Поважні причини для прогулу під час карантину

Прогул & Карантин: що їх об’єднує

Прогул – відсутність працівника на роботі понад 3 годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин та без попередження роботодавця (ч. 4 п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України (далі – КзпП).

Карантин – це адміністративні та медико-санітарні заходи, що застосовуються для запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб (ст.1 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»).

Між карантином та прогулом повинен бути зв’язок, що через карантин у працівника «вимушено» не було можливості з'явитися на роботі. І це відбулося незалежало від волі й бажання працівника. Проте працівник повинен завчасно попередити роботодавця про невихід на роботу та назвати причину. У суді буде перевірятися, наскільки працівник намагався і мав можливість уникнути прогулу.

Вирішуючи питання, чи звільняти працівника за прогули, роботодавець зобов'язаний ураховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку й заподіяну ним шкоду, обставини, при яких учинено проступок, і попередню роботу працівника (ч. 3 ст. 149 КЗпП України).

Поважні причини для невиходу працівника на роботу під час карантину

1. Відсутність транспорту.

Існує, на мою думку, дві причини, через які працівник вимушено не має можливості дістатись до робочого місця:

• працівник не має можливості дістатись до роботи у зв’язку із запровадженням обмеження щодо функціювання міського та пасажирського транспорту. У цьому випадку доказом у суді може бути  довідка транспортного підприємства про те, що сполучення між містами в період карантину відсутнє.
• працівник не має спеціального посвідчення, аби ним скористатися.

У період карантину пасажирський транспорт перевозить працівників підприємств, які забезпечують життєдіяльність міста, а саме: медичних працівників, рятувальників, правоохоронців, працівників продуктових магазинів та аптек, стратегічних підприємств  тощо. Тому для цієї категорії працівників доказом у суді відсутності спеціального посвідчення може бути заява до роботодавця.

2. Самоізоляція та обсервація (14 днів).

Самоізоляція - перебування особи, стосовно якої є обґрунтовані підстави щодо ризику інфікування або поширення нею інфекційної хвороби у визначеному нею місці (приміщенні) з метою дотримання протиепідемічних заходів на основі зобов’язання особи.

Обсервація – перебування особи, стосовно якої є ризик поширення інфекційної хвороби, в обсерваторі з метою її обстеження та здійснення за нею медичного нагляду.

Хто може бути на самоізоляції:

• працівник, що повернувся з-за кордону,
• працівник контактував з особою, яка повернулася з-за кордону.
• працівник, що контактував із хворою чи потенційно інфікованою коронавірусом людиною.

Доказом самоізоляції є добровільна згода на самоізоляцію, форму якої затвердили спільною постановою МОЗ та Головний державний санітарний лікар України від 21.03.2020 № 2. 

Також додатково доказом у суді будуть пояснення родичів або особи, із якою контактував працівник, докази звернення працівника або контактної особи до лікаря.

3. Хвороба працівника або родича.

Я вважаю, що можна виокремити три окремі причини, через які працівник за станом свого здоров’я або близької людини не може з’явитись на роботі:

• Працівник повідомив про ознаки або саму хворобу.
• Відмова від роботи у зв’язку із станом здоров’я чи небезпечністю такої роботи для життя працівника.
• Звернення за медичною допомогою для родича.

Доказом таких поважних причин може бути довідка про звернення до сімейного лікаря або медичного закладу, листок непрацездатності працівника або родича, пояснення свідків, чеки за медикаменти, медичні документи тощо.

4. Роботодавець не створив належні умови праці.

Часто можна почути від працівників, що вони бояться виходити на роботу у зв’язку із карантином. Таке побоювання є поважною причиною вимушеного прогулу? Залежно від обставин.

Це буде поважною причиною, якщо роботодавець не створив усі належні умови праці:

• ст. 141 КЗпП – не організував працю (транспорт, дистанційну роботу, неповний робочий день тощо)
• ст. 153 КЗпП – не створив безпечні умов праці (засоби захисту, дезінфекція, відстань між працівниками тощо).

При цьому роботодавець не має права вимагати від працівника виконання роботи, поєднаної з явною небезпекою для життя, а також в умовах, що не відповідають законодавству про охорону праці. 

Працівник має право відмовитися від дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, небезпечна для його життя чи здоров'я або людей, які його оточують. 

Чи звільняти за прогул під час карантину?

У роботодавця право на звільнення під час карантину ніхто не відібрав. Тим більше жодної заборони на законне звільнення не має. Навіть у нещодавно прийнятих нормативних актах, пов’язаних із запровадженням карантину.

Варто акцентувати увагу на Постанові КМУ від 25 березня 2020 р. № 256 «Деякі питання забезпечення трудових прав державних службовців, працівників державних органів, підприємств, установ та організацій на час встановлення карантину у зв’язку із загостренням ситуації, пов’язаної з поширенням випадків гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», якою рекомендовано роботодавцям на час встановлення карантину не звільняти працівників за прогул.

Тому раджу знаходити інші шляхи розв’язання проблеми звільнення працівника під час карантину, і лише у крайньому разі звільняти за прогул.

Автор публікації: Ганна Лисенко

Ганна Лисенко

Адвокат, партнер АО «Адвокатська сім’я Лисенко», член Комітету з трудового права НААУ