Національна Асоціація Адвокатів УкраЇни - Українська адвокатура Волині XVI-XVIII ст.: нова сторінка в історії адвокатури найдавнішого періоду

Головна цитата

Робота над книгою тривала більше чотирьох років і автор, доктор історичних наук Михайло Довбищенко, подав детальний аналіз історіографії, а також повну характеристику тогочасного законодавства польського, литовського та німецького зразка, що має вагоме значення не тільки для Волині, а й для всієї України, оскільки ці законодавчі акти лягли в основу багатьох реформ судової системи і законопроектів пізніших історичних періодів

Українська адвокатура Волині XVI-XVIII ст.: нова сторінка в історії адвокатури найдавнішого періоду

10:33 Пн 01.04.19 Автор : Ірина Василик 538 Переглядів 0 Коментарів Версія для друку

Побачила світ нова книга Центру досліджень адвокатури і права при НААУ «Українська адвокатура Волині польсько-литовської доби XVI-XVIII ст.»

Досі, крім історико-правових досліджень Литовських Статутів, українська адвокатура цього періоду, її стан, традиції, проблеми, і, основне – найвідоміші представники, фактично, залишалися незвіданим полем. Унікальність монографії в тому, що вона висвітлює зародження та розвиток адвокатури у XVI-XVIII ст. не тільки Волині, а найдавнішого історичного періоду в історії адвокатури в цілому.

Робота над книгою тривала більше чотирьох років і автор, доктор історичних наук Михайло Довбищенко, подав детальний аналіз історіографії, а також повну характеристику тогочасного законодавства польського, литовського та німецького зразка, що має вагоме значення не тільки для Волині, а й для всієї України, оскільки ці законодавчі акти лягли в основу багатьох реформ судової системи і законопроектів пізніших історичних періодів.

Опрацювавши понад 80 актових книг Волинського воєводства XVI-XVII ст., що зберігаються у Центральному державному історичному архіві України у м. Києві, а також численні збірки документів опублікованих джерел, автор зробив глибокий аналіз як професійної діяльності волинських адвокатів, так і їхньої активності у різних сферах суспільного життя Волині та України. Станом на сьогодні, це, фактично, перша спроба в українській історіографії дати комплексний аналіз професійної діяльності українських судових захисників в литовсько-польську добу.

Практична діяльність адвоката, пов’язана зі стратегією побудови захисту в суді та виробленням шляхів залагодження конфліктів, розглядаються з урахуванням розвитку законодавства Литви і Польщі про адвокатуру. Це дає уявлення про усвідомлення прав особистості на законодавчому рівні країни, а також про їхню реальну реалізацію в практичному житті суспільства. Монографія засвідчує, що цілий ряд проблем сучасної адвокатури (як вітчизняної так і зарубіжної) не є лише сьогоденним явищем. Проблеми, пов’язані з корупцією і порушенням професійної етики існували також в часи давньої України.

Для сучасного покоління українських адвокатів важливо, що в литовсько-польську добу ми мали адвокатів, які подали приклад сумлінного виконання своїх професійних обов’язків. Так, Федір Бонякевич продемонстрував приклад зразкової співпраці адвоката і клієнта, а Юрій Морей увійшов в історію як адвокат, який з ризиком для власної репутації, віддано захищав клієнта, невинно засудженого до смертної кари. В контексті означеного питання цікавими видаються також спостереження автора про роль жінки в правовому житті давньої України.

Науковим відкриттям стали документи, які свідчать про виконання функцій судових захисників представницями українського жіноцтва принаймні з середини XVII ст. Цей факт говорить про те, що участь жінок в якості судових захисників у період Середньовіччя та Просвітництва мала не спорадичний чи випадковий характер, а відбувалася на постійній основі.

В монографії ми знайдемо відомості про Магдалену Цетнерівну, яка є першою відомою на сьогодні українською жінкою-адвокатесою такого давнього періоду, а також Маріанну Закревську. Висновки про діяльність жінок (хай навіть епізодичну) в ролі адвокатів у судах, є важливими як з точки історії вітчизняного права, соціальної історії України литовсько-польської доби, так і в контексті гендерних відносин в Україні в цілому.

Оригінальність і новизна цього дослідження полягає також в тому, що автор вивчав професійну діяльність адвокатів у тісному контексті з їхньою суспільною, релігійною та господарською активністю. В сучасних умовах це має не лише наукове, але також і виховне значення. Так, для виховання молодого покоління українських адвокатів і правників важливим буде приклад участі адвоката Прокопа Верещаки в українському державотворенні; один із фундаторів Почаївського монастиря, Федір Домашевський, може стати яскравим представником меценатів, що походили з числа судових захисників; Томаш Гуляницький та Федір Верещака можуть стати прикладом адвокатів, які частину свого життя присвятили служінню Церкві – Православній та Римо-Католицькій відповідно. До речі, на обкладинці книги поміщене зображення адвоката Федора Домашевського і його дружини Єви, як фундаторів та меценатів Почаївського монастиря. Станом на сьогодні це єдине, відоме зображення адвоката давнього періоду.

В цілому, на основі архівних документів автором встановлено імена 28 адвокатів Волині XVI-XVII ст. й доведено, що волинські адвокати не тільки представляли інтереси клієнтів у судах, серед яких були як знакові особистості того часу, єпископат, так і незаможні верстви населення, а й неодноразово виступали дипломатами, учасниками політичних перемовин, радниками гетьманів, меценатами та фундаторами церков тощо.

У побудові стратегії захисту інтересів клієнта, важливим елементом якого були дискусії по процедурних питаннях, адвокатами застосовувалася судова риторика і неформальні переговори з опонентами про умови прийнятного для обох сторін вироку суду, у земельних спорах адвокати часто намагалися полагодити конфлікт мировими угодами.

Таким чином, монографія «Українська адвокатура Волині польсько-литовської доби XVI-XVIII ст.» є першою спробою комплексного дослідження діяльності української адвокатури впродовж ХVІ-ХVІІІ ст. Праця детально розкриває законодавство Королівства Польського і Великого Князівства Литовського про адвокатуру XIV-XVIII ст., показує «професійну майстерню» волинських адвокатів зазначеного періоду, зокрема вступ до професії, стратегію і тактику захисту клієнтів, гонорарну політику, професійну етику та дисциплінарну відповідальність, висвітлює громадську та меценатську діяльність адвокатів, порушує гендерне питання в структурі адвокатського корпусу.

Книга увійшла до серії видань НААУ «Регіональна історія адвокатури». Сподіваємося, що ця робота стане важливим стимулом для українських науковців продовжувати і поглиблювати дослідження історії права і адвокатури литовсько-польської доби та унікальної правової спадщини України.

Автор публікації: Ірина Василик

 

Інші публікації автора

Вестник:№6 червень 2019 - Вісник;
Партнерська програма 2019;
Річний звіт НААУ 2017;
Навчальні продукти для адвокатів;
Про НААУ Вісник;
Стратегія розвитку НААУ до 2020;
НеВестник 5;
НеВестник 4

Будьте проінформовані

Залишайтеся в курсі останніх новин, публікацій та заходів нашої організації, а також отримуйте актуальні правові огляди з коментарями юристів

Subscribe to our mailing list

* indicates required

Категорії

Бажаєте розмістити Публікацію

Надішліть файл із текстом публікації у форматі *.doc, фотографію за тематикою у розмірі 640х400 та Ваше фото.

Оберіть файл

НААУ вітає Вас на новому сайті!

Ця онлайн-платформа розроблена відповідно до структури глобального корпоративного сайту та сприяє кращому розумінню компетенції та напрямків діяльності Національної асоціації адвокатів України (НААУ). Сайт демонструє наше прагнення відповідати найвищим інформаційним стандартам сучасності. За його допомогою асоціація має змогу активно взаємодіяти із кожним користувачем.
Запрошуємо почати ознайомлення з порталом

Дізнатись що нового? Почати користування