ЄСПЛ не побачив порушення статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод у справі «Паунович проти Сербії» | НААУ

Головна цитата

Посилаючись на судову практику, викладену у справах «Моріс проти Франції», «Купріану проти Кіпру» та «Sigurður Einarsson and Others v. Iceland», ЄСПЛ зазначив, що безсторонність означає відсутність упередженості або прихильності. Її наявність чи відсутність може бути оцінена за суб'єктивним критерієм, де повинні прийматися до уваги особисті переконання і поведінка певного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість в конкретній справі, та об'єктивним критерієм, який визначає, чи надав відповідний суддя достатні гарантії, що дозволяють виключити будь-який сумнів щодо його неупередженості

Публікація

ЄСПЛ не побачив порушення статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод у справі «Паунович проти Сербії»

10:46 Чт 26.12.19 Автор : Олександр Дроздов, Олена Дроздова, Єлизавета Куріцина 1124 Переглядів Версія для друку

Справу було розпочато за заявою сербського громадянина Драгослава Пауновича проти Республіки Сербія, поданої до Європейського суду з прав людини 3 грудня 2007 року. Заявник стверджував, що Нішавському районному суду бракувало неупередженості, що порушило його право на справедливий судовий розгляд.

Так, у 2006 році заступник прокурора муніципальної прокуратури міста Алексінац звинуватив чоловіка у заподіянні тілесних ушкоджень та смерті, що були спричинені небезпечним керуванням автомобіля. Міський суд засудив його до шести місяців позбавлення волі за вказане правопорушення. І заявник, і заступник прокурора оскаржили це рішення. Але Нішавський окружний суд, діючи як суд апеляційної інстанції, за наслідками розгляду апеляційної скарги залишив в силі рішення суду першої інстанції.

Заявник подав касаційну скаргу з питань права, поскаржившись, зокрема, на участь судді B.К. у складі Нішавського окружного суду під час апеляційного провадження. Заявник стверджував, оскільки суддя В.К. обіймав посаду заступника муніципального прокурора в місті Алексінац під час розгляду кримінальної справи проти нього у першій інстанції, склад Нішавського окружного суду порушив гарантію неупередженості. Верховний суд Сербії відхилив касаційну скаргу заявника з питань права, встановивши, що суддя В.К. не брав участі у провадженні проти заявника як прокурор та підтримав рішення судів нижчої інстанції.

Подаючи заяву до ЄСПЛ, заявник стверджував, що його право на справедливий розгляд безстороннім судом було порушено, оскільки суд другої інстанції не був неупередженим. Він заявив, що суддя В. К. підлягав відводу через взаємну несумісність посад судді та прокурора. Таким чином, заявник стверджував, що участь судді В.К. під час провадження в суді апеляційної інстанції поставила під сумнів дотримання вимог об'єктивної перевірки щодо неупередженості згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції.

Відповідач, а це уряд Сербії, у ЄСПЛ стверджував зворотне. А саме те, що сам факт того, що В.К. колись був співробітником муніципальної прокуратури міста Алексінац не було приводом сумніватися в його неупередженості в подальшій ролі члена судової колегії. B.K. жодним чином не був за посадою вище заступників прокурора, не мав ані повноважень переглядати або виправляти подання інших заступників, ані повноважень впливати на діяльність заступників, які брали участь у справі заявника. Згідно з матеріалами кримінальної справи було зрозуміло, що В.К. не був призначений брати участь у справі заявника у ролі заступника прокурора і він не вчиняв жодних дій у провадженні проти заявника. Крім того, уряд заявив, що суддя В.К. був призначений суддею Нішавського районного суду 15 серпня 2006 року,  до того, як міський суд провів перше засідання у справі заявника. Іншими словами, на час, коли було проведено перше основне засідання, суддя В.К. не був заступником муніципального прокурора вже два місяці, натомість був суддею окружного суду, тому він не міг брати участь на жодній з стадій провадження у національних судах як заступник прокурора.

Посилаючись на судову практику, викладену у справах «Моріс проти Франції», «Купріану проти Кіпру» та «Sigurður Einarsson and Others v. Iceland», ЄСПЛ зазначив, що безсторонність означає відсутність упередженості або прихильності. Її наявність чи відсутність може бути оцінена за суб'єктивним критерієм, де повинні прийматися до уваги особисті переконання і поведінка певного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість в конкретній справі, та об'єктивним критерієм, який визначає, чи надав відповідний суддя достатні гарантії, що дозволяють виключити будь-який сумнів щодо його неупередженості. Щодо другого критерію, то необхідно встановити, чи існують, крім поведінки самого судді, факти, що потребють доведення, які можуть викликати сумнів у неупередженості судді. Мається на увазі, що при ухваленні рішення про те, чи є в конкретній справі законна підстава побоюватися, що конкретний суддя або склад суду проявили недостатню неупередженість, думка відповідної особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи може це побоювання бути об’єктивно виправданим. У зв’язку з цим, слід мати на увазі, що навіть зовнішні прояви можуть мати певну значимість або, іншими словами, «справедливість повинна не тільки вершитися, але має бути також очевидно, як вона вершиться». Для того, щоб задовольнити вимогу неупередженості, національний суд повинен дотримуватися як суб'єктивних, так і об'єктивних критеріїв.

Суд нагадує, що слід також враховувати питання внутрішньої організації та існування національних процедур для забезпечення неупередженості, а саме правил, що регулюють відвід суддів, є однаково важливим фактором. Такі правила виражають заінтересованість національного законодавця з приводу усунення всіх обґрунтованих сумнівів щодо неупередженості відповідного судді чи суду, та є спробою забезпечити неупередженість шляхом усунення причин таких проблем. Окрім забезпечення відсутності фактичної упередженості, вони спрямовані на усунення будь-якого прояву небезсторонності, і таким чином сприяють підвищенню довіри, яку суди мають вселяти громадськості у демократичному суспільстві.

38. Повертаючись до обставин цієї справи, Суд зазначає, що міським судом Алексінацу заявника було засуджено до шестимісячного ув'язнення за небезпечне керування після звинувачення його муніципальною прокуратурою міста Алексінац (див. пункти 6 та 7 вище). За наслідками розгляду його апеляційну скаргу було відхилено Нішавським окружним судом. Суд зазначає, що побоювання заявника щодо відсутності неупередженості у цій справі випливали із того, що суддя В.К. займав посаду заступника муніципального прокурора в муніципальній прокуратурі міста Алексінац на момент пред'явлення заявнику цією ж прокуратурою обвинувачення у вчиненні даного злочину, а згодом брав участь як суддя-доповідач у кримінальному провадженні проти заявника у суді апеляційної інстанції (див. пункт 9 вище).

У цій справі ЄСПЛ зауважує, що суддя В.К. не взяв самовідвід, а також заявник не вимагав його відводу, не подав заперечення щодо його потенційного упередження або його поведінки під час провадження у суді апеляційної інстанції. Колегія суду виклала вичерпні роз’яснення своєї ухвали і не висловила жодних упереджень щодо заявника взагалі. Таким чином, немає підтверджень того, що суддя В.К. фактично або суб'єктивно був упередженим щодо заявника під час засідання в окружному суді у його справі, а також сам заявник не стверджував про це.

ЄСПЛ також нагадує, що той факт, що суддя раніше у своїй кар'єрі виконував обов'язки прокурора сам по собі не є підставою для побоювання, що йому бракує неупередженості, також це не той випадок, коли суддя колись був співробітником прокуратури у справі, яку спочатку розслідувало це відомство, адже суддя, про якого йдеться, ніколи не займався цією справою безпосередньо. Що стосується попередньої позиції судді В.К., Суд вважає, що в цій справі суддя В.К. насправді не виконував подвійну роль в єдиному судовому провадженні, яке є предметом цієї заяви.

Таким чином, ЄСПЛ вважає, що в даному випадку не було порушення статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод.

Рішення ЄСПЛ у справі  «Паунович проти Сербії» у перекладі українською мовою Олександра Дроздова, Олени Дроздової та Єлизавети Куріциної

Автор публікації: Олександр Дроздов

Автор публікації: Олена Дроздова

Автор публікації: Єлизавета Куріцина

 

 

 

 

Інші публікації автора

Вестник:№3 березень 2024 - Вісник;
Міжнародна благодійна допомога для НААУ;
Стратегія НААУ 2021-2025;
Доступ до адвокатської професії -;
Рекомендації щодо захисту професейних та;
АНАЛІЗ ПОРУШЕНЬ ПРАВ ТА ГАРАНТІЙ;
Навчальні продукти для адвокатів;
НеВестник 4

Категорії

Надішліть файл із текстом публікації у форматі *.doc, фотографію за тематикою у розмірі 640х400 та Ваше фото.

Оберіть файл