Скасування виключного права адвокатів на представництво в судах унеможливить гарантований Конституцією захист фундаментальних прав людини

Законопроект №1013 про внесення змін до Конституції України (щодо скасування адвокатської монополії) створює загрози конституційній системі захисту прав та свобод людини і громадянина, авторитету судової влади та ефективності правосуддя, системі мінімальних стандартів, які гарантують якість правової (правничої) допомоги. Крім того, запропоновані владою нововведення не відповідають міжнародним стандартам законотворчого процесу та тенденціям розвитку правових європейських держав.

Чому не варто скасовувати так звану адвокатську монополію – розповіла член Ради адвокатів України, адвокат Оксана Каденко.

Чим відрізняється адвокат від юриста?

Правник – це фахівець, який не лише має юридичну освіту, але й відповідає підвищеним вимогам - кваліфікаційним, правовим та етичним, які пред’являє суспільство до суддів, прокурорів, нотаріусів та адвокатів. Адвокатура, виконуючи своє призначення єдиного незалежного від держави конституційного правозахисного інституту, використовує для досягнення цілей свого функціонування ексклюзивний і тільки їй ввірений інструментарій правозахисту, підкріплений низкою державних гарантій.

Так, для забезпечення ефективних механізмів реалізації прав, свобод та законних інтересів осіб, які отримують професійну правову допомогу, держава створила та реалізувала систему нормативно-визначених правил, які встановлюють високі стандарти як в функціонуванні інституту адвокатури взагалі, так і в безпосередній діяльності адвокатів. А саме: кваліфікацію адвокатів можна перевірити; якість правової допомоги адвокатів гарантовано відповідає мінімальним стандартам; діяльність адвокатів відповідає етичним нормам; адвокатів можна притягнути до дисциплінарної відповідальності за порушення тощо.

Така система мінімальних гарантій якості правової допомоги, яка надається адвокатами, передбачена Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та включає регламентовану визначеність принципів і засад здійснення адвокатської діяльності, вимог до адвокатів, процедури здобуття статусу адвоката, форм і порядку здійснення адвокатської діяльності, обліку та забезпечення відкритості інформації про адвокатів, видів адвокатської діяльності, прав і обов’язків адвокатів, гарантій адвокатської діяльності, дисциплінарної відповідальності адвокатів тощо. Зазначена система державних законодавчо закріплених стандартів є частиною ефективного механізму гарантій належної якості правової допомоги та однією з форм реалізації частини 1 статті 59 Конституції України, якою закріплено право кожного на професійну правничу допомогу.

Крім цього, виключно адвокати володіють специфічним інструментарієм надання правової допомоги, який є частиною окресленого гарантованого державою механізму захисту прав. Зокрема, до цього інструментарію належить: можливість отримання інформації та копій документів, необхідних для надання правової допомоги, у спеціальній процедурі звернення із адвокатським запитом; можливість збирати відомості про факти, що можуть бути використані як докази; можливість в установленому законом порядку запитувати, отримувати і вилучати речі, документи, їх копії; право посвідчувати копії документів у справах, які вони ведуть; право одержувати письмові висновки фахівців, експертів з питань, що потребують спеціальних знань тощо.

Ексклюзивні права адвокатів захищені цілою низкою державних гарантій, серед яких: заборона будь-якого втручання і перешкод здійсненню адвокатської діяльності; заборона вимагати від адвокатів та від професійно пов’язаних із ним осіб надання відомостей, що є адвокатською таємницею; заборона допиту адвокатів з питань, що містять адвокатську таємницю; окремий порядок проведення стосовно адвокатів оперативно-розшукових заходів чи слідчих дій, що можуть проводитися виключно з дозволу суду; заборона проведення огляду, розголошення, витребування чи вилучення документів, пов’язаних із здійсненням адвокатської діяльності; спеціальний режим охорони життя, здоров’я, честь і гідність адвокатів та членів його сім’ї; заборона втручання у приватне спілкування адвокатів з клієнтами; заборона втручання у правову позицію адвоката та багато інших.

Жодна інша професійна правозахисна спільнота чи окремі фахівці у галузі права в Україні не захищені такою системою гарантій та не володіють означеним інструментарієм професійної діяльності. Тому у такий спосіб право на отримання якісної та ефективної правової допомоги гарантовано і захищено державою виключно у випадках її надання спеціальними суб’єктами – адвокатами.

Чим загрожує скасування адвокатської монополії?

Проаналізувавши законопроект №1013, можна сказати, що:

- За процедурою законотворчого шляху нововведення не відповідають міжнародним стандартам, так як процес відбувається без консультацій з професійною організацією адвокатів – Національною асоціацією адвокатів України (Основні принципи про роль адвокатів, прийняті 8 конгресом ООН 14 грудня 1990 року, Рекомендація №21 «Про свободу адвокатської професії» Комітету міністрів Ради Європи від 25 жовтня 2000 року);

- Відмова від виключного представництва у судах професійними адвокатами суперечить світовому досвіду і є концептуальним кроком назад на шляху розвитку правової держави в Україні (у Франції, Люксембурзі, Іспанії, Португалії, Норвегії, Греції тощо діє монополія адвокатури, а, наприклад, досвід Фінляндії та Великобританії, свідчить про те, що відсутність монополії адвокатури професійно, економічно і соціально – негативне явище);

- Скасування монополії адвокатури, як однієї з конституційних засад функціонування системи правосуддя в Україні, породжує потребу докорінної трансформації всього процесуального законодавства України, що порушує принцип правової визначеності (всі процесуальні кодекси діють у сучасній редакції й після масштабних змін, а чергова зміна правил судочинства у них неодмінно викличе негативну реакцію як суддів, так і у інших учасників судочинства);

- Можливість представництва у судах особами, які не мають спеціального статусу адвоката, потягне за собою зниження якості правової допомоги, яка є одночасно і способом, і частиною системи відправлення правосуддя в Україні, що, в свою чергу, знизить довіру до судів і поставить під загрозу функціонування інституту судової влади як гарантованого за якістю процесу захисту прав та свобод людини і громадянина (поза будь-яким сумнівом, низька якість правової допомоги перебуває у прямому причинно-наслідковому зв’язку із змістом судового рішення, відповідно якому учасники провадження і оцінюють якість судового захисту в цілому);

- Надання професійної  правової допомоги у судах особами, які не мають спеціальних знань, а способів перевірити чи такі знання в них є – не існує, невідворотно має наслідком загрозливе для системи захисту прав і свобод людини та громадянина зниження якості такого захисту (заручниками і жертвами цього стануть особи, які потребують правової допомоги і з підстав існування такої потреби, як правило, перебувають в уразливому стані);

- Скасування монополії адвокатури на представництво в судах унеможливлює гарантований для фундаментальних прав людини, яким є право на правову допомогу, контроль держави через органи адвокатського самоврядування за кваліфікацією суб’єктів, які такі права реалізовують (особи, яким надається правова допомога, як і особи, яким надається, наприклад, медична допомога, позбавлені можливості самостійно перевіряти кваліфікацію адвоката чи лікаря, а тому контроль за цим історично покладений на державу, яка у такий спосіб контролює і якість відповідної послуги).

Саме тому вся адвокатська спільнота занепокоєна запропонованими владою змінами до Конституції в частині скасування адвокатської монополії та закликає утриматись від їх прийняття без широкого обговорення та експертної оцінки міжнародних інституцій, адже в разі запровадження необміркованих конституційних змін наша країна почне рухатися не в сторону обраних європейських цінностей та принципів, а в діаметрально протилежному напрямку.

Автор публікації: Оксана Каденко

Оксана Каденко

член Ради адвокатів України