Гендерна політика крізь призму судового захисту

Ефективність гендерної політики перевіряється не в урядових стратегіях, а в судовій практиці. Для адвоката це насамперед набір правових інструментів, які дозволяють захищати людину від дискримінації, насильства і стереотипного ставлення. Водночас самі судові справи нерідко стають поштовхом до перегляду законів, процедур і підходів держави.

Європейський орієнтир

Результати стратегічних судових процесів нерідко призводять до зміни або вдосконалення гендерної політики.

Яскравим прикладом є рішення Європейського суду з прав людини у справах, які виявили недоліки державної реакції на гендерно зумовлене насильство. Так, у справі «Левчук проти України» (2020) ЄСПЛ уперше чітко окреслив проблему неефективного реагування на випадки домашнього насильства: національні суди відмовилися виселити колишнього чоловіка заявниці, який неодноразово вчиняв щодо неї психологічне і фізичне насильство в присутності дітей. Суд констатував, що така бездіяльність порушує права постраждалої, і вказав на системні прогалини.

Поверхове розслідування випадків домашнього насильства було розкритиковане у справі «Івашків проти України» (2021). Суд у Страсбурзі підкреслив обов’язок влади ретельно з’ясовувати обставини, а також звернув увагу на недопустимість упередженого ставлення: у цій справі український суд фактично звинуватив потерпілу в тому, що її побив чоловік, що було розцінено як гендерно стереотипний і дискримінаційний підхід.

Після справи «Маймулахін і Марків проти України» (2013), у якій було констатовано, що відсутність правового визнання одностатевих пар є дискримінацією за ознакою сексуальної орієнтації, Україна отримала сигнал розробити законодавство про цивільні партнерства. Хоч це питання залишається дискусійним, рішення все ж розширює уявлення про гендерну рівність як про рівність усіх, незалежно від гендерної ідентичності чи сексуальної орієнтації.

Також варто пам’ятати, що гендерна рівність — це не лише про права жінок. Чоловіки також можуть страждати від гендерних стереотипів чи прогалин у політиці. У справі «Konstantin Markin v. Russia» ЄСПЛ визнав дискримінацією відмову надати чоловікові-військовослужбовцю відпустку по догляду за дитиною на рівних умовах із жінками. Гендерно чутливий підхід дозволяє побачити такі проблеми і виправити їх через правові механізми.

Можна згадати й інші кейси. У справі «Opuz v. Turkey» (2009) уперше було визнано, що незахист жінки від домашнього насильства порушує Європейську конвенцію з прав людини (статті 2, 3, 14), а держава має позитивний обов’язок захищати постраждалих. У справі «Nicolas v. Romania» (2012) вказано на обов’язок держави розслідувати сексуальні домагання на роботі як порушення права на приватне життя. У справі «Carvalho Pinto de Sousa Morais v. Portugal» (2017) було виявлено гендерні стереотипи в національному судовому рішенні щодо зменшення компенсації жінці, аргументованого її похилим віком і нібито меншою важливістю для неї сексуального життя.

Усі ці рішення формують орієнтири для національної гендерної політики: держави змушені змінювати закони, навчати суддів і виправляти практику, аби подібні порушення не повторювалися.

Політика, що стала практикою

Україна також була змушена переглянути свої підходи до запобігання та протидії насильству, активізувати роботу над ратифікацією Стамбульської конвенції, удосконаленням законодавства про домашнє насильство, розвитком мережі сервісів для постраждалих і навчанням суддів щодо гендерних стереотипів.

Було зроблено помітні кроки у розвитку гендерно орієнтованого врядування. На законодавчому рівні діє базовий Закон «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків», який передбачає можливість позитивних дій — тимчасових спеціальних заходів для вирівнювання фактичних можливостей жінок і чоловіків, зокрема квот. У виборчому процесі справді впроваджено гендерні квоти. Їхня мета — гарантувати присутність жінок у владі та подолати історичну недопредставленість.

Було прийнято низку змін до КК, зокрема криміналізовано домашнє насильство, а поняття сексуального насильства приведено у відповідність до міжнародних стандартів. Також запроваджено інститути термінових заборонних і обмежувальних приписів для кривдників.

У сфері працевлаштування і соціального забезпечення також відбуваються зміни під впливом гендерної політики. Скасовано застарілі переліки «заборонених професій» для жінок, розширено можливості чоловіків брати відпустку у зв’язку з народженням дитини.

У 2022 році ухвалено Державну стратегію забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків на період до 2030 року, яка охоплює економічну, соціальну і політичну сфери та містить показники, яких слід досягти. Важливо, що її впровадження триває навіть в умовах воєнного стану: уряд підкреслює, що забезпечення гендерної рівності залишається пріоритетом попри воєнні виклики.

Конституційний Суд неодноразово звертався до аналізу рівності як однієї з ключових конституційних цінностей. Зокрема, розглядаючи зміст принципу верховенства права та ідею панування права в суспільстві, Суд підкреслював, що держава зобов’язана забезпечувати практичне втілення цього принципу як у нормотворчій, так і в правозастосовній діяльності. Це означає, що закони за своїм змістом мають бути насамперед пронизані ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності та іншими фундаментальними цінностями, які визначають демократичний характер правового порядку.

Прецедент як механізм змін

Для українських адвокатів практика ЄСПЛ є не лише орієнтиром, а й практичним інструментом захисту. Рішення Суду у справах проти інших держав можуть використовуватися в національних судах як авторитетна інтерпретація положень Конвенції, а рішення проти України прямо вказують на ті прогалини, які держава зобов’язана усунути через зміну практики, процедур і законодавства.

Досвід, напрацьований на національному та міжнародному рівнях, показує: гендерна політика набуває реального змісту лише тоді, коли її принципи підтверджуються правозастосуванням. Саме судова практика виявляє, чи здатна держава забезпечити рівність не декларативно, а в конкретних правовідносинах. Водночас кожен правозахисний прецедент має отримувати продовження у державній політиці, щоб його наслідком став не лише захист окремої особи, а й сталі зміни у правовій системі.

Автор публікації: Валерія Долгоєр

Валерія Долгоєр

заступниця голови Комітету НААУ з питань гендерної політики

Аби першим отримувати новини адвокатури, підпишіться на канал Національної асоціації адвокатів України у Telegram.