Головна цитата
Суд доходить висновку, що заявник не використав наявний ефективний внутрішній засіб відповідно з процесуальними вимогами через його власну процесуальну помилку і відсутність необхідної старанності в захисті своїх інтересів
Публікація
ЄСПЛ визнав відсутність порушень Конвенції у справі Кунерт проти Польщі щодо доступу до правосуддя в СІЗО
ЄСПЛ визнав відсутність порушень Конвенції про основоположні права і свободи у справі Войцех Кунерт проти Польщі.
Заявника було ув’язнено у слідчому центрі Вроцлава слідчому в різні періоди між 1991 і 2014 роками, включаючи період з 24 червня 2009 року по 2 жовтня 2010 року. Його було звільнено з-під варти 8 липня 2017 року.
Заявник стверджував, що під час його утримання у слідчому центрі Вроцлава його тримали в переповнених камерах, в яких простір на одну особу був нижчим від мінімального нормативу, встановленого польським законодавством у розмірі 3 квадратних метри на особу.
5 квітня 2011 року заявник подав цивільний позов до Вроцлавського обласного суду проти Державного Казначейства за порушення його особистих прав та вимагав компенсацію за його утримання у переповнених камерах у слідчому центрі Вроцлава. Проте, судом першої та апеляційної інстанції його скарги було відхилено. Відтак, до ЄСПЛ заявник скаржився на те, що було порушено його право на доступ до суду, яке встановлено пунктом 1 статті 6 Конвенції, де зазначається: "Вирішуючи спір щодо його права та обов'язків цивільного характеру ... кожен має право на справедливий ... розгляд його справи… судом ..."
Уряд стверджував, що заявник не подав належним чином свою скаргу і, таким чином, не вичерпав наявних національних засобів захисту.
У своєму рішення ЄСПЛ нагадує, що вже встановив, що заявники, які скаржилися на умови ув’язнення, у тому числі перенаселеність, мали в своєму розпорядженні ефективний засіб правового захисту від 17 березня 2010 року. Цей засіб також був доступний заявнику. Заявник намагався скористатися цим засобом, але його скаргу на рішення першої інстанції було відхилено за процедурні недоліки. Оскільки, як встановлено вище, відхилення апеляції заявника не є непропорційним обмеженням права заявника на доступ до суду, Суд доходить висновку, що заявник не використав наявний ефективний внутрішній засіб відповідно з процесуальними вимогами через його власну процесуальну помилку і відсутність необхідної старанності в захисті своїх інтересів. Відтак, суд вважає, що скаргу за статтею 3 слід відхилити згідно з пунктами 1 і 4 статті 35 Конвенції у зв’язку з невичерпанням національних засобів правового захисту. Скаргу за пунктом 1 статті 6 Конвенції суд вважає прийнятною, а решту заяви - неприйнятною; при цьому встановлює, що порушення статті 6 Конвенції не було.
Олександр Дроздов
кандидат юридичних наук, доцент кафедри кримінального процесу (Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого), адвокат, Голова Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, Перший проректор Вищої школи адвокатури, член Науково-консультативної ради при Верховному Суді
Олена Дроздова
кандидат юридичних наук, викладач кафедри кримінального права і правосуддя (Міжнародний економіко-гуманітарний університет імені академіка С. Дем'янчука), адвокат, помічник Першого проректора Вищої школи адвокатури
Дар`я Мордас
юрист
