема, в частині термінології, організаційно-правових форм суб’єктів господарювання та об’єднання підприємств, регулювання окремих видів договірних відносин, спеціальної позовної давності, оперативно-господарських та штрафних санкцій, може зумовити виникнення численних законодавчих прогалин в окремих питаннях. 

Так, ГК містить визначення таких понять як господарська діяльність, господарські відносини, корпоративні відносини, суб’єкт господарювання і які покладено в основу інших актів. Окрім цього, ГК України визначає основні ознаки підприємницької діяльності, розкриває сутність поняття «господарський договір», «господарсько-договірні зобов’язання».

Скасування ГК України призведе до зникнення законодавчого визначення базових для господарського права понять, а також ознак підприємницької діяльності, що, в свою чергу, вплине на інші галузі, де використовуються ці терміни.

Без законодавчого врегулювання залишаться поняття і засади підприємництва, втратиться розмежування мікропідприємництва, малого, середнього та великого підприємництва для диференціації державної економічної політики.

Поняття суб’єкта господарювання та господарської діяльності, господарських відносин залишаться не визначеними після скасування ГК, хоча на ці поняття орієнтуються закони «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», «Про основні засади державного контролю (нагляду) у сфері господарської діяльності, «Про державну регуляторну політику у сфері господарської діяльності», Кримінальний, Земельний та Податковий кодекси.

Ускладнить розмежування судової юрисдикції та призведе до нових спорів щодо підвідомчості судових справ господарським судам відсутність законодавчого визначення господарської діяльності та господарського договору.

Сьогодні лише ГК встановлює систему засобів державної економічної політики, а також принципи взаємодії держави та підприємництва, і, як наслідок, скасування ГК залишить інструменти державного регулювання економіки без законодавчих обмежень.

Наразі, у чинному ГК України міститься ряд організаційно-правових норм, які не виокремлюються ЦК України, зокрема, комунальне підприємство, державне підприємство, казенне підприємство, приватне підприємство, кредитна спілка, підприємство колективної власності, а також організаційно-правові форми об’єднань підприємств (асоціація, корпорація, консорціум, концерн, холдингові компанії). Скасування ГК залишать ці організаційно-правові форми об’єднань підприємств без правового статусу та призведе до неузгодженості організаційно-правових форм в Україні. 

Крім того, діючий ГК на відміну від Цивільного гарантує, якщо інше не передбачено у договорі, залікову неустойку, 6-місячний строк застосування господарських санкцій, відповідальність юридичних осіб публічного права. Скасування ГК призведе до втрати позитивних гарантій компенсаційної, а не штрафної форми майнової відповідальності господарюючих суб’єктів, які сьогодні попереджають неправомірні банкрутства та стримують тиск з боку банківських установ.

В той час як саме Господарський кодекс визначає правовий статус державних, у тому числі казенних, та комунальних підприємств, порядок призначення їх керівників, фінансової звітності, фінансового планування та порядку прийняття господарських зобов’язань, скасування ГК призведе до виникнення прогалини щодо правового статусу цих підприємств.

Так як Цивільний кодекс не передбачає судового примусу до укладання договорів, скасування публічних обмежень на свободу господарського договору, що передбачені чинним ГК, створить для сучасних монополістів додаткові можливості для ухилення від зобов’язань.

Відмова від ГК призведе до скасування інституту оперативно-господарських санкцій, як ефективного засобу позасудового захисту договірних прав підприємців, що не передбачений ЦК України.

Усі зазначені вище приклади є лише частиною тих наслідків, що виникнуть у зв’язку із скасуванням ГК України. 

Слід погодитись, що модернізація господарського законодавства можлива лише за умови комплексного, системного підходу. 

Солідарна з думкою Рєзнікової В.В. та Щербини В.С. про те, що ГК України потребує саме доопрацювання, але ніяким чином не скасування.

Рекодифікація Господарського кодексу України повинна мати на меті не збереження обсягу нормативного матеріалу кодексу, а його чітку термінологічну визначеність і конкретизацію, очищення від нормативного баласту, а тому і забезпечення функціонування більшості норм як норм прямої дії. Загальна частина кодексу може бути незначною за обсягом, але повинна виконувати завдання з визначення меж та змісту предмета правового регулювання, мати чітку термінологічну визначеність, використовуючи досвід як вітчизняної, так і європейської та світової нормотворчої практики. Водночас, всі теоретичні роздуми, дискусії та наступна нормотворча діяльність повинні мати своїм підсумком створення сучасної, адекватної до реалій життя і наповненої нормами прямої дії оновленої версії ГК України, яким може стати Економічний кодекс України. 

З цього приводу є різні, часто протилежні думки та позиції науковців і практиків нормотворення. Однак, беззаперечним залишається той факт, що для прийняття виваженого рішення щодо напрямів та змісту кодифікації необхідно враховувати як наявні вади функціонування Господарського кодексу України та інших законів, якими здійснюється регулювання в сфері економіки, так і вимоги часу щодо дерегуляції, захисту прав суб’єктів економічної діяльності.

16 листопада 2022 року за організацією Асоціації розвитку суддівського самоврядування України та за участю представників Комітету Господарського права та процесу НААУ відбувся Круглий стіл «Законопроект 6013: підстави та наслідки скасування Господарського кодексу України в умовах війни», на який я теж мала честь бути запрошеною для виступу та обговорення гострих і болючих питань для нашої держави.

За результатами плідної зустрічі всі учасники дискусії одностайно прийшли до думки, обґрунтовано підкріпленої аргументами та беззаперечними доводами поважної спільноти, що в умовах війни прийняття рішення про скасування Господарського кодексу є цивілізаційним вибором нашої країни, який визначить її шлях як суверенної, незалежної, правової, демократичної, соціальної держави.

Спроби реформування системи правосуддя України робляться досить давно, і, слід зазначити, що система господарських судів була і залишається однією з найефективніших гілок судової системи України, в рамках якої теж відбувається розмежування судових спорів та існує внутрішня спеціалізація, наприклад вирішення справ про банкрутство, земельних, інвестиційних, корпоративних спорів, що є світовою тенденцією та трендом будь-якої європейської розвиненої держави.

Перебуваючи в стані війни, наша держава стрімко втрачає інвестиційну привабливість для міжнародних партнерів і, звичайно, скасування господарського кодексу аж ніяк не сприятиме зміні ситуації на краще, а, навпаки, послабить обороноздатність нашої країни, призведе до глобального перерозподілу власності, роздержавлення економіки.

Скасування Господарського кодексу викличе ще більшу плутанину визначень  та організаційно-правових форм. Але, якщо метою таких кардинальних змін є саме вдосконалення чинного законодавства і, безпосередньо, спрощення понять та визначень, уніфікація організаційно-правових форм юридичної особи, господарського відання та оперативного управління, діяльності підприємств, то це має відбуватися не шляхом скасування ГК, а внесення до нього змін.

Під час проведення Круглого столу прозвучала чудова цитата «Кодекси створюють не люди, кодекси створює час». Ми маємо взяти напрямок: «не ламати та руйнувати  а створювати та нарощувати» потужності. Однозначно, зміни потрібні, але вони повинні бути поступальними, виваженими та продуманими і, звичайно, не в умовах воєнного часу.

Безумовно, війна закінчиться нашою повною перемогою, за якою будуть позитивні наслідки, в першу чергу, щодо громадської позиції українців. Відбулися невідворотні зміни не тільки в Україні, а й світі, повернення до стану «як було» неможливе. Важливим є те, що нам вперше випала історична роль: власною боротьбою за незалежність розкрити нові фронти світового масштабу, стати полем битви цивілізацій та світоглядів, місцем глобального зіткнення добра та зла. Водночас, це і початок нової сторінки  нашого шляху – як цілісної, об’єднаної новою національною ідеєю, нації. Проте, для творення надійного сталого майбутнього, яке відповідатиме проявленій звитязі та ціні, яку ми продовжуємо платити, нам доведеться ще добряче попрацювати. Для цього нам життєво необхідно розпочати повномасштабні битви на всіх фронтах – не лише фізичних, але й ідеологічних, економічних, правових. Україна потребує повної модернізації правової системи та продовження реформ. Ми повинні продовжувати творити власні інституції та систему внутрішніх координат, які стануть оновленим скелетом нашої держави. Наше завдання – продовжувати рухатися у вірному напрямку, ставати кращими та не повторювати помилок минулого. Всі наші ключові перемоги ще попереду.

Автор публікації: Ганна Осетинська

Ганна Осетинська

Голова Комітету господарського права та процесу НААУ